ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вадя Ротор (1986) /
Проза
Юна мама
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Юна мама
Цікавих дівчат ми з другом Ярославом зустріли біля театру Івана Франка, коли там, у низовині під будинком з химерами з одного боку і дитячим садком із іншого, стояв іще старий дитячий майданчик з триповерховим будиночком і трьома гірками, зокрема – що було оригінальним – однією високою, що відходила від його третього поверху й опускалася прямо назустріч бюсту Івана Яковича. Одного похмурого, сирого дня гуляючи там з другом, ми побачили двох дівчат старшого шкільного віку, а з ними трирічного хлопчика.
Дівчата так себе поводили, ніби були п’яні. Вони скочувалися з найвищої гірки, верещали всякі дебільні речі. Не соромлячись ні нас, ні хлопчика, розмовляли між собою на відверті дівочі теми, підкріпляючи розмову жаргонними словами й матюками. Мова якраз зайшла про дитину. Одна з дівчат виявилась його матір’ю. Вона ділилася з подругою наболілим – мовляв, народила у 13 років, зараз їй 16, мучиться з ним...
У школі однокласники і вчителі дивилися на неї косо, як ходила у восьмому класі з животом. Що вже казати про конфлікти з батьками – їм самим було по 35, а вона їх зробила дідусем і бабусею, причому оскільки не уміла й не виявляла особливого бажання доглядати за дитиною, її мати мусила звільнятися з роботи, щоби знову цілодобово сидіти серед дитячих пелюшок і годувати малого крикуна, поки його нерозумна матір ходила до школи.
А сама дівчина, точніше, молода жінка, обтяжена дитиною, не може знайти собі хлопця, який погодився би на серйозні стосунки з нею. Вона ризикувала так і лишитися незаміжньою, особливо на неї зовсім не заглядалися її ровесники: у їхніх очах вона була непривабливим секонд-хендом. Причому непривабливим не стільки морально, скільки візуально: від її дівчачої фігури нічого не лишилося – цицьки уже розбухли і обвисли від годування, при вагітності вона набрала багато зайвої ваги, а коли її зганяла,то переборщила і зсушила себе до стану ходячого скелету. І найголовніше, її 13-річний організм був не готовий до народження дитини, а лікарі їй не стали робити кесарів розтин, як зазвичай у таких випадках, тому при народженні, коли дитина проходила родовими шляхами, кістки її тазу розійшлися, та так і не зійшлися назад, от вона тепер усе життя мусить ходити з непропорційно широким тазом, який став просто кидатися в очі, коли схудла, і ніякий одяг його не міг приховати, хіба що безформений балахон. Мало який хлопець або чоловік захотів би тепер узяти її в жони.
Тому вона ставилася до хлопчика з певною злобою – практично, він їй зламав життя, так вона казала.
Поглянули ми на трирічний предмет обговорення. Хлопчик був одягнутий у джинси, коротеньку чорну курточку, шкіряну на вигляд, і рокерську бандану, яка щось не дуже в’язалася з його віком. Він лазив по балкончиках, які були на другому поверсі ігрового будиночка, а молода мама зовсім не турбувалася про його безпеку – коли він на висоті більше півтора метрів ліз на балкон, чіпляючись іще слабкими ручками за металеві поручні (а тоді видався вогкий день, залізо було холодним і слизьким), і його тонкі пальчики сповзли з бруса, він міг впасти на землю, але, пролетівши зо три бруси, однією лівою вхопився за останній і повис, його мати не лише не зробила жодних зусиль, щоб його убезпечити, а й почала сміятися з подружкою: „Глянь, скалолаз!”
І він би так і впав, якби не підбіг мій друг Ярослав і не вхопив його та допоміг вилізти на балкончик, після чого почав із ним гратися. У нього тоді була дворічна сестричка (нам із Яриком було по 13 років), тож він вмів і любив гратися з малечею. Дівчата як побачили, що він з ним так добре бавиться, запропонували йому зустрітись якось іще, щоб він малого подоглядав, юна мама розпитувала у нього телефон...
Відчувалося, що вона була не лише не готовою виховувати дитину, а й злилася на малого за проблеми, з якими стикалася через його існування. Він був її головною проблемою, і у її ставленні до нього була тінь садизму.
Не знаю, де він зараз (я їх після того бачив лише раз), але переконаний, що він у свої роки (йому на цей час має бути вісім) найкрутіший і найпродвинутіший серед своїх товаришів та однолітків, адже мама його одягала, як сама, водила з собою на зустрічі з друзями-рокерами, попойки і тусовки... Вважаю, що йому це пішло, загалом, на користь у плані особистісного розвитку, але все було б спокійніше, якби його мама народила хоча б років на десять пізніше – коли була більш-менш готовою до дитини психологічно.
Нещодавно я почув про українську дівчинку, яка народила здорову дитину в 11 років. Уявіть собі – у школі й інституті чадо будуть розпитувати, якого року народження його мама. Спершу не повірять, а коли зрозуміють усю ситуацію, з таким осудом ставитимуться і до нього, і заочно – до неї. Дитина з цим житиме все життя...
Для повноти оповіді згадаю іще один випадок, восени через роки три. Я наткнувся на другу юну маму у магазині, коли стояв у черзі до касира, а вона – до сусідньої каси.
Дівчина, на вигляд, років 16-17, чи то вчилася в останньому класі школи, чи вже вступила до інституту – або не вступила: не взяли вагітну. Словом, вік перехідний, дуже драматичний, і задоволення від життя на її обличчі не спостерігалося. Її не просто стомлене - заморене прищаве лице нездорового блідо-землистого кольору з синюватими мішками під червоними очима було оповите тьмяним немитим волоссям, яке спадало некрасивими бурульками-висюльками. Видно, не відпочивала, а весь її час забирали турботи. А великі пачки підгузників наочно продемонстрували, якого плану турботи не лишали їй вільного часу.
Серед її покупок були і речі, звичні для молодих (пиво, дорогі презервативи, житні сухарики і чіпси – видно, готувати у неї не лишалося ні часу, ні сил), і речі, звичні для молодої мами (памперси і їм подібні пелюшки, дитяче харчування). Всього речей було досить багато, і касир назвала відповідну ціну, яка, звісно, не влаштовувала дівчину. Подумавши, вона відсунула вбік одну пляшку пива й найменшу пачку чіпсів і заглянула в гаманець, де у відділі для купюр сиротливо зжужмилися два папірця, а відділ для монет був переповнений дріб’язком.
Грошей явно не вистачало, і дівчина, відсунувши всі набрані пачки чіпсів і житніх сухариків, попросила касиршу підрахувати, скільки коштуватиме уже це, висипала монети у руку й заходилась їх лічити.
Ціна знову виявилась нереальною, хоча цього разу трохи наблизилася до можливостей дівчини. Вона поклала назад на стелажі дорогі презервативи і взяла трохи дешевші. Там були і взагалі „бюджетні”, але на таку ризиковану економію вона не наважилась: сьогодні заощадиш гривню, а за дев’ять місяців це виллється в нову дитину, а по її обличчі не читалося особливого бажання стати матір’ю вдруге.
Між іншим, вона все гостріше відчувала на собі недоброзичливі погляди – роздратовані та зневажливі, поблажливі та зацікавлені – всі вичікували, що буде далі, навіть ті, хто стовбичили у черзі до сусідніх кас. Вже стало ясно, що сьогоднішній випадок запам’ятається їм надовго, і вони у несхвальному тоні розповідатимуть про дівчину знайомим та всім удома.
Обставини тиснули на юну матір: касир з осудом в очах нагадувала, що люди у черзі чекають, та й вони не мовчали – кожен старався заявити про своє існування, булькаючи під бік: „Швидше...”. Ніби весь супермаркет ополчився на неї, підганяючи.
Нервово сіпнувшись, вона відсунула найменшу баночку дитячого харчування та всі банки пива, лишивши одну тільки літрову пластмасову пляшку хмільного напою – треба ж якось знімати стрес важких, напружених днів і безсонних ночей. Грошей вистачило впритик – копійка в копійку.
- Раніше думати треба, а не рахувати оце біля каси, - незадоволено буркнула касирша, а скромненька на вигляд бабка не церемонячись демонстративно штовхнула молоду, даючи зрозуміти, що вона її затримала.
Подібні ситуації принизливі.
Шановна молодь! Майте голову.
Ашгабат, січень 2005
www.vadiarotor.tv/writings_morals.htm
Дівчата так себе поводили, ніби були п’яні. Вони скочувалися з найвищої гірки, верещали всякі дебільні речі. Не соромлячись ні нас, ні хлопчика, розмовляли між собою на відверті дівочі теми, підкріпляючи розмову жаргонними словами й матюками. Мова якраз зайшла про дитину. Одна з дівчат виявилась його матір’ю. Вона ділилася з подругою наболілим – мовляв, народила у 13 років, зараз їй 16, мучиться з ним...
У школі однокласники і вчителі дивилися на неї косо, як ходила у восьмому класі з животом. Що вже казати про конфлікти з батьками – їм самим було по 35, а вона їх зробила дідусем і бабусею, причому оскільки не уміла й не виявляла особливого бажання доглядати за дитиною, її мати мусила звільнятися з роботи, щоби знову цілодобово сидіти серед дитячих пелюшок і годувати малого крикуна, поки його нерозумна матір ходила до школи.
А сама дівчина, точніше, молода жінка, обтяжена дитиною, не може знайти собі хлопця, який погодився би на серйозні стосунки з нею. Вона ризикувала так і лишитися незаміжньою, особливо на неї зовсім не заглядалися її ровесники: у їхніх очах вона була непривабливим секонд-хендом. Причому непривабливим не стільки морально, скільки візуально: від її дівчачої фігури нічого не лишилося – цицьки уже розбухли і обвисли від годування, при вагітності вона набрала багато зайвої ваги, а коли її зганяла,то переборщила і зсушила себе до стану ходячого скелету. І найголовніше, її 13-річний організм був не готовий до народження дитини, а лікарі їй не стали робити кесарів розтин, як зазвичай у таких випадках, тому при народженні, коли дитина проходила родовими шляхами, кістки її тазу розійшлися, та так і не зійшлися назад, от вона тепер усе життя мусить ходити з непропорційно широким тазом, який став просто кидатися в очі, коли схудла, і ніякий одяг його не міг приховати, хіба що безформений балахон. Мало який хлопець або чоловік захотів би тепер узяти її в жони.
Тому вона ставилася до хлопчика з певною злобою – практично, він їй зламав життя, так вона казала.
Поглянули ми на трирічний предмет обговорення. Хлопчик був одягнутий у джинси, коротеньку чорну курточку, шкіряну на вигляд, і рокерську бандану, яка щось не дуже в’язалася з його віком. Він лазив по балкончиках, які були на другому поверсі ігрового будиночка, а молода мама зовсім не турбувалася про його безпеку – коли він на висоті більше півтора метрів ліз на балкон, чіпляючись іще слабкими ручками за металеві поручні (а тоді видався вогкий день, залізо було холодним і слизьким), і його тонкі пальчики сповзли з бруса, він міг впасти на землю, але, пролетівши зо три бруси, однією лівою вхопився за останній і повис, його мати не лише не зробила жодних зусиль, щоб його убезпечити, а й почала сміятися з подружкою: „Глянь, скалолаз!”
І він би так і впав, якби не підбіг мій друг Ярослав і не вхопив його та допоміг вилізти на балкончик, після чого почав із ним гратися. У нього тоді була дворічна сестричка (нам із Яриком було по 13 років), тож він вмів і любив гратися з малечею. Дівчата як побачили, що він з ним так добре бавиться, запропонували йому зустрітись якось іще, щоб він малого подоглядав, юна мама розпитувала у нього телефон...
Відчувалося, що вона була не лише не готовою виховувати дитину, а й злилася на малого за проблеми, з якими стикалася через його існування. Він був її головною проблемою, і у її ставленні до нього була тінь садизму.
Не знаю, де він зараз (я їх після того бачив лише раз), але переконаний, що він у свої роки (йому на цей час має бути вісім) найкрутіший і найпродвинутіший серед своїх товаришів та однолітків, адже мама його одягала, як сама, водила з собою на зустрічі з друзями-рокерами, попойки і тусовки... Вважаю, що йому це пішло, загалом, на користь у плані особистісного розвитку, але все було б спокійніше, якби його мама народила хоча б років на десять пізніше – коли була більш-менш готовою до дитини психологічно.
Нещодавно я почув про українську дівчинку, яка народила здорову дитину в 11 років. Уявіть собі – у школі й інституті чадо будуть розпитувати, якого року народження його мама. Спершу не повірять, а коли зрозуміють усю ситуацію, з таким осудом ставитимуться і до нього, і заочно – до неї. Дитина з цим житиме все життя...
Для повноти оповіді згадаю іще один випадок, восени через роки три. Я наткнувся на другу юну маму у магазині, коли стояв у черзі до касира, а вона – до сусідньої каси.
Дівчина, на вигляд, років 16-17, чи то вчилася в останньому класі школи, чи вже вступила до інституту – або не вступила: не взяли вагітну. Словом, вік перехідний, дуже драматичний, і задоволення від життя на її обличчі не спостерігалося. Її не просто стомлене - заморене прищаве лице нездорового блідо-землистого кольору з синюватими мішками під червоними очима було оповите тьмяним немитим волоссям, яке спадало некрасивими бурульками-висюльками. Видно, не відпочивала, а весь її час забирали турботи. А великі пачки підгузників наочно продемонстрували, якого плану турботи не лишали їй вільного часу.
Серед її покупок були і речі, звичні для молодих (пиво, дорогі презервативи, житні сухарики і чіпси – видно, готувати у неї не лишалося ні часу, ні сил), і речі, звичні для молодої мами (памперси і їм подібні пелюшки, дитяче харчування). Всього речей було досить багато, і касир назвала відповідну ціну, яка, звісно, не влаштовувала дівчину. Подумавши, вона відсунула вбік одну пляшку пива й найменшу пачку чіпсів і заглянула в гаманець, де у відділі для купюр сиротливо зжужмилися два папірця, а відділ для монет був переповнений дріб’язком.
Грошей явно не вистачало, і дівчина, відсунувши всі набрані пачки чіпсів і житніх сухариків, попросила касиршу підрахувати, скільки коштуватиме уже це, висипала монети у руку й заходилась їх лічити.
Ціна знову виявилась нереальною, хоча цього разу трохи наблизилася до можливостей дівчини. Вона поклала назад на стелажі дорогі презервативи і взяла трохи дешевші. Там були і взагалі „бюджетні”, але на таку ризиковану економію вона не наважилась: сьогодні заощадиш гривню, а за дев’ять місяців це виллється в нову дитину, а по її обличчі не читалося особливого бажання стати матір’ю вдруге.
Між іншим, вона все гостріше відчувала на собі недоброзичливі погляди – роздратовані та зневажливі, поблажливі та зацікавлені – всі вичікували, що буде далі, навіть ті, хто стовбичили у черзі до сусідніх кас. Вже стало ясно, що сьогоднішній випадок запам’ятається їм надовго, і вони у несхвальному тоні розповідатимуть про дівчину знайомим та всім удома.
Обставини тиснули на юну матір: касир з осудом в очах нагадувала, що люди у черзі чекають, та й вони не мовчали – кожен старався заявити про своє існування, булькаючи під бік: „Швидше...”. Ніби весь супермаркет ополчився на неї, підганяючи.
Нервово сіпнувшись, вона відсунула найменшу баночку дитячого харчування та всі банки пива, лишивши одну тільки літрову пластмасову пляшку хмільного напою – треба ж якось знімати стрес важких, напружених днів і безсонних ночей. Грошей вистачило впритик – копійка в копійку.
- Раніше думати треба, а не рахувати оце біля каси, - незадоволено буркнула касирша, а скромненька на вигляд бабка не церемонячись демонстративно штовхнула молоду, даючи зрозуміти, що вона її затримала.
Подібні ситуації принизливі.
Шановна молодь! Майте голову.
Ашгабат, січень 2005
www.vadiarotor.tv/writings_morals.htm
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію