ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Уривки щастя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки щастя
Щастя... Чи не єдине слово, яке може змусити піднятись, коли, здавалось, все втрачено. Щастя... Часто саме цим словом ми називаємо дорогих нам людей. Щастя... Абстрактне, чи то метафізичне, чи просто нікому не зрозуміле явище. Усі ми кричимо, що хочемо впіймати його за крила, а потім кожен імітує християнина і відпускає його в небо — не заради того, щоб щастя знову одержало крила, а для того, щоб довго його оплакувати.
***
Часом думаю, що якби в моєму навчальному закладі викладали дисципліну, якось пов”язану із щастям, то я написала б на цю тему і бакалаврську, і магістерську і диплом би захистила на відмінно. З теорією у мене все гаразд. І байдуже, що біля мене щастя на довго не затримується — втікає. Інколи насолоду приносить не його наявність поруч зі мною, а розуміння того, що воно є...
***
Припинила додавати щастю людських ознак — воно надлюдське. І для кожного різне. Проклинаючи свою долю, можна багато зрозуміти, якщо хоч раз замислитись над тим, що не все так погано. А ще варто припинити себе жаліти. Щастя, як то кажуть, не пункт призначення, а дорога до нього. Співчуваю тим, у кого не має навіть пункту... Часом, щастя полягає в тому, щоб піднятись на омріяну вершину ( в кожного вона різна ), а буває й таке, що щасливий від того, що допоміг комусь піднятись. У мене таке частенько... Просто, знаю, що я сильна і сама зможу всього запланованого досягти, а комусь набагато важче. Інколи щастя полягає у звичайній людській розмові, коли можеш вилити душу і нарешті звільнитись від наболілого. Ні, боліти воно не перестане, але ж чиєсь сильне плече діє, як антибіотик. Усміхнись іншим, а щастя, побачивши це, усміхнеться тобі.
***
Не біжи. Біжи лише тоді, коли знаходишся у палаючому будинку. У всіх решта випадках не варто втікати. Не втікай від долі — долю твориш не ти, а Бог: як він вирішить так і буде. Не біжи за мрією — вона може злякатись і більше ніколи її не побачиш. Не біжи за тим, кому добре без тебе — цим ти нічого не зміниш. Змирись. Але найважливіше — не втікати від себе. Все одно ж не втечеш. Не шукай щастя — воно приходить тоді, коли його не чекаєш...
***
Насправді, дуже легко давати настанови іншим, коли сама себе слухати відмовляєшся. Сотні разів обіцяла собі почати нове життя, але сьогодні нарешті зрозуміла, що не варто. Треба спочатку з цим розібратись. Я всіх пробачила... Чи то всім пробачила. У серці стало так пусто — жодних почуттів, жодних переживань, жодних образ. Прощавай, щастя! Ні, я за тобою не сумую. Я щаслива від того, що щастя мене покидає. Щаслива, бо десь там, без мене, йому буде краще... Прощавай, щастя! Заходь у гості, як будеш поруч проходити...
24.06.2010р.
***
Часом думаю, що якби в моєму навчальному закладі викладали дисципліну, якось пов”язану із щастям, то я написала б на цю тему і бакалаврську, і магістерську і диплом би захистила на відмінно. З теорією у мене все гаразд. І байдуже, що біля мене щастя на довго не затримується — втікає. Інколи насолоду приносить не його наявність поруч зі мною, а розуміння того, що воно є...
***
Припинила додавати щастю людських ознак — воно надлюдське. І для кожного різне. Проклинаючи свою долю, можна багато зрозуміти, якщо хоч раз замислитись над тим, що не все так погано. А ще варто припинити себе жаліти. Щастя, як то кажуть, не пункт призначення, а дорога до нього. Співчуваю тим, у кого не має навіть пункту... Часом, щастя полягає в тому, щоб піднятись на омріяну вершину ( в кожного вона різна ), а буває й таке, що щасливий від того, що допоміг комусь піднятись. У мене таке частенько... Просто, знаю, що я сильна і сама зможу всього запланованого досягти, а комусь набагато важче. Інколи щастя полягає у звичайній людській розмові, коли можеш вилити душу і нарешті звільнитись від наболілого. Ні, боліти воно не перестане, але ж чиєсь сильне плече діє, як антибіотик. Усміхнись іншим, а щастя, побачивши це, усміхнеться тобі.
***
Не біжи. Біжи лише тоді, коли знаходишся у палаючому будинку. У всіх решта випадках не варто втікати. Не втікай від долі — долю твориш не ти, а Бог: як він вирішить так і буде. Не біжи за мрією — вона може злякатись і більше ніколи її не побачиш. Не біжи за тим, кому добре без тебе — цим ти нічого не зміниш. Змирись. Але найважливіше — не втікати від себе. Все одно ж не втечеш. Не шукай щастя — воно приходить тоді, коли його не чекаєш...
***
Насправді, дуже легко давати настанови іншим, коли сама себе слухати відмовляєшся. Сотні разів обіцяла собі почати нове життя, але сьогодні нарешті зрозуміла, що не варто. Треба спочатку з цим розібратись. Я всіх пробачила... Чи то всім пробачила. У серці стало так пусто — жодних почуттів, жодних переживань, жодних образ. Прощавай, щастя! Ні, я за тобою не сумую. Я щаслива від того, що щастя мене покидає. Щаслива, бо десь там, без мене, йому буде краще... Прощавай, щастя! Заходь у гості, як будеш поруч проходити...
24.06.2010р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію