ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
13:09
Запальничка стихла без добавки…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…
2024.03.29
13:05
Ніяк собі, о вибач, не втокмачиш,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…
Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…
Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Роман Ревчук (1971) /
Проза
Зустріч з армійським другом або про “ловців душ людських”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зустріч з армійським другом або про “ловців душ людських”
До мене приїхав армійський друг. Двоє синів 15 та 16 років вже, майже, наздоганяють батька за зростом.
“Ти ще не в Америці?” – запитав я, знаючи, що чимало віруючих його релігійної конфесії вже еміґрували.
“Що ти?! Для мене і в Україні справ вистачає. Опікуємося дітьми-інвалідами. Мої брати є пасторами глухонімих віруючих. Я ж виробляю меблі з тирси на замовлення, монтуємо за контрактом з канадською фірмою ігрові майданчики для дітей. Якраз із Овруча, з інтернату, їдемо”.
Сидячи на колоді, під шовковицею, згадуємо про часи минулі, а хлопці вилізли на дерево, ласуючи стиглими плодами.
“У що ти віриш? Чи визначився ти?” – запитав друг, з яким випало пережити чи не найскрутніші життєві ситуації і який незворушно стояв пліч-о-пліч.
“Не хочу замикатись у якомусь одному колі. Для мене належність людини до того чи іншого віросповідання не є визначальною, адже у кожній релігії є як ті, що справді знайшли те, що шукали, так і ті, що мають її за неоподатковуваний бізнес. Мені важливо, ХТО ТИ Є, а не до якої гілки релігії належиш, чи не належиш до жодної”, – неохоче одказав я.
За розмовою і не помітив, як товариш попросив хлопців зламати для нього пару гілок шовковиці. Лише, коли три гілки з кількома достиглими і десятками ще зелених ягід гупнули на землю поруч, трохи зіщулився у затінку дерева, під крислатою кроною якого зросло вже не одне покоління дітей. Чомусь пригадалося, як у Біблії описується випадок, коли Ісус зголоднів і не знайшовши чи то на смоківниці, чи на шовковиці плодів, бо “не пора була ще на смокви”, прокляв дерево, яке одразу і всохло, чим засвідчив значення сили віри у житті людини.
“Значить, ще не визначився. Для мене ж уже все ясно і зрозуміло. Я вже давно знайшов Спасителя. І тільки у Ньому бачу спасіння. Головне для мене – не наробити гріхів. А всі оці, що шукають, блукають… У Біблії все чітко написано”. Очі друга та його супутників, окрім синів, було ще двоє молодиків, світилися нетутешнім блиском.
“Скажи мені щось і я знайду тобі також і протилежне твердження у Біблії”, – запропонував я.
“Парадокс, а не протиріччя”, – парирував гість.
“Саме так парадокс, а значить, хто найбільше говорить про Бога – той, мабуть, найдальше від нього знаходиться. Ось вже кілька років поспіль жителів нашої країни наполегливо штурмують, намагаючись загіпнотизувати, численні проповідники, одягнені неначе в уніформу: у світлих безрукавках, панамах, з довгими краватками, сумкою через плече і неприродно солодко спілкуючись з людьми, час від часу, подібно бездушним автоматам, тикаючи пальцем у розкриту книжку, пхаючи її вам до носа, зовсім не чуючи ваших думок і роздаючи численні брошури, у яких радісно повідомляється про кінець світу для тих, хто до них не приєднається”.
“На відміну від нашої конфесії, вони помиляються”, – категорично зауважив друг, який у армійські часи, не рахуючись з витратами, ризикуючи, задля своїх друзів здійснив два тривалі авіа перельоти.
“Щодо мене, то коли у будь-якій церкві проводять передвиборчу агітацію, мовляв, один кандидат – від Бога, а інший – ні, або, якщо проповідник істеричним драконівським голосом з екрану телевізору горлає про те, як він любить Бога, то від таких “боголюбців” хочеться втекти якомога далі”.
Запрошення освіжитися у річці, повечеряти, гості, подякувавши, відхилили, пославшись на недавній обід і солідну відстань, яку належить подолати автом ще сьогодні. Хлопці, щоправда, не дуже зраділи, коли батько відмовився покупатися. Друг запросив відвідати його, обіцяв завітати ще з тривалішим візитом.
“Посидимо, посмажимо сала, згадаємо минувшину’’.
Мотор закордонної вантажівки стиха загуркотів, просигналив клаксон, що мало означати “До зустрічі!”, і автомобіль зник за розкішною зеленню дерев.
“Якщо після зустрічі, розмови з людиною стає світло, радісно на душі, хочеться творити нові справи, як от після цієї зустрічі з армійським другом, то, мабуть, вона дійсно втілює волю Творця”, – думав я, дивлячись на зламане гілля шовковиці, яке вже потроху почало в’янути на вечірньому, проте ще палючому сонці.
“Ти ще не в Америці?” – запитав я, знаючи, що чимало віруючих його релігійної конфесії вже еміґрували.
“Що ти?! Для мене і в Україні справ вистачає. Опікуємося дітьми-інвалідами. Мої брати є пасторами глухонімих віруючих. Я ж виробляю меблі з тирси на замовлення, монтуємо за контрактом з канадською фірмою ігрові майданчики для дітей. Якраз із Овруча, з інтернату, їдемо”.
Сидячи на колоді, під шовковицею, згадуємо про часи минулі, а хлопці вилізли на дерево, ласуючи стиглими плодами.
“У що ти віриш? Чи визначився ти?” – запитав друг, з яким випало пережити чи не найскрутніші життєві ситуації і який незворушно стояв пліч-о-пліч.
“Не хочу замикатись у якомусь одному колі. Для мене належність людини до того чи іншого віросповідання не є визначальною, адже у кожній релігії є як ті, що справді знайшли те, що шукали, так і ті, що мають її за неоподатковуваний бізнес. Мені важливо, ХТО ТИ Є, а не до якої гілки релігії належиш, чи не належиш до жодної”, – неохоче одказав я.
За розмовою і не помітив, як товариш попросив хлопців зламати для нього пару гілок шовковиці. Лише, коли три гілки з кількома достиглими і десятками ще зелених ягід гупнули на землю поруч, трохи зіщулився у затінку дерева, під крислатою кроною якого зросло вже не одне покоління дітей. Чомусь пригадалося, як у Біблії описується випадок, коли Ісус зголоднів і не знайшовши чи то на смоківниці, чи на шовковиці плодів, бо “не пора була ще на смокви”, прокляв дерево, яке одразу і всохло, чим засвідчив значення сили віри у житті людини.
“Значить, ще не визначився. Для мене ж уже все ясно і зрозуміло. Я вже давно знайшов Спасителя. І тільки у Ньому бачу спасіння. Головне для мене – не наробити гріхів. А всі оці, що шукають, блукають… У Біблії все чітко написано”. Очі друга та його супутників, окрім синів, було ще двоє молодиків, світилися нетутешнім блиском.
“Скажи мені щось і я знайду тобі також і протилежне твердження у Біблії”, – запропонував я.
“Парадокс, а не протиріччя”, – парирував гість.
“Саме так парадокс, а значить, хто найбільше говорить про Бога – той, мабуть, найдальше від нього знаходиться. Ось вже кілька років поспіль жителів нашої країни наполегливо штурмують, намагаючись загіпнотизувати, численні проповідники, одягнені неначе в уніформу: у світлих безрукавках, панамах, з довгими краватками, сумкою через плече і неприродно солодко спілкуючись з людьми, час від часу, подібно бездушним автоматам, тикаючи пальцем у розкриту книжку, пхаючи її вам до носа, зовсім не чуючи ваших думок і роздаючи численні брошури, у яких радісно повідомляється про кінець світу для тих, хто до них не приєднається”.
“На відміну від нашої конфесії, вони помиляються”, – категорично зауважив друг, який у армійські часи, не рахуючись з витратами, ризикуючи, задля своїх друзів здійснив два тривалі авіа перельоти.
“Щодо мене, то коли у будь-якій церкві проводять передвиборчу агітацію, мовляв, один кандидат – від Бога, а інший – ні, або, якщо проповідник істеричним драконівським голосом з екрану телевізору горлає про те, як він любить Бога, то від таких “боголюбців” хочеться втекти якомога далі”.
Запрошення освіжитися у річці, повечеряти, гості, подякувавши, відхилили, пославшись на недавній обід і солідну відстань, яку належить подолати автом ще сьогодні. Хлопці, щоправда, не дуже зраділи, коли батько відмовився покупатися. Друг запросив відвідати його, обіцяв завітати ще з тривалішим візитом.
“Посидимо, посмажимо сала, згадаємо минувшину’’.
Мотор закордонної вантажівки стиха загуркотів, просигналив клаксон, що мало означати “До зустрічі!”, і автомобіль зник за розкішною зеленню дерев.
“Якщо після зустрічі, розмови з людиною стає світло, радісно на душі, хочеться творити нові справи, як от після цієї зустрічі з армійським другом, то, мабуть, вона дійсно втілює волю Творця”, – думав я, дивлячись на зламане гілля шовковиці, яке вже потроху почало в’янути на вечірньому, проте ще палючому сонці.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію