ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 Прощальные сибирские
finita la commedia

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-08 22:49:16
Переглядів сторінки твору 3900
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 23:26:16 ]
Добрый вечер, уважаемый Алексий!
:-)
Очень люблю словесные жемчуга Ваших творений. Вот, Увидел новое - срамной прохиндей. Запишу. Может быть, когда-то использую.
Жму на кнопки.
:-)
С уважением...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 23:34:00 ]
Доброе утро. У нас уже сереет. Дня практически не будет. Точнее, будет, но в виде сумерек, сменяемых мглою. Пушкина бы к нам с его "буря небо мглою кроет". Написал бы куда улетнее.
За "жемчуга" спасибон.
Понимаю, что комплиман, но приятно.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-09 10:00:25 ]
Ти під каблуком? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 15:03:56 ]
Под каблуком любви. Но я так не говорил. Я просто отвечаю в тон ))
Я самолично распластался бы и под т.н. "подошвой".
Мужчинам свойственно, т.с., "стелиться", когда им что-то (и мы знаем, что именно) нужно от женщин. А если не стелиться, а всем сердцем ощутить, что это именно так - тебе не нужен Мир, а нужен кто-то в нем. Религиозные фанатики способны на такое. А влюбленные что, нет?
Сложная тема, Юля.
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-12-09 11:23:04 ]
Хорошее стихотворение, но сыровато, не додумано, не вызрело...
Первые шесть строчек - почти отличные:
Поменять бы местами предлоги:
"Меня из Якутска домой отпуская,
Друзья предъявили серьезный упрек -
Мне, дескать, до лампочки дружба мужская,
И девушку ангельским пеньем увлек,
Пустыми стихами лирических басен,
А я на поверку – срамной прохиндей"

А вот это:"Себя упрекали бы" - "ни к селу, ни к городу"(извиняюсь за прямоту). В стихотворении нет даже намёка, за что друзья могли бы себя упрекнуть.
Последние строки - самооправдание и ответный упрёк друзьям. Звучит неубедительно. Настоящая дружба должна быть выше этого. Вероятно, речь идёт о товарищах, а не друзьях.
К тому же, если ЛГ не виноват - ему нет нужды оправдываться.
Вот так-то, Алексий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 14:48:59 ]
Одно маленькое "но", Александр.
Мотивация моя (или ЛГ - какая разница?), а мысли - Ваши.
Они частично учтены.
Бывают такие моменты, когда тебе (это я о себе или ЛГ), когда тебе никто не нужен. Ведь у тебя есть (как тебе кажется) гораздо большее. И ты можешь забыть обо всем и обо всех.
В т.ч., и о папе с мамой - и притворяться в своих поэзиях и пустословии любящим сыном глупо и безнравственно. Точно так же (пускай на время) забываются и друзья. Или просто отодвигаются на т.н. задний план.
Ты же увлечен своей любовью - не на словах, а на деле.
И тебе не нужна никакая родня, никакие друзья и прочие.
Вам такое хоть раз приходилось ощущать?
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-09 14:46:38 ]
***До лампочки дружба – я этим согласен.
Бросал я немало попутных людей.*** - Ви змінили закінчення вірша і ЛГ змінився теж.

***срамной прохиндей.*** - :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 14:58:42 ]
Я вынужден не кокетничать, Мария.
Да, окончание изменилось. Ибо нужно найти в себе силы быть искренним. Ради любимых женщин, например, оставляется в стороне многое. В свое время в Питере остались друзья детства. Мы не могли их взять с собой в Бологое. Им что, обижаться? Нет. А якутским друзьям на что?
Мелкие бросания (естественно, исходя из ситуации) готовят нас к более основательным. Мы же не вечны. И жизнь не стоит на месте. Не пройдет месяца-двух - и меня потянет обратно. Мне легко оставлять Якутск. Никакой багаж не держит... Кстати, я где-то вычитал на сайте, что и наши ежедневные сны нас готовят к сну вечному. Все, абсолютно все, не напрасно. Оно для чего-то существует.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-12-09 15:06:44 ]
Та ну, попереднє закінчення було цікавіше.) А це... Навіщо двічі повторювати те ж саме? Вірш і так коротенький.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-12-09 15:13:01 ]
Я рад за Вас, Алексий, что вы уезжаете из Якутска. не самое подходящее место для Вашей самореализации, как мне кажется.
Однако, это не повод расставаться с взаимными упрёками и обидами. Будьте сильнее и мудрее. Простите тех, кто к Вам несправедлив. И Вас простят.
А эта фраза, кажется, брошена сгоряча:"До лампочки дружба – я этим согласен."
Я о Вас лучшего мнения(пока ещё).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 15:25:09 ]
Я решил отказаться от штампа.
Да, я не идеален, хотя при этом прекрасен. В комментарии об этом можно написать, а в стихотворении, как мне кажется, нет.
Оно, действительно, весьма миниатюрно для того, чтобы его загромождать известными словесными конструкциями.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 15:34:46 ]
Спасибон за Ваше пока что лучшее мнение обо мне.
Не исключено, что я и затоскую, и загрущу.
На то он и медовый месяц, чтобы заканчиваться.
Ожидает рутина - и мне об этом известно, но оставаться в Якутске не могу. И сестры также не могут себя представить без моей самой лучшей на свете... Но я об этом не пишу.
Забудут. Все забывается.
И мое стихотворение забудется.
И день сегодняшний - также.
Еще немножко - и наступит пятница.
А еще чуток - и Питер.
Удач-дач-дач. Всем-всем-всем и во всем.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-09 15:40:13 ]
Настоящие друзья, даже на расстоянии друзьями остаются и только глупая женщина будет пытаться испортить такие отношения. Друзья детства есть у многих, а вот настоящих друзей - раз, два и ...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 15:49:11 ]
Я сам на время сворачиваю (можно сказать, консервирую с целью сбережения) отношения со всеми, кроме моей самой лучшей. Я умышленно не упоминаю ее имени, ибо кому-то будет приятно быть тезкой, хотя может статься такое, что нет.
И я как можно меньше пишу о своих чувствах к ней. К чему показуха? Единственное, чем свершившееся приметно - моим поведением. Я могу исчезать и появляться.
А кто соскучился по мне, а по кому я? Вот мы все. Чем не дружба? Кто в обиде? Разве что я. Ибо не могу никому из вас по-дружески подмигнуть или как-то иначе проявить свое доброе-доброе отношение...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-09 15:00:13 ]
"словесные жемчуга" читаються легко, зримо -відчуваються інтонації самого автора. А коли Якутськ буде далеко - почнеться вже, мабуть, інша новітня доба і нове літочислення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 15:16:20 ]
Мне не удается писать иначе, а если и удается, то от написанного веет такой фальшивостью, что ею, кажется, дышат и знаки препинания.
Высокая поэзия - это, наверное, что-то другое.
Если Вы уловили интонации - это очень хорошо.
И я читаю любые стихотворения, любого автора, проговаривая их про себя. Только лишь тогда я их воспринимаю, наверное, резонансе с автором.
В Питере начнется новая жизнь. Я привык к холодам, а там с этим параметром немножко легче. Ветра почти такие же. Да и не только...
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-10 12:16:37 ]
***В миру дефицит идеальных людей.*** - дійсно,
попит перебільшує пропозицію.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-14 11:33:31 ]
О, Мария. Рад видеть.
Я очень часто думаю о Вас, а комментарий проморгал. Тоже мне джентльмен под фонарем с букетом роз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-14 11:18:19 ]
Сибирячку не Синильгой ли кличут?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-14 11:31:20 ]
Я предам гласности ее имя чуть позже. Оно у нее двойное - мирское и церковное. Я еще не определился с вопросом, каким называть, а называю пока что "моя кисуля". Ей немножко непривычно, ибо она привыкла к строгости и послушанию, а налицо - моя доброта и готовность слушать ее днями и ночами - настолько удивительно приятен ее голос и певуч ее говор...