ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Воскресіння весни
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
***
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Житіє моє
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Металобрухт

На Полтавщині хлопчик 5 днів ішов пішки, щоб побачити батька.

Образ твору У чотирнадцять хлопці хочуть сексу -
І потрапляють у обійми хвойд.
А він хотів до батька. Снився Рексик.
Якби ж із ним поспілкувався Фройд...

Він другий рік навчався в інтернаті.
Для нього батько був, немов Дедал.
А той: "...ремонтувати треба хату...
здав позавчора шліфувати вал..."
Не приїздив до сина аж півроку.
Роботу мав "нехилу" аж в Москві.
Тож хлопчик не з"явився на уроках.
Пішов до батька. Брухт шукав - на хліб...

Не зупинив таксі:"До Комсомольська!"
Спав у хатинах. Торував стежу...
Малий Ікар так прагнув ласки Сонця.
(І я у снах до батька вік ходжу...)

Рушій наш сексуальність?
Фройде Шломо,
Як бути із хлопчиною - отут?
Ось мозолі, попалена солома,
Кус житняка, що куплений за брухт...

Боявся добиратись автостопом,
Підводи на узбіччях не було.
Мої пегаси - клусом і галопом...
Розлучення батьків - одвічне зло.

...Аж дві години - лет.
Обійми Сонця.
І літо бабине.
І батько - поряд...
Шок.
І знову - інтернат.
Масні віконця.
Реп.
Матюки.
І на лопатці - шов.






2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-25 20:22:07
Переглядів сторінки твору 3542
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.143 / 6  (5.159 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.246 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.03.30 07:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дід Ніхто (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-25 22:12:54 ]
замість пройд пасувало б хвойд, якщо не надто різко)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-25 22:16:34 ]
І справді...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 10:18:40 ]
Влучно і сильно, як ляпас! Надзвичайно сильний фінал - Масні віконця.
Реп.
Матюки.
І на лопатці - шов.

До болю хочеться сказати, що Ви помиляєтесь, але на жаль, на жаль... Тема страшна і болюча, але робота філігранна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 10:30:30 ]
Я боялася починати писати про це. А вчора таки рядок прилетів :"У чотирнадцять хлопці хочуть сексу..." І написала. Болить мені...Така синівська любов, така байдужість(?)батька...
Дякую, Ірино, за розуміння і відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-26 10:45:08 ]
Ой, пані Світлано, змусили заплакати... Важко читати, а як дитині усе це зносити?.. З повагою, Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 10:58:08 ]
Патаро, я з 5 листопада під враженням від мандрівки того сильного духом хлопчика. Лише дві години з батьком був.
Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 12:35:45 ]
Як багато нині таких "Ікарів", покинутих "Дедалами" напризволяще... Описано вражаюче, як на мене... Це справді - шок. Я думаю, що цей твір заслуговує на 6.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 13:26:00 ]
Вибачте, пані Світлано, я не додивилася вчасно, що Ви просите твір не оцінювати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 13:59:56 ]
Дякую, пані Любове, за високу оцінку.
Мій хронічний шок (а такий стан буває нині...) від почутого переріс у вірш.
Я не проти оцінок!... якщо читач справді відчуває потребу оцінити вірш, що примусив замислитися, співпереживати, це наснажує поета... Пишу лише в стані неспокою, натхнення.
Хай щастить!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 20:11:11 ]
Пані Світлано! Ваш вірш вражає неприкритою правдою сьогодення. Сказати, що вірш цікавий-цинічно. Це крик відчаю! І техніка мені до вподоби - чітка, виважене кожне слово. Успіхів!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-27 21:18:10 ]
Дякую, Олено! Слова... вироїлися, лише записала. Писала душа. Зболена. Поет нічого не може змінити, лише дивиться на масні шиби інтернатів, дороги, дерева, деревій, металобрухт...
І Вам успіхів!