ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Публіцистика
Смерть на дорозі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Смерть на дорозі
“Погляньте на братів, котрі вбивають один одного! Я хочу говорити про сум...” Ця сентенція Еклезіаста схилила до роздумів про драми братів наших менших, що відбуваються щороку на автомобільних шляхах від Полтави до Великих Сорочинців. Йдеться про смерть дикої живності під колесами авто, які майже цілодобово мчать на ярмарок.
Сорочинський ярмарок (відомий ще з другої половини XVII сторіччя) за останні надцять років став притягувати, як магнітом, неймовірну кількість людей і машин. Безкрайнє поле поблизу ярмарку вже не спроможне вмістити тисячі автомобілів. Очевидно, завдячуючи рекламі, завчасно відремонтованим дорогам та розважальному, концертно-театральному дійству наплив-наїзд гостей на ярмарок надалі буде лише збільшуватись.
Найкоротший шлях (понад 90 км) до Великих Сорочинців пролягає лісами, долинами і полями через Рудку, Балясне, Нелюбівку та інші села. На прямих ділянках шосе іномарки з потужними двигунами легко розганяються до 180 км за годину, або 50 метрів за одну секунду!!! Ну яка тварина зможе так швидко зреагувати та в одну мить утекти від авто?
То скільки ж братів наших менших умирає, вкачується у асфальт або калічиться? Цього року, їдучи з Полтави повз Сорочинці, мені вдалося підрахувати: дві лисиці, один підсвинок вепра, три зайці і черепаха. А їжаків, вужів, ящірок і горобців так багато, що ліку їм немає. Вони просто приречені на смерть через свої відносно повільні рухи...
У давнину, коли торги у Великих Сорочинцях відбувались п’ять разів на рік, мій прадід знаходив найкрасивішу збрую, запрягав коня і їхав 18 км, щоб продати якесь збіжжя та купити реманент. Це було свято. Дівчата вплітали кольорові стрічки у гриву коня, а маленький дзвіночок на різьбленій мережкою дузі, що з’єднувала голоблі, наспівував веселу мелодію. І копита коня ніколи нікого не давили і не втоптували...
А що нині? Бачаться жахливі, приголомшливі картини: у балці, що перед Веселівкою, великий яструб злітає з асфальту, вхопивши кігтями те, що лишилося від зайця. Тельбухи волочаться, залишаючи кривавий слід. А вже за три кілометри перед Сорочинцями у красивому лісі, серед височенних сосен, узбіччям дороги повзе, загрібаючи передніми лапами, лисичка. У неї, напевно, був зламаний круп, бо задні ноги, буцімто ковзани, сунулись по піску.
Зупинився, вмикнув у авто аварійну сигналізацію, боязко підійшов. Звір повернув голову, мовчки оскалив зуби і якось страшно подивився мені у вічі, від чого стало зовсім моторошно. А далі лисиця, зупиняючись, приречено поповзла у напрямку молоденьких, яскраво-зелених ялинок, щоб умерти...
2010
Сорочинський ярмарок (відомий ще з другої половини XVII сторіччя) за останні надцять років став притягувати, як магнітом, неймовірну кількість людей і машин. Безкрайнє поле поблизу ярмарку вже не спроможне вмістити тисячі автомобілів. Очевидно, завдячуючи рекламі, завчасно відремонтованим дорогам та розважальному, концертно-театральному дійству наплив-наїзд гостей на ярмарок надалі буде лише збільшуватись.
Найкоротший шлях (понад 90 км) до Великих Сорочинців пролягає лісами, долинами і полями через Рудку, Балясне, Нелюбівку та інші села. На прямих ділянках шосе іномарки з потужними двигунами легко розганяються до 180 км за годину, або 50 метрів за одну секунду!!! Ну яка тварина зможе так швидко зреагувати та в одну мить утекти від авто?
То скільки ж братів наших менших умирає, вкачується у асфальт або калічиться? Цього року, їдучи з Полтави повз Сорочинці, мені вдалося підрахувати: дві лисиці, один підсвинок вепра, три зайці і черепаха. А їжаків, вужів, ящірок і горобців так багато, що ліку їм немає. Вони просто приречені на смерть через свої відносно повільні рухи...
У давнину, коли торги у Великих Сорочинцях відбувались п’ять разів на рік, мій прадід знаходив найкрасивішу збрую, запрягав коня і їхав 18 км, щоб продати якесь збіжжя та купити реманент. Це було свято. Дівчата вплітали кольорові стрічки у гриву коня, а маленький дзвіночок на різьбленій мережкою дузі, що з’єднувала голоблі, наспівував веселу мелодію. І копита коня ніколи нікого не давили і не втоптували...
А що нині? Бачаться жахливі, приголомшливі картини: у балці, що перед Веселівкою, великий яструб злітає з асфальту, вхопивши кігтями те, що лишилося від зайця. Тельбухи волочаться, залишаючи кривавий слід. А вже за три кілометри перед Сорочинцями у красивому лісі, серед височенних сосен, узбіччям дороги повзе, загрібаючи передніми лапами, лисичка. У неї, напевно, був зламаний круп, бо задні ноги, буцімто ковзани, сунулись по піску.
Зупинився, вмикнув у авто аварійну сигналізацію, боязко підійшов. Звір повернув голову, мовчки оскалив зуби і якось страшно подивився мені у вічі, від чого стало зовсім моторошно. А далі лисиця, зупиняючись, приречено поповзла у напрямку молоденьких, яскраво-зелених ялинок, щоб умерти...
2010
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію