2010.09.09
23:37
О панночко, дозвольте почекати,
Коли зійдуть зірки на небі вночі,
Дозвольте попрохати й Ваші очі
До згоди тихої стежину пошукати.
О панно, мені сумно одному,
О панно, одному студено.
Про Вас одну я думаю щоденно,
Коли зійдуть зірки на небі вночі,
Дозвольте попрохати й Ваші очі
До згоди тихої стежину пошукати.
О панно, мені сумно одному,
О панно, одному студено.
Про Вас одну я думаю щоденно,
2010.09.09
22:58
Колише вітер долю журавлину,
Наспівує загублені пісні,
І хилиться зажурено калина,
убравши в осінь кетяги рясні.
Колише вітер сум під зимним небом,
Наспівує загублені пісні,
І хилиться зажурено калина,
убравши в осінь кетяги рясні.
Колише вітер сум під зимним небом,
2010.09.09
20:55
а вона біжить за тобою
біжить падає збиває коліна
об хмари гіпсові
ями повітряні
небо синє
їй би хоч раз торкнутись подолу твоєї мантії
бути твоєю жертвою в темній тюремній кімнаті
в одній павутині
біжить падає збиває коліна
об хмари гіпсові
ями повітряні
небо синє
їй би хоч раз торкнутись подолу твоєї мантії
бути твоєю жертвою в темній тюремній кімнаті
в одній павутині
2010.09.09
19:25
Завжди доводиться кудись поспішати. Та чи й цікавило б тебе розмірене спокійне життя? І навіть зараз серед похмурого безбарвного мокрого асфальту та почуття суцільної самотності, яка проникає у всі клітини, ти поспішаєш туди,
2010.09.09
18:04
Посаджу тебе перед хатою
І дощиком поливатиму,
І сонечком цілуватиму,
І вранці питиму чай,
На тебе красну милуючись,
На тебе рясну дивуючись,
І пісню тобі складаючи –
І дощиком поливатиму,
І сонечком цілуватиму,
І вранці питиму чай,
На тебе красну милуючись,
На тебе рясну дивуючись,
І пісню тобі складаючи –
2010.09.09
16:33
Цілую руки ті, що зберегли
В мені народження людини.
Круті, високі береги
І даль безмежно-синю.
Бажання в небо прорости
Лишив в землі коріння.
Цілую велич висоти
В мені народження людини.
Круті, високі береги
І даль безмежно-синю.
Бажання в небо прорости
Лишив в землі коріння.
Цілую велич висоти
2010.09.09
16:31
На квітку небо падає - до світла;
ніч не дає ні персня, ні човна...
Старині - білі маки. То сокирка,
убрана в лезо кольору, сумна.
То з дому доля нібито дводольна;
васильки - зодчі поля, - як і ти, -
апокрифи. А поки біля слова...
Як бонни,
ніч не дає ні персня, ні човна...
Старині - білі маки. То сокирка,
убрана в лезо кольору, сумна.
То з дому доля нібито дводольна;
васильки - зодчі поля, - як і ти, -
апокрифи. А поки біля слова...
Як бонни,
2010.09.09
16:12
А що таке старість? – Ілюзія,
сотворена нами віками
за чашкою кави із друзями.
Закладена в серце мов камінь.
Вкорінена в нашій свідомості
в найдальших глибинах віддавна.
Наділена болем і втомою,
нами приручена тайна.
сотворена нами віками
за чашкою кави із друзями.
Закладена в серце мов камінь.
Вкорінена в нашій свідомості
в найдальших глибинах віддавна.
Наділена болем і втомою,
нами приручена тайна.
2010.09.09
15:59
В це місто знову вселилась осінь, -
І хоч відхрещуй, хоч пій "Воскрєсє"...
Сліпого неба колишня просинь
Уже не вабить цнотливих весен.
Тут між обдертими вщерть гілками
Гуляє вітер бенкет з розмахом,
І замикає небесну браму
І хоч відхрещуй, хоч пій "Воскрєсє"...
Сліпого неба колишня просинь
Уже не вабить цнотливих весен.
Тут між обдертими вщерть гілками
Гуляє вітер бенкет з розмахом,
І замикає небесну браму
2010.09.09
15:39
За пультом - осени фантом.
Стихает листьев медь,
Ему внимая. Я готов
За ними и запеть -
О чем поется, и о том,
Что любо посмотреть.
А чудной осени синдром
Пленит, как будто клеть.
Стихает листьев медь,
Ему внимая. Я готов
За ними и запеть -
О чем поется, и о том,
Что любо посмотреть.
А чудной осени синдром
Пленит, как будто клеть.
2010.09.09
15:38
В кімнаті цій давно вже не живуть.
Тепер вона - притулок для любові,
Якій є місце тільки в вірша слові,
Що більшить рану в серці ножову.
В кімнаті цій, даровані ночам,
Були б, напевне, разом ми щасливі.
Заходили б до нас під вечір зливи,
І сніг щор
Тепер вона - притулок для любові,
Якій є місце тільки в вірша слові,
Що більшить рану в серці ножову.
В кімнаті цій, даровані ночам,
Були б, напевне, разом ми щасливі.
Заходили б до нас під вечір зливи,
І сніг щор
2010.09.09
13:58
Каштанопавутинна,
черленоока Осінь -
іржавоавангардне,
носикокленове диво.
Змішала вересневу фарбу
і серпнепалітру
й на літню зелень
вилила сміливо.
черленоока Осінь -
іржавоавангардне,
носикокленове диво.
Змішала вересневу фарбу
і серпнепалітру
й на літню зелень
вилила сміливо.
2010.09.09
13:15
Зніму каблучку з лівої руки.
Правицею змахну сльозу печалі...
А в неї все достоту навпаки -
У жінки, що існує в задзеркаллі.
Всміхнуся їй. Не личить нам, жінкам,
Обходити свічадо стороною.
Вона - як я. Живе не тим життям.
Правицею змахну сльозу печалі...
А в неї все достоту навпаки -
У жінки, що існує в задзеркаллі.
Всміхнуся їй. Не личить нам, жінкам,
Обходити свічадо стороною.
Вона - як я. Живе не тим життям.
2010.09.09
12:31
кылмотреЧ в зеркале заднего вида,
Полюбуйся степью и позавидуй,
За чертою этой жили татары,
И пасли коней и овец отары.
Но пришли казаки, отчертили млык
Где дымит в карьере теперь грузовик,
Шаровары широкие враз одели,
Полюбуйся степью и позавидуй,
За чертою этой жили татары,
И пасли коней и овец отары.
Но пришли казаки, отчертили млык
Где дымит в карьере теперь грузовик,
Шаровары широкие враз одели,
2010.09.09
09:57
Как в песне, по дороге кочевой
качается вагончик голубой,
стерня от солнца делается желтой.
А в окнах мечутся туда-сюда
названия соседних государств
с припиской мелким шрифтом: «Да пошел ты».
качается вагончик голубой,
стерня от солнца делается желтой.
А в окнах мечутся туда-сюда
названия соседних государств
с припиской мелким шрифтом: «Да пошел ты».
2010.09.09
09:26
Дослухати тиждень, зібратися з силою. Доста.
До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен
Зруйнує кордони . Бентежно крадуться морози,
Та осінь атласна, одягнена в сукню дорослу,
На атласі миру журавликом бігма сягне.
Крізь шкіру будинків і пла
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен
Зруйнує кордони . Бентежно крадуться морози,
Та осінь атласна, одягнена в сукню дорослу,
На атласі миру журавликом бігма сягне.
Крізь шкіру будинків і пла
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2010.09.09
2010.09.08
2010.09.07
2010.09.05
2010.09.05
2010.09.04
2010.09.02
• Усі Словники •
Автори /
Іван Гентош (1957) /
Вірші
пародія "РАНІШНЄ..."
Возьму из твоего крыла
Перо. Одно. Такая малость!
Что от меня тебе досталось?..
Мой милый мальчик,– до утра!
Мой милый мальчик! До утра
Игра становится обузой.
Быть может, я не буду музой,
Любовницей, et cetĕra.
Но буду сном. О чём – не помни,
Мой милый мальчик-до-утра.
Страстей прошедших кожура –
Исчерканный листок альбомный.
Теперь – пора.
Мрія Поета
поезія "До утра"
Пародія
Вставай! Іди! Тепер – пора,
На вулиці світає, милий…
Та не пручайся ти щосили,
І не лякайсь – я не мара.
Ти дома наберися сил,
І не сердись, коханий хлопче.
Мудрішим будь – життя розтопче,
Все пір’я вискубає з крил.
Вже ким я в тебе не була!
(Так вИсоко піднята планка)
Я – Гейша, Муза і Коханка…
Який тягар на два крила!
Я полежу, тобі – пора
(Під шум дощу так добре спиться).
Одна пір’їнка – то дрібниця…
Не варте слів. Еt cetĕra.
Що напророчили Таро?
Не пара – констатую з сумом.
Але, щоб ти не передумав,
Я в тебе висмикну перо…
пародія "РАНІШНЄ..."
Возьму из твоего крыла
Перо. Одно. Такая малость!
Что от меня тебе досталось?..
Мой милый мальчик,– до утра!
Мой милый мальчик! До утра
Игра становится обузой.
Быть может, я не буду музой,
Любовницей, et cetĕra.
Но буду сном. О чём – не помни,
Мой милый мальчик-до-утра.
Страстей прошедших кожура –
Исчерканный листок альбомный.
Теперь – пора.
Мрія Поета
поезія "До утра"
Пародія
Вставай! Іди! Тепер – пора,
На вулиці світає, милий…
Та не пручайся ти щосили,
І не лякайсь – я не мара.
Ти дома наберися сил,
І не сердись, коханий хлопче.
Мудрішим будь – життя розтопче,
Все пір’я вискубає з крил.
Вже ким я в тебе не була!
(Так вИсоко піднята планка)
Я – Гейша, Муза і Коханка…
Який тягар на два крила!
Я полежу, тобі – пора
(Під шум дощу так добре спиться).
Одна пір’їнка – то дрібниця…
Не варте слів. Еt cetĕra.
Що напророчили Таро?
Не пара – констатую з сумом.
Але, щоб ти не передумав,
Я в тебе висмикну перо…
Про публікацію


