ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку, прі за Трою край
покладено. Хто переміг – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
полеглих покидають тільки греки.
І все-таки уздовжки відти шлях
додому видається непомірним,
неначе Посейдон, поки ми там
час гаяли, тягнув щомога пр

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чого муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "По той кінець веселки" (2006)

 Після зими
Образ твору 1.
І ще одну зиму, як біль пережито.
І ще один рік – у скарбницю розлуки.
І знов прийде мрією зраджене літо –
І мимо пройде, без образ і докуки.

І знов будуть ночі і будні безкраї,
І довге чекання, і туга, як море…
Скарбницю розлуки вже не замикаю.
Скарбниця розлуки – не скринька Пандори.

2.
Про досвід, що на пальці дмухав;
про мрію, ту, що обпеклась;
про сум твій – я ні сном, ні духом –
у власних клопотах товклась.

Губила дні. Губилась в здогадах.
Всього було: і бід, і див…
Про тебе знов – ні сну, ні спогаду –
рік, що минув, не залишив.

3.
О, скільки незабутнього й забутого –
між наших снів, між наших берегів.
Знов – березень, дитя любові лютого,
загублене у мареві снігів.

Знов – березень, весни любимий пасинок,
пригорнений до смутку назавжди.
…А небеса вдивляються прояснено
в мутні свічада талої води.

4.
...Як довго ця зима тривала.
Як тяжко сходили сніги…
Вернись, любове, – все помалу
вертає на «своя круги».

Весна крокує, тепла й гожа,
за руки клопоти веде…
Вернись, допоки мрія може
обличчя осявать бліде.

Допоки може оживати,
зігріта сонцем і людьми.
Душі – все важче розцвітати
після тривалої зими.

2004



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-10 19:54:50
Переглядів сторінки твору 4094
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2019.09.18 19:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-10 21:09:56 ]
Любове,
Запах твоєї весни переймається відразу, відчувається у кожному відтінку слова.
Є правда декілька роздумів:
***
"Скарбницю розлуки вже й не замикаю." - ось це "вже й не" - дає відчуття натягненості рядка...
***
2. - зміна римування
***
"Знов – березень, дитя любові лютого," - з ким любився лютий ??? :)
***
"Вернись, любове, – все помалу
вертає на «своя круги»." - а тут як би капіталізувати (з великої букви) `Л` - то майже виходить - напуття для себе, нє? :)
***
"Душі – все важче розцвітати
після тривалої зими.",
а мо` якось на оптумістичнішій нотці закінчити?:
"А серцю - тільки розцвітати
.... далєєєє по тексту....

З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-10 21:25:55 ]
Привіт, Юрку! Дякую, що відчув "запах весни" і за роздуми.

"вже й не" - мене теж "натягує", з одного боку це "й" несе, як на мене, певне смислове навантаження (навіть, більше тощо), а з іншого... що порадиш - викинути?

де зміна римування - не зрозуміла (уточни)

не знаю з ким лютий любився (це його таємниця), та бачу його батьком березня.

я не винна, що у мене таке ім'я

Оце вже ні! - хай вже та прекрасна оптимістична нота "до-весни" залишається твоєю. Моя мелодія весни "мі-норна".



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-10 21:35:09 ]
Думаю що рішення є тривіальним:
"Скарбницю розлуки не я замикаю."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-10 21:45:47 ]
Непоганий варіант. Але в ньому - зовсім інший зміст. Бо ця скарбниця розлуки - моєї ЛГ. І саме вона її замикала на ключик, до пори до часу. А тепер - відпала в цьому потреба, більше нічого втрачати і нічого чекати. Може, тоді ще простіше -
"Скарбницю розлуки вже не замикаю" (хай собі акцентується наголос на "не")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-03-10 23:49:53 ]
Мені сподобалася Ваша поезія, пані Любо. Принцип поєднання віршів різного розміру дуже нагадує собою поему. З кожним новим твором циклу (чи можна так назвати?) відчувається зміна відтінку настрою. Дуже близько моєму світовідчуттю.

Але краще було б усе-таки змінити прикметник-русизм "любимий" на "коханий" чи под.

Знов – березень, весни любимий пасинок,
пригорнений до смутку назавжди.
(Виходить, лютий кохався з кимось таки невідомим, але першою дружиною. А весна - його друга дружина, бо березень - син лютого і її пасинок. Логічно можна припустити, що лютий кохався із зимою, і від цього народився березень. Ну, я це так бачу. Але то тільки математичний метод).

…А небеса вдивляються прояснено
в мутні свічада талої води.
(Взагалі дуже гарний і яскравий образ. Дивовижна рима "пасинок - прояснено". Її можна цілком по праву назвати вишуканою).

Тепла Вам і тільки радості від весни. А якщо й смуток, то хай він відходить у вірші. Тільки з тією метою, що від цього вони будуть більш успішними...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 10:32:29 ]
Дякую, Юлю!!! Особливо - за розгадку "любові лютого". Саме це й малося на увазі, коли писалося (не хотілося вчора "відкривати карти", мені було цікаво чи хтось побачить так, як я). Тоді в 2004-му я для себе знайшла пояснення - чому березень такий специфічний: у ньому ще дуже багато успадкованого від зими, хоча, звісно, і рука весни - вже відчутна. А може, Весна, насправді, не мати його (а добра мачуха)? ось така моя фантазія вилилась у ці рядки про березень. Особисто для мене, тут існує своя логіка, хоча для когось - це, мабуть, трохи парадоксально. Та зрештою, з контрастів і парадоксів складається наше життя. І навіть у цьому - своя логіка.

"Любимий"... я думала над цим словом, шукала, перевіряла. Воно є в словнику. І сюди воно за змістом найкраще пасує за своїм внутрішнім забарвленням - не коханий (бо це слово не підходить до стосунків хресної мами і сина), не улюблений (бо улюбленою може бути якась річ, наприклад, їжа чи одяг), а саме - любимий. Тобто, любимець, любимчик.

Ще раз дякую, Юліє, за вдумливе прочитання цього твору. Ви зуміли прочитати навіть те, що є між рядків. Всього-всього Вам доброго! Натхнення весняного!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Бондар (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-11 10:36:06 ]
дуже сподобалось :))) бажаю, щоб весна несла Вам тільки радість, тепло і нові щасливі надії!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 12:12:02 ]
це якийсь дуже болючий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 13:13:12 ]
Дякую, Таню! І Вам - весни і любові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-03-11 13:13:37 ]
Щемна і тривожна Ваша весна, пані Любо.
Сонечка вам! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 13:20:34 ]
Юль... ти натякаєш, на двічі вжите слово "біль"? Подумаю, що тут можна зробити. Ці вірші в мене були відокремлені один від одного, хоча за датами написання все-одно йшли один за одним (все-таки той болючий настрій їх об'єднував і тоді). Лише тепер вирішила їх "подружити" ще тісніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 14:30:07 ]
Не варто сприймати усі мої коменти "с падвохом")) Я слова "біль" і не помітила. Мала на увазі, що вірш мені якось так сприйнявся - болючо. Значить, сприйнявся правильно - бо саме такі емоції в нього і вкладені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 13:21:30 ]
Дякую, Зорянко! І Вам - весняного тепла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 17:00:40 ]
Файно дуже, Любо! Чомусь при прочитанні мною абсолютно не зверталась увага на технічну сторону твору - почуття сильні, образність супер. Вірш написаний раніше, надіюся, що "сніги зійшли" і все вернуло на "круги своя"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 17:15:59 ]
Ой, вибач мені, Юлю... Мені - влізло в очі це слово якраз перед твоїм коментарем, і я подумала, що, мабуть, і твоє зірке око це підмітило. І вийшло щось на кшталт "на злодієві шапка горить". А про "болючість" - все вірно, дісталося трохи моїй ЛГ в цьому плані. Дякую за співпереживання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 17:31:42 ]
Дякую, Іване, за відгук. Та... мабуть, "тим снігам" не судилось розтанути.
"А час незворушно - по колу, по колу.
Є речі, яких не змінити ніколи.
І хто б намагався? Я - сильна. Я звикла..."

Та нічого. Зате: "... просто, іншому потрібно, щоб у світі я жила".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Сіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-11 18:52:46 ]
Дуже гарно, правдиво. Дякую, пані Любо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 19:22:32 ]
Вам дякую, Ніно, що відчули ту правду...