ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Божевільна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Божевільна
Я так боялась когось зрадити, що врешті зрадила себе. Перестала одягати свої зелені сережки, які ніколи не підходили по кольору до одягу. Перестала фарбувати очі зеленими тінями, які личили лише до сережок. Перестала викрикувати про те, що люблю це життя, відчайдушно втираючи щиру сльозу. Таки щиру, не фіктивну. Припинила вказувати кому і що треба робити. Навіть радити перестала. Бажання прославитись змінила потреба залишатись непомітною. Так краще?
Я припинила слухати реп, техно, транс та інші популярні стилі музики, отримавши у відповідь... Нічого не отримавши. Звуки Моцарта заполонили той мікросвіт, що я собі створила. Замість кави на столі чашка чаю без цукру. Замість любові до людей любов до осені без сонця. Замість інформаційних публікацій якісь недолугі уривки щоденника, з такими застарілими і огидними римами. Зміст давно втрачений, як і шанс.
Я почала так часто вживати слово “я”, що воно ночами не дає заснути. Усюди я, я, я і знову я. Ні,це не спроба написання публіцистичних творів, а ще один доказ егоїзму. Знаєте, що найстрашніше? Те, що перед тим, як заводити якісь “стосунки”, проводжу ідіотські чи то кастинги, чи то опитування. Якщо людина не підходить за всіма пунктами, то далі говорити немає сенсу. Я настілька захопилась матеріальним, що забула про духовні цінності, які колись стояли на першому місці.
Усюди брехня: зрадливі очі псевдодрузів, солодкі обіцянки псевдокоханого. Тепер у мене навіть псевдобатьки... Брехня заповнила увесь простір. Мені важко прожити без неї — потрібніша за кисень! А совість забилась в куток і лише час від часу просить дати їй спокій. Буває, серед ночі перевтілюється у великого чорного щура і шкребе в душі доти, доки не проплачусь. Зупиняється.
Почуття провини переслідує на кожному кроці. За що? Хіба за бездіяльність також карають? Я ж нікого не чіпаю, ні з ким не розмовляю, нікому не заважаю жити. Хочете щось у мене вкрасти? Беріть, будь ласка. Розбирайте. У мене сьогодні розпродаж духовних цінностей. Не прогавте такого шансу. Звісно, краще віддати людям, бо ж ітак згниє воно у мені.
Я не відчуваю запаху осені. І жоржинами не пахне. Пахне сигаретним димом. Він поглинув усе навколо: мою куртку, моє волосся, мої мрії. Усі кудись поспішають, до чогось прагнуть, а я виконую роль спостерігача — мовчу і жую свій фаст-фуд. Не впізнають, кажуть, що дуже змінилась останнім часом — із лідера перетворилась на недораба. Бо ж раб принаймні виконує чиїсь накази.
Плаксива дівчинка, яка сама не знає, чого хоче, скажете. Маленька істеричка, яка лише прагне привернути до себе увагу, подумаєте. А мені байдуже. Той, хто міг зрозуміти коженсимвол помер у 1941... Часом прилітає серед ночі і розповідає, як писались його перші вірші. Інколи переконує у тому, що варто втекти і не всяка втеча є зрадою. Буває таке, що довго мовчимо, вдивляючись у світло, що спадає від блідого місяця. Потім він просить заварити йому каву. Я спускаюсь на кухню, а коли повертаюсь із чашкою запашного зілля, то його вже нема. Вітер грається фіранкою... Ми загубились між століттями.
Зачиняю вікно. І серце зачинила.
Я припинила слухати реп, техно, транс та інші популярні стилі музики, отримавши у відповідь... Нічого не отримавши. Звуки Моцарта заполонили той мікросвіт, що я собі створила. Замість кави на столі чашка чаю без цукру. Замість любові до людей любов до осені без сонця. Замість інформаційних публікацій якісь недолугі уривки щоденника, з такими застарілими і огидними римами. Зміст давно втрачений, як і шанс.
Я почала так часто вживати слово “я”, що воно ночами не дає заснути. Усюди я, я, я і знову я. Ні,це не спроба написання публіцистичних творів, а ще один доказ егоїзму. Знаєте, що найстрашніше? Те, що перед тим, як заводити якісь “стосунки”, проводжу ідіотські чи то кастинги, чи то опитування. Якщо людина не підходить за всіма пунктами, то далі говорити немає сенсу. Я настілька захопилась матеріальним, що забула про духовні цінності, які колись стояли на першому місці.
Усюди брехня: зрадливі очі псевдодрузів, солодкі обіцянки псевдокоханого. Тепер у мене навіть псевдобатьки... Брехня заповнила увесь простір. Мені важко прожити без неї — потрібніша за кисень! А совість забилась в куток і лише час від часу просить дати їй спокій. Буває, серед ночі перевтілюється у великого чорного щура і шкребе в душі доти, доки не проплачусь. Зупиняється.
Почуття провини переслідує на кожному кроці. За що? Хіба за бездіяльність також карають? Я ж нікого не чіпаю, ні з ким не розмовляю, нікому не заважаю жити. Хочете щось у мене вкрасти? Беріть, будь ласка. Розбирайте. У мене сьогодні розпродаж духовних цінностей. Не прогавте такого шансу. Звісно, краще віддати людям, бо ж ітак згниє воно у мені.
Я не відчуваю запаху осені. І жоржинами не пахне. Пахне сигаретним димом. Він поглинув усе навколо: мою куртку, моє волосся, мої мрії. Усі кудись поспішають, до чогось прагнуть, а я виконую роль спостерігача — мовчу і жую свій фаст-фуд. Не впізнають, кажуть, що дуже змінилась останнім часом — із лідера перетворилась на недораба. Бо ж раб принаймні виконує чиїсь накази.
Плаксива дівчинка, яка сама не знає, чого хоче, скажете. Маленька істеричка, яка лише прагне привернути до себе увагу, подумаєте. А мені байдуже. Той, хто міг зрозуміти коженсимвол помер у 1941... Часом прилітає серед ночі і розповідає, як писались його перші вірші. Інколи переконує у тому, що варто втекти і не всяка втеча є зрадою. Буває таке, що довго мовчимо, вдивляючись у світло, що спадає від блідого місяця. Потім він просить заварити йому каву. Я спускаюсь на кухню, а коли повертаюсь із чашкою запашного зілля, то його вже нема. Вітер грається фіранкою... Ми загубились між століттями.
Зачиняю вікно. І серце зачинила.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію