ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Юркодар - 102
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Вероніка
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
***
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Вже скоро
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
З дитинства
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Земля і люди
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-17 07:12:57
Переглядів сторінки твору 7656
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.089 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.330 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.04.20 05:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-17 08:17:45 ]
Земля пішла в оборот. Вона робить комусь гроші. Якщо людину хоч як захищають закони від нещадної експлуатації, то землю - ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 09:04:06 ]
І землю, Ігоре, захищають закони, але діяльності людей на землі вони зовсім не перешкоджають, на жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-17 09:51:50 ]
Які ЛЮДИ /влада/ такі і їх дії,/народ їх вибирає/ , то дуже влучне висловлювання - маємо те, що маємо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 10:19:08 ]
Збайдужіли ми з часом, ох, як збайдужіли, і через владу також, до всього, що нас оточує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 10:38:52 ]
Якщо в словах Ігора Рубцова до "людини" є шанобливе ставлення, і за нею ("людиною") в його словах може відчуватися Бог, то ви, Вікторе Кучерук, наче навмисно принижуєте і вище створіння, яке за Образом і в Подібності, і самого Бога, таким трактуванням людини і її дій. Невже можна таким понятійним інструментарієм діяти "на добро"?

Наполегливо рекомендую позбутися отого сатанинського штампа - принижувати повсякчас і всюди людину, бо не зможете і ви нею стати, і жодні проблеми не вирішаться.

Невже важко вам і ось Надії Мартиновій не згадувати Бога всує, мажучи брудом краще його сотворіння?
Невже важко називати речі і явища своїми іменами?
Невже не розумієте, що в поезії, як і в будь-якому іншому виді творчості важлива точність, а не брехня, тим більше на Бога? :(

Тож і назва вірша мала би бути, судячи з тексту, "земля і нелюди". "Людським старанням зморена" - це ж не так, не людським!
І в коментарях слова "людей", "люди" мали б бути замінені на громадян, народ, населення, тощо...
А про якість вірша говорить надмірно низький коефіцієнт прозорості - українська літературна мова починається, щонайменше, з 0,75.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 21:01:40 ]
Мені дуже прикро бачити, як Редакція Майстерень так жорстоко поглумилася ( не побоюсь того слова) над Віктором Кучеруком - поетом, шанованим не тільки мною, а й багатьма поціновувачами Слова по всій Україні, над Людиною з великим щирим серцем, яка світлом своєї душі і своїми життєлюбними віршами вчить нас бути саме Людьми, а не рабами чи бузувірами!
І якщо вже говорити про коефіцієнти - то у вірші Кучерука "коефіцієнту агресії" до Божого створіння Людини значно менше, аніж в коментарях Редакції на адресу цього чоловіка, який також, якщо слідувати логіці Ваших міркувань, є створеним по образу Божому.
Мені направду соромно за такий прояв агресії з боку Редакції на адресу пана Віктора, скажу відверто - не очікувала ( можете мене хоч прогнати з Майстерень за таку мою думку!), але вважаю, що такі коментарі не роблять честі нашій Редакції, яку я глибоко поважаю за її професійність та об'єктивність. Але, на превеликий жаль, не у цьому випадку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 21:53:19 ]
Ви, напевно, не зрозуміли про що я кажу і казав, Наталіє. Та, користаючись нагодою, хочу у вас запитати, чи ви вірите в те, що Бог сотворив людину, і сотворив її за Образом Своїм і в Подібності до Себе? Що це досконале творіння Боже? І це творіння пов'язане зі злом так само, як і Бог? Тобто ніяк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 22:11:06 ]
Я все чудово зрозуміла, хоч і "зроблена" начебто з ребра Адама - але від усвідомлена того мені стає дуже сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-18 00:42:46 ]
Це не зовсім так. В нас не зовсім точний переклад Старого Завіту.
Я цікавився древніми арамейськими текстами щодо сотворіння людини ("Буття") - наразі не приводжу оригінал і точний переклад, але приблизно так: людина (не чоловік, а людина) була створена з того, що вже існувало (з творива тверді), і з того, чого не було раніше.
А "жінка від ребра" точно походить із давньошумерських міфів-оповідей. Там була одна богиня, яку покликали лікувати здається Енкі, Верховного Бога, коли в нього заболіло ребро...
Потім непомітно "жінка від ребра" перейшло у "жінку з ребра"... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-18 01:04:30 ]
А ось ця розповідь про походження ребра мені більше припала до вподоби, аніж попередні коментарі. Тепер буду знати, що відповідати чоловікам, які намагатимуться мене прирівняти до ребра... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 11:58:27 ]
Про Бога ні у вірші, ні в коментарях до нього мова не йде ні в одному рядочку, ні в одному слові. Я щиро здивований - відкіля і навіщо ви притягуєте те, чого зовсім немає? Якщо можна, то поясніть мені, мабуть, такому незрозумілому, це детальніше.
А на землі творять "дива" такі ж люди, як я разом із усіма, зовсім не нелюди. А ось чому так відбувається, то вже інша справа...
Коефіціет прозорості у вірша низький, згодний, але це тільки один, нехай і дуже важливий, критерій оцінювання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 12:24:19 ]
Пане Вікторе, про Бога йдеться всюди, де згадуються його безсмертні Творіння. Людина - це останнє його ("тутешнє", знане нами) Творіння. Нагадаю вам, що людина створена за Божим Образом і в подібності до Бога. Тому не можемо ми шельмувати означення людини, нехай навіть довкола нас всі "сичатимуть" на Бога, і на людину.

Вживайте конкретні означення, кажіть конкретно про щось, а говорячи про людину, бачте за нею Бога. Наразі ви підходите до використання терміну "людина" неусвідомлено, це легко виправляється, і це таки потрібно робити нам усім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 13:07:30 ]
Коли я бачу уже зеленим, а не голубим Дніпро, коли дивлюся на шахтарські містечка, вже ледве не присипані пилом, що сіється із териконів, на Донбасі, коли згадую про вщент вирублені схили Карпат, коли... Продовжувати може будь-хто, то мимиволі думаю: - А чи відає про це Творець, і яким буде його покарання за наші діяння на землі?
А суть вірша тільки в засторозі від подібного, не більше...
Буває, що хтось не те, що здобуває перемогу, а просто із труднощами уникає поразки. Пробачте, проте, чомусь мені так подумалося саме зараз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 13:14:42 ]
А припустити, що Бог краще розуміється у всьому нам важко? А зрозуміти, що після рабів, що загадили свій край, край легко поновиться, струснувши з себе нелюдів? Що для Бога і Землі і мільйон років, як мить?
Нам дається можливість визріти особисто людиною, то давайте і ставатимемо людиною. А що раби плюндрують свій край і отруюють своїх дітей брудом свого життя, то так буде не завжди.
Земна наша мить швидко пролине...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-18 01:20:03 ]
Колись при зустрічі розповім, як усупереч тверезому глузду та на подив навколишніх намагалася достукатися до цього Божественного начала у таких моральних перевертнів, яких здавалося б вже й пекло прийняти не хотіло... та я шукала у них Людину... Тема дуже цікава, але коли це лише теорія - це одне, а коли маєш досвід такого шукання (вдалого і не дуже) - розмова набуває іншого забарвлення.
Надобраніч, іду спати, буду в снах Людей шукати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 14:32:14 ]
Нарешті, здається, порозумілися, бо саме про це і йде мова у вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 21:54:31 ]
Сподіваюся, але твердо стоятиму на своєму, що людина і зло - несумісні явища.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 22:15:16 ]
Я би посперечалася щодо такої категоричності ( маю чималий власний досвід проявів "людяності" у "вищих створінь"- але вважаю, що тут не місце для подібних дискусій. Люди, будьте Людьми!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-18 00:52:53 ]
Це далеко не моя думка. В древніх писаннях Біблії - до Павла - здається, лише в двох-трьох особливих випадках хтось брав на себе сміливість на людину зле казати. Та й то були вельми специфічні випадки. Як, зрештою, і зі Савлом.

І наш титан Тарас Шевченко, здається, зупинявся на "люде" і не торкався людини, як такої. Не пригадую в нього такого.

А ось це вам як:
"Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ божий,
Звичайне, що не всі, а так,
Хоч деякі..."

То невже всі люди? Може обійдемося таки громадянами, народом, Іваном, Наталкою, воякою, пияком, праведником і т.д., а, осмілюючись казати про людину, пам'ятатимемо про святість Божественного задуму?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-17 16:34:35 ]
Вітаю, Вікторе! ДУЖЕ (надзвичайно!) важливу тему ти підняв у своєму вірші.Відчувається в ньому твоя біль і тривога за те, що діється. Побільше би таких віршів - то й світ би без сумніву змінився на краще.
ПС. Коментарі попередні здивували мене неймовірно.