ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.04.15
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Зозуля (1947) /
Поеми
не поділяючи світи (спроба)
1. Ө з Історії Світу
Історія усіх-усіх часів
давно записана на небі:
не під диктанти (так, як треба!),
не на землі (бо де ж те небо!),–
оповіданнями лише зо Божих слів...
ті записи таємні над усе:
там сім печатей, або й більше;
у тім, найвищім в світі, вірші
усі достойні з перших пір ще
все Боже царство мати за своє...
у тій Історії – і ми десь є...
2. Ө STATUS QUO (латиною – існуюче положення)
у всіх моїх гіпотетичних знань
гіпотонічні пульси та ознаки;
я в світ цей увійшов, мов знак питань:
щоб відповідей в нім знайти хоч знаки.
3. Ө
подивлюсь – і прозрію,
прозрію – і пробачу:
таку складну задачу
рішить в дві дії вмію...
отої би задачі
та не такі ледачі:
уміємо і знаєм,
робити не бажаєм...
а пробачаєм собі!
4. Ө у більшого розуму і вади більші!
...води розступились
шлях сухий та рівний
а думки зчепились
цей момент їм спірний
час сплива наразі
а думки в образі
та іти вже треба
се думкам до... неба
розум бідний розум
біднії розумні
став у позі розум
щасливі безумні...
5. Ө
люди мов люди,
життя мов життя:
й видзьобує час
насіннячка з нас...
аж раптом задує,
збудить неспокій:
пустка гвалтує
криниці глибокі...
життя мов життя,–
із жорном тертя:
і люди як люди,–
от що з того буде...
6. Ө нестиглі, а солодкі...
– плід відчуття!
наче відчув згори
не спів, а такий голос...
якби таким
молитися щодня,–
лише молитви
стачило би для
того, щоб відчувати
все життя
одним-єднісіньким
зо щастям...
оце так
відчуття!..
– плід, вибачаюсь, розуму!
життя уБоге
з одного Бога
птахам властиве
Бо’дай щасливе
їйБо’ легке
літаєм Бо’
хоч живемо під Богом
любовію лише Його
ще б власних крил
любові свої
та Спільних
Спільної Любові
7. Ө ♪
в світі безлад, розпачі та лють...
всі інфекції його від людства
але світ світає... бо, мабуть,
не розвиднитися – теж паскудство
світ світа… з ним віро-гідність та,
що сьогодні все й почне мінятись
світ – світає!!! мусить і життя
навздогін на світло вибиратись
8. Ө
от якби – раптом! – зникло зло:
так, не сховалося, а – зникло!!!
чи залишалося б добро?
чи рай вернувся би,
ачи настало би ніщо ?..
та що розводжу я ото:
ще зло не щезло.
9. Ө про культуру і зірки; і піар на всі дірки...
от що людям треба?
– од землі до неба
омани чіпляють,
самі їм вклоняють:
крикливим, брехливим,
так штучно вродливим…
ці звізди не світять,
хоч плідно дно мітять,–
немов це і треба!
10. Ө
що то гідність, бодай,– рештки?
де всі вірність, рівність, рідність;
Божая де Заповідність,–
дотопа неутопічність?..
бо й життя у ріднім краї,
попри небо,– лихо крає;
фальш, і блуд, і зиск,– повсюди…
де ж та гідність? де всі люди?..
11. Ө
…якщо вікна та одкрити,
добре вуха, краще й душу,–
то і збудять не дзигари,
не борги, ачи кошмари,–
а проллється сяйво сонця,
а прочистять півні горла,–
а пташки гуртом довершать
цей стрімкий початок дня!..
…ой, соловчику сіренький,
не з механікою серця,–
ані пристрій з батарейки,
лиш співучая любов,–
ти і настрій на усмішку,
на всі звершення нагальні,–
і на дих у повні груди:
день такий впророч ізнов!..
12. Ө розповім ніяку казочку, а... – життя! Воно казковіше: ось і моя оповідь.
...живуть люди...
в різнім віці, в різнім статку, різночубі, різночолі,
різнозичі, різноокі, різнодумні, різнодуші... нарізь, разом...
але тільки спершу різні,– бо одного доживають,
дозрівають, добігають, дотерпають, довдихають,
дотікають, дотикають,– аж! насилу, осягають
...і вони жили різно-різно;
і спільно, й нарізно; і довго, і довго;
аж, дожилися того, що в один день...
а казочка
відвела б на цей день
лише помирання!
...тож, дожилися-таки, щоб в один день – в одне сонце –
в одні зорі – в один порух – в один подих – в одне серце –
в одну кров – в одну мить – в один щем → в одне все…
а витчіть й своє полотно,
килим, чи рядно життя!
з двох боків!! не половиночки!!!
...врешті-решт,– баби й діди! – а цілого свого – дійшли!
й піднебеснії склепіння
дочувають восковіння
. . .
аж до неба, аж з землі,–
хрести пнуться, рвуться всі:
це ж треба,– до неба,– немов навесні!
...та щоб хрест, і так на злет,–
ой, душа, чи ти поет?
Бог,– Той зна все: Він й Поет!..
ось, поділився на сюжет,
ще й слів дав трохи:
тет-а-тет...
2010.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
не поділяючи світи (спроба)
1. Ө з Історії Світу
Історія усіх-усіх часів
давно записана на небі:
не під диктанти (так, як треба!),
не на землі (бо де ж те небо!),–
оповіданнями лише зо Божих слів...
ті записи таємні над усе:
там сім печатей, або й більше;
у тім, найвищім в світі, вірші
усі достойні з перших пір ще
все Боже царство мати за своє...
у тій Історії – і ми десь є...
2. Ө STATUS QUO (латиною – існуюче положення)
у всіх моїх гіпотетичних знань
гіпотонічні пульси та ознаки;
я в світ цей увійшов, мов знак питань:
щоб відповідей в нім знайти хоч знаки.
3. Ө
подивлюсь – і прозрію,
прозрію – і пробачу:
таку складну задачу
рішить в дві дії вмію...
отої би задачі
та не такі ледачі:
уміємо і знаєм,
робити не бажаєм...
а пробачаєм собі!
4. Ө у більшого розуму і вади більші!
...води розступились
шлях сухий та рівний
а думки зчепились
цей момент їм спірний
час сплива наразі
а думки в образі
та іти вже треба
се думкам до... неба
розум бідний розум
біднії розумні
став у позі розум
щасливі безумні...
5. Ө
люди мов люди,
життя мов життя:
й видзьобує час
насіннячка з нас...
аж раптом задує,
збудить неспокій:
пустка гвалтує
криниці глибокі...
життя мов життя,–
із жорном тертя:
і люди як люди,–
от що з того буде...
6. Ө нестиглі, а солодкі...
– плід відчуття!
наче відчув згори
не спів, а такий голос...
якби таким
молитися щодня,–
лише молитви
стачило би для
того, щоб відчувати
все життя
одним-єднісіньким
зо щастям...
оце так
відчуття!..
– плід, вибачаюсь, розуму!
життя уБоге
з одного Бога
птахам властиве
Бо’дай щасливе
їйБо’ легке
літаєм Бо’
хоч живемо під Богом
любовію лише Його
ще б власних крил
любові свої
та Спільних
Спільної Любові
7. Ө ♪
в світі безлад, розпачі та лють...
всі інфекції його від людства
але світ світає... бо, мабуть,
не розвиднитися – теж паскудство
світ світа… з ним віро-гідність та,
що сьогодні все й почне мінятись
світ – світає!!! мусить і життя
навздогін на світло вибиратись
8. Ө
от якби – раптом! – зникло зло:
так, не сховалося, а – зникло!!!
чи залишалося б добро?
чи рай вернувся би,
ачи настало би ніщо ?..
та що розводжу я ото:
ще зло не щезло.
9. Ө про культуру і зірки; і піар на всі дірки...
от що людям треба?
– од землі до неба
омани чіпляють,
самі їм вклоняють:
крикливим, брехливим,
так штучно вродливим…
ці звізди не світять,
хоч плідно дно мітять,–
немов це і треба!
10. Ө
що то гідність, бодай,– рештки?
де всі вірність, рівність, рідність;
Божая де Заповідність,–
дотопа неутопічність?..
бо й життя у ріднім краї,
попри небо,– лихо крає;
фальш, і блуд, і зиск,– повсюди…
де ж та гідність? де всі люди?..
11. Ө
…якщо вікна та одкрити,
добре вуха, краще й душу,–
то і збудять не дзигари,
не борги, ачи кошмари,–
а проллється сяйво сонця,
а прочистять півні горла,–
а пташки гуртом довершать
цей стрімкий початок дня!..
…ой, соловчику сіренький,
не з механікою серця,–
ані пристрій з батарейки,
лиш співучая любов,–
ти і настрій на усмішку,
на всі звершення нагальні,–
і на дих у повні груди:
день такий впророч ізнов!..
12. Ө розповім ніяку казочку, а... – життя! Воно казковіше: ось і моя оповідь.
...живуть люди...
в різнім віці, в різнім статку, різночубі, різночолі,
різнозичі, різноокі, різнодумні, різнодуші... нарізь, разом...
але тільки спершу різні,– бо одного доживають,
дозрівають, добігають, дотерпають, довдихають,
дотікають, дотикають,– аж! насилу, осягають
...і вони жили різно-різно;
і спільно, й нарізно; і довго, і довго;
аж, дожилися того, що в один день...
а казочка
відвела б на цей день
лише помирання!
...тож, дожилися-таки, щоб в один день – в одне сонце –
в одні зорі – в один порух – в один подих – в одне серце –
в одну кров – в одну мить – в один щем → в одне все…
а витчіть й своє полотно,
килим, чи рядно життя!
з двох боків!! не половиночки!!!
...врешті-решт,– баби й діди! – а цілого свого – дійшли!
й піднебеснії склепіння
дочувають восковіння
. . .
аж до неба, аж з землі,–
хрести пнуться, рвуться всі:
це ж треба,– до неба,– немов навесні!
...та щоб хрест, і так на злет,–
ой, душа, чи ти поет?
Бог,– Той зна все: Він й Поет!..
ось, поділився на сюжет,
ще й слів дав трохи:
тет-а-тет...
2010.
Перепрошую за користування вічним статусом поем для тимчасового угрупування!
Перекличка текстів різних часів:
1. з Історії світу
2. STATUS QUO (латиною – існуюче положення)
3. подивлюсь – і прозрію...
4. у більшого розуму й вади більші!
5. люди мов люди...
6. нестиглі, а солодкі
7. в світі безлад, розпачі та лють...
8. от якби – раптом! – зникло зло...
9. про культуру і зірки; і піар на всі дірки...
10. що то гідність, бодай,– рештки...
11. …якщо вікна та одкрити...
12. моя оповідь про життя
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію