ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 (* * *) Сны
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-05 14:35:50
Переглядів сторінки твору 2594
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 14:52:38 ]
Вже і я повернулася... а ви все пр монашку. Якутка он приснилась. І якутки гарні бувають.) Удачі вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:00:23 ]
Я не видел Вас уходящей. Это для меня новость.
Мой ЛГ погружен в свои сердечные переживания. Я не могу его оставить. Оставлять - это очень плохо, это то же самое, что и бросить. Одни из первых искренних слез, т.е., не капризных, были слезы как реакция на стихотворение "Зайку бросила хозяйка".
Я пишу и другие стихотворения. Они вплетены в косу глубоко душевных. Просто Вы наткнулись на это.
Спасибон.
Удач-дач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:11:10 ]
О, Олексіє.
Так у тебе джек-пот на шкалі прозорості. :)
А як літгеру та якутка сниться - в чумі біля вогнища чи ще якось?
А ночі то дійсно там - спи не хочу.
Чим далі в тундру - тим більше твої вірші набирають філософії Заполяр`я.
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 15:12:50 ]
Тривожні сни - це нормально. Можна валеріаночки попити наніч, щоб не снилися олені-олені-небриті-неголені.

Але добре, що любов перемагає, і ЛГ Потапієвих віршів все-таки шукає монашку, в яку закохався, а не задовільняється якуткою, до якої не має почуттів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 16:01:43 ]
Трава пустырника, запаренная в кальяне - горьковатая, но эффективная подмога в устранении нервных расстройств. Не все время же его заправлять "травкой". Не все время и пивать чифири. Сердечку бо-бо.
И водка также совсем не то, что лечит.
Да и трава - не то. Все не то.
Любовь лечит, а еще я слышал, что и время. От Олега Леонтьева и Татьяны Булановой я это и слышал. Я на руке ее автограф носил. Наводил фломастером. Чтобы лучше помнить. И тот держался три месяца. Потом я его снял вместе с гипсом. Но это другая история. Мне руку один муж (не мой, конечно) повредил. А я - ему жизнь искалечил. Потом помирились, когда он через меня приказывал всем долго жить после моих побоев. Он свою жену не очень-то любил, а дрались мы оба от ревности.
Как бы ни передрались бы и монашка с якуткой. Но одна в Якутске, а другая - в Оймяконе. Не пересекутся.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:16:56 ]
Я хвилююся... А може би Вам, Олексію, у теплі краї податися? Ну хоча би до нас - гарна осінь. Сьогодні зранку було +14. Думки невеселі у Вас, хоча мені про це говорити не випадає - у самої з думками так. Холод тримає мозок у тонусі - тому все у Вашому вірші майстерно. Навіть, як сказав Юрко, джек-пот...
:о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:46:47 ]
Значительные перепады температур нежелательны. Вот в чем проблема. В этом году в этом убедилось несколько десятков моих соотечественников, начав убеждаться живыми. Окончательно утвердились в этой мысли близкие и друзья покойных. Десятков шесть последних - да перемножить... Представляете? Вам информация досталась без утери. Мы живы.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 21:06:56 ]
"Прокинулась. У морі темноти
Раптовим смутком знову захлинаюсь.
І як тепер цю ніч перепливти,
Таку бездонну і таку безкраю?"

Отож я Вас розумію, Алексію...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-06 22:50:08 ]
Нередко темные ночи порождают настолько прозрачные мысли, откровения и открытия, что диву даешься...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 23:44:39 ]
Спят усталые игрушки,
Куклы спят...
Одеяла и подушки
ждут ребят.
Даже весь Якутск ложится
ночью спать:
им Алексий III снится
и кровать.
Вся Сибирь на той кровати
видит сны:
только вот монашка, кстати,
вне страны!
Спит она, конечно, тоже,
но не видит чей-то рожи...
Спит себе - и край!
Баю-бай.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-06 22:56:00 ]
Правильно, Мишель.
О монашке каждый день, начиная с утра, как я сейчас, или как Вы, начиная с глубокого вечера - и она услышит. На то и существуют молитвы как способ индивидуально-коллективного взывания (не буду произносить это имя всуе) и общения с (не буду снова)...
Спасибон.