ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди. І довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим, опинившись непрошеним гостем
сонних дерев, що у воду зайшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні твори

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тамара Шкіндер
2019.11.17 09:28
Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі

Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Милує око мальв рожевий цвіт

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:

Серго Сокольник
2019.11.16 21:42
сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко
2019.11.16 19:25
Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик
2019.11.16 18:44
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень
2019.11.16 17:37
Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Микола Дудар
2019.11.16 17:32
Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній

Володимир Бойко
2019.11.16 16:47
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "По той кінець веселки" (2006)

 Після зими
Образ твору 1.
І ще одну зиму, як біль пережито.
І ще один рік – у скарбницю розлуки.
І знов прийде мрією зраджене літо –
І мимо пройде, без образ і докуки.

І знов будуть ночі і будні безкраї,
І довге чекання, і туга, як море…
Скарбницю розлуки вже не замикаю.
Скарбниця розлуки – не скринька Пандори.

2.
Про досвід, що на пальці дмухав;
про мрію, ту, що обпеклась;
про сум твій – я ні сном, ні духом –
у власних клопотах товклась.

Губила дні. Губилась в здогадах.
Всього було: і бід, і див…
Про тебе знов – ні сну, ні спогаду –
рік, що минув, не залишив.

3.
О, скільки незабутнього й забутого –
між наших снів, між наших берегів.
Знов – березень, дитя любові лютого,
загублене у мареві снігів.

Знов – березень, весни любимий пасинок,
пригорнений до смутку назавжди.
…А небеса вдивляються прояснено
в мутні свічада талої води.

4.
...Як довго ця зима тривала.
Як тяжко сходили сніги…
Вернись, любове, – все помалу
вертає на «своя круги».

Весна крокує, тепла й гожа,
за руки клопоти веде…
Вернись, допоки мрія може
обличчя осявать бліде.

Допоки може оживати,
зігріта сонцем і людьми.
Душі – все важче розцвітати
після тривалої зими.

2004



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-10 19:54:50
Переглядів сторінки твору 4130
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.156 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.231 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2019.11.17 17:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-10 21:09:56 ]
Любове,
Запах твоєї весни переймається відразу, відчувається у кожному відтінку слова.
Є правда декілька роздумів:
***
"Скарбницю розлуки вже й не замикаю." - ось це "вже й не" - дає відчуття натягненості рядка...
***
2. - зміна римування
***
"Знов – березень, дитя любові лютого," - з ким любився лютий ??? :)
***
"Вернись, любове, – все помалу
вертає на «своя круги»." - а тут як би капіталізувати (з великої букви) `Л` - то майже виходить - напуття для себе, нє? :)
***
"Душі – все важче розцвітати
після тривалої зими.",
а мо` якось на оптумістичнішій нотці закінчити?:
"А серцю - тільки розцвітати
.... далєєєє по тексту....

З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-10 21:25:55 ]
Привіт, Юрку! Дякую, що відчув "запах весни" і за роздуми.

"вже й не" - мене теж "натягує", з одного боку це "й" несе, як на мене, певне смислове навантаження (навіть, більше тощо), а з іншого... що порадиш - викинути?

де зміна римування - не зрозуміла (уточни)

не знаю з ким лютий любився (це його таємниця), та бачу його батьком березня.

я не винна, що у мене таке ім'я

Оце вже ні! - хай вже та прекрасна оптимістична нота "до-весни" залишається твоєю. Моя мелодія весни "мі-норна".



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-10 21:35:09 ]
Думаю що рішення є тривіальним:
"Скарбницю розлуки не я замикаю."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-10 21:45:47 ]
Непоганий варіант. Але в ньому - зовсім інший зміст. Бо ця скарбниця розлуки - моєї ЛГ. І саме вона її замикала на ключик, до пори до часу. А тепер - відпала в цьому потреба, більше нічого втрачати і нічого чекати. Може, тоді ще простіше -
"Скарбницю розлуки вже не замикаю" (хай собі акцентується наголос на "не")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-03-10 23:49:53 ]
Мені сподобалася Ваша поезія, пані Любо. Принцип поєднання віршів різного розміру дуже нагадує собою поему. З кожним новим твором циклу (чи можна так назвати?) відчувається зміна відтінку настрою. Дуже близько моєму світовідчуттю.

Але краще було б усе-таки змінити прикметник-русизм "любимий" на "коханий" чи под.

Знов – березень, весни любимий пасинок,
пригорнений до смутку назавжди.
(Виходить, лютий кохався з кимось таки невідомим, але першою дружиною. А весна - його друга дружина, бо березень - син лютого і її пасинок. Логічно можна припустити, що лютий кохався із зимою, і від цього народився березень. Ну, я це так бачу. Але то тільки математичний метод).

…А небеса вдивляються прояснено
в мутні свічада талої води.
(Взагалі дуже гарний і яскравий образ. Дивовижна рима "пасинок - прояснено". Її можна цілком по праву назвати вишуканою).

Тепла Вам і тільки радості від весни. А якщо й смуток, то хай він відходить у вірші. Тільки з тією метою, що від цього вони будуть більш успішними...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 10:32:29 ]
Дякую, Юлю!!! Особливо - за розгадку "любові лютого". Саме це й малося на увазі, коли писалося (не хотілося вчора "відкривати карти", мені було цікаво чи хтось побачить так, як я). Тоді в 2004-му я для себе знайшла пояснення - чому березень такий специфічний: у ньому ще дуже багато успадкованого від зими, хоча, звісно, і рука весни - вже відчутна. А може, Весна, насправді, не мати його (а добра мачуха)? ось така моя фантазія вилилась у ці рядки про березень. Особисто для мене, тут існує своя логіка, хоча для когось - це, мабуть, трохи парадоксально. Та зрештою, з контрастів і парадоксів складається наше життя. І навіть у цьому - своя логіка.

"Любимий"... я думала над цим словом, шукала, перевіряла. Воно є в словнику. І сюди воно за змістом найкраще пасує за своїм внутрішнім забарвленням - не коханий (бо це слово не підходить до стосунків хресної мами і сина), не улюблений (бо улюбленою може бути якась річ, наприклад, їжа чи одяг), а саме - любимий. Тобто, любимець, любимчик.

Ще раз дякую, Юліє, за вдумливе прочитання цього твору. Ви зуміли прочитати навіть те, що є між рядків. Всього-всього Вам доброго! Натхнення весняного!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Бондар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-11 10:36:06 ]
дуже сподобалось :))) бажаю, щоб весна несла Вам тільки радість, тепло і нові щасливі надії!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 12:12:02 ]
це якийсь дуже болючий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 13:13:12 ]
Дякую, Таню! І Вам - весни і любові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-03-11 13:13:37 ]
Щемна і тривожна Ваша весна, пані Любо.
Сонечка вам! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 13:20:34 ]
Юль... ти натякаєш, на двічі вжите слово "біль"? Подумаю, що тут можна зробити. Ці вірші в мене були відокремлені один від одного, хоча за датами написання все-одно йшли один за одним (все-таки той болючий настрій їх об'єднував і тоді). Лише тепер вирішила їх "подружити" ще тісніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 14:30:07 ]
Не варто сприймати усі мої коменти "с падвохом")) Я слова "біль" і не помітила. Мала на увазі, що вірш мені якось так сприйнявся - болючо. Значить, сприйнявся правильно - бо саме такі емоції в нього і вкладені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 13:21:30 ]
Дякую, Зорянко! І Вам - весняного тепла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 17:00:40 ]
Файно дуже, Любо! Чомусь при прочитанні мною абсолютно не зверталась увага на технічну сторону твору - почуття сильні, образність супер. Вірш написаний раніше, надіюся, що "сніги зійшли" і все вернуло на "круги своя"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 17:15:59 ]
Ой, вибач мені, Юлю... Мені - влізло в очі це слово якраз перед твоїм коментарем, і я подумала, що, мабуть, і твоє зірке око це підмітило. І вийшло щось на кшталт "на злодієві шапка горить". А про "болючість" - все вірно, дісталося трохи моїй ЛГ в цьому плані. Дякую за співпереживання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 17:31:42 ]
Дякую, Іване, за відгук. Та... мабуть, "тим снігам" не судилось розтанути.
"А час незворушно - по колу, по колу.
Є речі, яких не змінити ніколи.
І хто б намагався? Я - сильна. Я звикла..."

Та нічого. Зате: "... просто, іншому потрібно, щоб у світі я жила".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Сіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-11 18:52:46 ]
Дуже гарно, правдиво. Дякую, пані Любо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-11 19:22:32 ]
Вам дякую, Ніно, що відчули ту правду...