ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
"Акварелька"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Акварелька"
Зараз уже не пам'ятаю, коли вперше побачила Уляну. У її блакитних, як небо, очах відбивався чи то смуток чи гіркий досвід від минулих помилок. Прагнучи залишатись непомітною, дівчина ніколи не наносила на обличчя тонни косметики, не купувала одяг у модних магазинах, не користувалась дорогими парфумами. Щодо парфумів, колись довго сперечались, бо ж я вважаю, що кожна дівчина повинна гарно пахнути, а Уляна вперто доводила, що душа запаху не має. А якби від душі йшов якийсь аромат, то Улянина, мабуть, пахла б польовими ромашками — це перше, що приходить у голову, коли зустрічаєшся із нею поглядом.
Понад усе на світі любила свої “акварельки” ( саме так дівчина називала фарби). Бувало, вмоститься посеред парку і вміло водить пензлем по аркуші. Усе, що відбувається навколо вже немає значення, а час у її руках зупиняється. На папері народжувались дивовижні пейзажі: Уляна завжди спотворювала дійсність. Якщо перед нею стояла лавочка з обдертою фарбою, то дівчина обов”язково домальовувала туди старий коричневий капелюх. Таких картинок було з десяток. Якщо бачила стареньку бабусю, то біля її ніг вмить народжувались голуби. Особисто я полюбила цю дівчину за те, що листя малювала лише осіннє.
Остап, її наречений, ніколи не розмовляв зі мною — ревнощі гризли його зсередини . Зараз я впевнена у тому, що тоді він відчував якийсь невидимий зв”язок між нашими душами. Вона й мене одного разу вирішила намалювати. Ми навіть обрали ідеальне місце, ідеальний фон, ідеальну пору року, але звідкись взявся дощ і нічого не вийшло. Коли я запропонувала перенести цей “процес” на наступний день, то дівчина категорично відмовилась і сказала, що мене не можна малювати — так шепоче їй дощ. Я не взяла цього до уваги, бо з вірою у мене трохи неадекватні стосунки.
Я ніколи не вважала її конкуренткою, але десь в глибині душі так їй заздрила! Вона вміє любити життя таким, яким воно є! Їй не потрібні ані дорогі туфлі, ані великі гламурні окуляри, ані випивка для покращення настрою. Може, саме тому Господь вирішив забрати її до себе? Він, певне, теж захотів щодня милуватись чистотою її душі...
Зізнаюсь, я рідко згадую про те спокійне дівча, яке змушувало мене замислитись над сенсом життя. Я ніколи не переглядаю її фотографій — якось моторошно стає, усвідомлюючи, що її очі більше не пограють зі мною. Уляна не снилась мені жодного разу. Відтоді, як пішла зі світу, то й не дає про себе знати. Мені цікаво, чи малює вона там? Згори їй видно і кожен мій хороший вчинок, і кожну помилку. Тепер набагато легше створити той портрет, який не вдалось створити однієї осені, коли дощило. Улянко, дівчинко, що малювала не людей, а людські душі, мій портрет не вдався, бо душі у мене нема? Скажи хоч слово і я обіцяю навчитись слухати не вухами, а серцем. Жаль, що не існує жодної соціальної мережі, що передавала б повідомлення до раю. Чому до раю? Бо душа у неї пахне ромашками...
З етичних міркувань імена змінено.
Фото: інтернет
Понад усе на світі любила свої “акварельки” ( саме так дівчина називала фарби). Бувало, вмоститься посеред парку і вміло водить пензлем по аркуші. Усе, що відбувається навколо вже немає значення, а час у її руках зупиняється. На папері народжувались дивовижні пейзажі: Уляна завжди спотворювала дійсність. Якщо перед нею стояла лавочка з обдертою фарбою, то дівчина обов”язково домальовувала туди старий коричневий капелюх. Таких картинок було з десяток. Якщо бачила стареньку бабусю, то біля її ніг вмить народжувались голуби. Особисто я полюбила цю дівчину за те, що листя малювала лише осіннє.
Остап, її наречений, ніколи не розмовляв зі мною — ревнощі гризли його зсередини . Зараз я впевнена у тому, що тоді він відчував якийсь невидимий зв”язок між нашими душами. Вона й мене одного разу вирішила намалювати. Ми навіть обрали ідеальне місце, ідеальний фон, ідеальну пору року, але звідкись взявся дощ і нічого не вийшло. Коли я запропонувала перенести цей “процес” на наступний день, то дівчина категорично відмовилась і сказала, що мене не можна малювати — так шепоче їй дощ. Я не взяла цього до уваги, бо з вірою у мене трохи неадекватні стосунки.
Я ніколи не вважала її конкуренткою, але десь в глибині душі так їй заздрила! Вона вміє любити життя таким, яким воно є! Їй не потрібні ані дорогі туфлі, ані великі гламурні окуляри, ані випивка для покращення настрою. Може, саме тому Господь вирішив забрати її до себе? Він, певне, теж захотів щодня милуватись чистотою її душі...
Зізнаюсь, я рідко згадую про те спокійне дівча, яке змушувало мене замислитись над сенсом життя. Я ніколи не переглядаю її фотографій — якось моторошно стає, усвідомлюючи, що її очі більше не пограють зі мною. Уляна не снилась мені жодного разу. Відтоді, як пішла зі світу, то й не дає про себе знати. Мені цікаво, чи малює вона там? Згори їй видно і кожен мій хороший вчинок, і кожну помилку. Тепер набагато легше створити той портрет, який не вдалось створити однієї осені, коли дощило. Улянко, дівчинко, що малювала не людей, а людські душі, мій портрет не вдався, бо душі у мене нема? Скажи хоч слово і я обіцяю навчитись слухати не вухами, а серцем. Жаль, що не існує жодної соціальної мережі, що передавала б повідомлення до раю. Чому до раю? Бо душа у неї пахне ромашками...
З етичних міркувань імена змінено.
Фото: інтернет
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію