ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
2024.04.21
21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
2024.04.21
14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
2024.04.21
11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
2024.04.21
09:04
Гілкою жасмину розцвіло кохання.
Малювала пензлем сонячна рука.
Цвіт у молоці. Очі - чорна кава.
Небеса завмерли в мовчазнім чеканні.
Серце заспівало, як відлуння мушлі.
Настрій пишноцвіттям розливавсь навкруг.
Цілував кохану той весняний дух.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Малювала пензлем сонячна рука.
Цвіт у молоці. Очі - чорна кава.
Небеса завмерли в мовчазнім чеканні.
Серце заспівало, як відлуння мушлі.
Настрій пишноцвіттям розливавсь навкруг.
Цілував кохану той весняний дух.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Гринчук /
Публіцистика
Історія одного натюрморту
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Історія одного натюрморту
Усім привіт! Ми особисто не знайомі, але мені дуже кортить поділитися з вами своєю історією. Звати мене… та зрештою, в мене безліч імен, і кожен вибирає зручне для себе – картина, твір живописного мистецтва, оліографія, малюнок, натюрморт…
Ким і коли я створена, є загадкою навіть для мене. Коли я прокинулась і розплющила замріяні очі, світ зустрів мене запахом олійних фарб, замішаних на осінньому дощі та барвистому листі. Теплі руки дбайливо взяли мене з мольберта, і хвиля життя підхопила, несучи з виставки на виставку, поки не занесла до виставкових зал Художнього музею Луцька, що розташований в історичній частині міста, на території замку Любарта (XVI ст.) в колишньому Будинку повітової канцелярії і шляхетських судів, збудованому у 1789 р. на руїнах княжого палацу.
Не кожному художнику випадає честь виставляти свої твори у цих стінах. Музей проводить суворий відбір. І я відчула себе не просто витвором дбайливих рук художника, а красунею.
«Поруч з класикою не маємо права виставляти роботи низького рівня. У нашого музею високий рівень, і тому виставляти свої роботи в наших залах є не лише престижно, але й почесно», - зазначила директор музею Зоя Навроцька у розмові з журналістами, що часто заходять сюди на організовані працівниками такі цікаві акції та презентації. І я відчула себе ще й цінністю.
Перші дні показу я, окрім себе, не помічала нічого, страх не сподобатися чи викликати негативну реакцію у глядачів затьмарював усе, але у тих, хто дивився на мене, загоралися очі, і ми вже дивилися один на одного, проникаючи прямо в душу. Просте споглядання переросло у спільне бачення світу.
Пізніше я усвідомила, що є не єдиною на стінах, і не лише на мене приходять подивитися, а насолоджуються і моїми сусідками, і що музей об’єднує декілька експозицій, одні з яких є постійними інші – змінними. Колекція сформувалася на основі національної збірки з магнатської галереї князів Радзивилів замку в Олиці, а також – творів образотворчого мистецтва, що зберігалися в музеях Луцька до 1939 року. Звичайно, були й пізніші надходження. Особлива гордість зібрання – єдиний в Україні твір іспанського художника Хусепе де Рібєри – картина «Святий Ієронім» (1644р). А взагалі, у виставкових залах представлений живопис восьми країн Європи: Іспанії, Італії, Фландрії, Франції, Австрії, Німеччини, Англії і Польщі XVII - поч. XX ст.
З часом я почала усвідомлювати, що виставки відрізняються науковим підходом та методичним опрацюванням робіт. Кожен твір образотворчого мистецтва, що виставляється в цьому музеї, має свій номер, який входить в архівний фонд. З кожної виставки у фонд музею художники дарують декілька робіт, поповнюючи скарбницю малярського мистецтва, а тут вони вже зберігаються у відповідних температурному режимі та режимі вологості.
Працівники музею взяли собі за завдання не лише зберігати і впорядковувати твори класичного та сучасного мистецтва, але й активно впливати на сучасне мистецтво, стимулювати його розвиток.
Під час чергової зміни експозиції, мене вразили мої колеги, які прикрашали своїми полотнами сусідні виставкові зали. Барвистість колористики, яка створює ефект мозаїчного зображення, пастозність мазків, широкий впевнений пензель – все говорить про творчу силу руки, що створила ці роботи.
Отак і живемо. Насолоджуємося спілкуванням з прекрасними творами і чудовими людьми.
О, ще одне, ледь не забула, нашому музею виповнюється 35 років. Уявляєте? Який він молодий і одночасно досвідчений. А головне, безцінний, про що свідчать твори мистецтва його фондів )))
Дні роботи музею: середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.
Години роботи:
літній період: 10.00-18.00;
зимовий період: 9.00-17.00.
Директор: Зоя Навроцька.
Тел.: (0332)72-30-75.
Адреса: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1а.
Ким і коли я створена, є загадкою навіть для мене. Коли я прокинулась і розплющила замріяні очі, світ зустрів мене запахом олійних фарб, замішаних на осінньому дощі та барвистому листі. Теплі руки дбайливо взяли мене з мольберта, і хвиля життя підхопила, несучи з виставки на виставку, поки не занесла до виставкових зал Художнього музею Луцька, що розташований в історичній частині міста, на території замку Любарта (XVI ст.) в колишньому Будинку повітової канцелярії і шляхетських судів, збудованому у 1789 р. на руїнах княжого палацу.
Не кожному художнику випадає честь виставляти свої твори у цих стінах. Музей проводить суворий відбір. І я відчула себе не просто витвором дбайливих рук художника, а красунею.
«Поруч з класикою не маємо права виставляти роботи низького рівня. У нашого музею високий рівень, і тому виставляти свої роботи в наших залах є не лише престижно, але й почесно», - зазначила директор музею Зоя Навроцька у розмові з журналістами, що часто заходять сюди на організовані працівниками такі цікаві акції та презентації. І я відчула себе ще й цінністю.
Перші дні показу я, окрім себе, не помічала нічого, страх не сподобатися чи викликати негативну реакцію у глядачів затьмарював усе, але у тих, хто дивився на мене, загоралися очі, і ми вже дивилися один на одного, проникаючи прямо в душу. Просте споглядання переросло у спільне бачення світу.
Пізніше я усвідомила, що є не єдиною на стінах, і не лише на мене приходять подивитися, а насолоджуються і моїми сусідками, і що музей об’єднує декілька експозицій, одні з яких є постійними інші – змінними. Колекція сформувалася на основі національної збірки з магнатської галереї князів Радзивилів замку в Олиці, а також – творів образотворчого мистецтва, що зберігалися в музеях Луцька до 1939 року. Звичайно, були й пізніші надходження. Особлива гордість зібрання – єдиний в Україні твір іспанського художника Хусепе де Рібєри – картина «Святий Ієронім» (1644р). А взагалі, у виставкових залах представлений живопис восьми країн Європи: Іспанії, Італії, Фландрії, Франції, Австрії, Німеччини, Англії і Польщі XVII - поч. XX ст.
З часом я почала усвідомлювати, що виставки відрізняються науковим підходом та методичним опрацюванням робіт. Кожен твір образотворчого мистецтва, що виставляється в цьому музеї, має свій номер, який входить в архівний фонд. З кожної виставки у фонд музею художники дарують декілька робіт, поповнюючи скарбницю малярського мистецтва, а тут вони вже зберігаються у відповідних температурному режимі та режимі вологості.
Працівники музею взяли собі за завдання не лише зберігати і впорядковувати твори класичного та сучасного мистецтва, але й активно впливати на сучасне мистецтво, стимулювати його розвиток.
Під час чергової зміни експозиції, мене вразили мої колеги, які прикрашали своїми полотнами сусідні виставкові зали. Барвистість колористики, яка створює ефект мозаїчного зображення, пастозність мазків, широкий впевнений пензель – все говорить про творчу силу руки, що створила ці роботи.
Отак і живемо. Насолоджуємося спілкуванням з прекрасними творами і чудовими людьми.
О, ще одне, ледь не забула, нашому музею виповнюється 35 років. Уявляєте? Який він молодий і одночасно досвідчений. А головне, безцінний, про що свідчать твори мистецтва його фондів )))
Дні роботи музею: середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.
Години роботи:
літній період: 10.00-18.00;
зимовий період: 9.00-17.00.
Директор: Зоя Навроцька.
Тел.: (0332)72-30-75.
Адреса: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1а.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію