ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Дениско (1954) / Проза

 Комплекс Наполеона

Уверх лізуть у тій же позі, що і плазують.

Джонатан Свіфт

Образ твору Пустеля Калахарі. Ранок. Після нічної холоднечі перші промені великого вогняного кружала сонця розпочали нагрівати землю. Тишу глушини порушило шарудіння у кроні високо “підстриженої” жирафами акації, що маячила серед пісків. То вухасті грифи один за одним злітали зі свого сідала, відчувши перші висхідні потоки теплого повітря. Вони заходилися ширяти в небі у пошуках здобичі. Її було вдосталь: багато травоїдних не пережили засуху та пожежу, які знищили рештки пожухлої трави залишивши пил, пісок, каміння та вибілені на сонці скелети тварин.
З нори біля підошви покинутого термітника виліз сурікат. Він увесь тремтів від холоду і боязко озирався. Невдовзі він забрався на вершину термітника і, ставши на задні лапи та спершись на хвіст, кумедно схрестив передні лапки на животі. У такій позі сурікат вигрівав черевце, вкрите ріденькою перламутровою шерстю. Його голова, як перископ субмарини, поверталася у всі боки, а очі, обрамлені чорними плямами, що додавали тваринці сумного вигляду, вдивлялись у далечінь.
Неподалік з-під каміння виповз скорпіон і впевнено рушив до термітника, грізно виставивши вперед дві клешні, готові схопити все, що рухається. Його хвіст, вигнутий наче шабля яничара і озброєний на кінці отруйним жалом, здіймався над тілом членистоногого.
– Ти чого виліз на вершину? – запитав скорпіон суріката. Ану злазь! Ти хіба не бачиш, що я іду!
– Я на горбі, щоб бути вищим і бачити все. Я гріюсь на сонечку, чекаючи свою сім’ю, що пішла до солоного озера, та ще вартую, щоб вчасно помітити коршуна чи шакала і втекти у нору, – відповів сурікат.
– А я не боюсь нікого і нічого. І мені не треба вилазити на згірки. Мій хвіст, як отруйний спис. Поглянь – він набагато вищий моєї голови! А твій хвіст? Він тонкий, як у пацюка! І яка від нього користь? Хіба що слугує тобі п’ятою ногою. А у мене ніг все одно більше – аж шість! Мурашки і коники від мене не втечуть, а ящірки, як побачать мій хвіст, ховаються у норах і там тремтять від страху. Злазь з термітника! Я буду у ньому шукати личинок! – командував скорпіон.
– Їх немає, – відповів сурікат. – Оселю покинули давно. Крилаті терміти вилетіли, а інші загинули під час пожежі. Тож повзи собі далі.
– Та ні! Спершу я залізу у нору і пошукаю там якусь поживу, – погрожував скорпіон.
– Я тебе не пущу до нори, – твердо мовив сурікат, – там мої діти і я їх захищу. Я зможу боронити їх навіть від гримучої змії.
Скажений скорпіон, якого переповнювала отрута, не послухався і, хижо махнувши жалом над головою, рвонув до нори. За два стрибки сурікат наздогнав скорпіона, наступив лапою, іклами відірвав хвоста. Інстинктивно відштовхнувшись задніми ногами для смертельного удару хвостом (якого вже не було), скорпіон втратив рівновагу і покотився прямо у нору, де його чекали голодні, зубасті роти сурікатових малят.
Ритуально осідлавши вершину термітника, сурікат спостерігав за конвульсіями відірваного хвоста. Той пружинно скручувався і продовжував жалити сам себе і землю. Врешті-решт хвіст так і завмер зі встромленим у землю жалом, віддавши їй рештки отрути. Через якусь мить земля довкола хвоста заворушилася. Чутливий жук-могильник знав свою справу: невдовзі хвіст зник під землею у лабіринтах його нори…
А від обрію швидко рухався ланцюжок сріблястої ртуті у напрямку термітника – то сім’я сурікатів, одне за одним, поверталися з полювання. Вони перегукувалися між собою короткими високочастотними голосами. Тепер наш герой зможе безпечно залишити дітей під наглядом родичів та й собі щось поїсти, а ще розповісти своїй сім’ї про біснуватого скорпіона з комплексом Наполеона, який так безславно закінчив свій вранішній похід…

P.S. Кожному Наполеонові – свій острів: Ельби чи Св. Олени. Або – пустелю Калахарі…

2008





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-02 19:44:03
Переглядів сторінки твору 1180
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.961 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2019.10.29 18:55
Автор у цю хвилину відсутній