ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
2024.03.28
22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Казки
Школа Полярного сяйва (Казка-повiсть) частина шоста(заключна)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Школа Полярного сяйва (Казка-повiсть) частина шоста(заключна)
Частина 6. Біля Великої ялинки.
Виявилося,що чекання,то найбільше випробування! Льодик ходив туди-сюди,як заведений, зрідка поглядаючи на друзів. Сніжик топтався на одному місці,а дівчата мовчки сиділи на стовбурі поваленого дерева, відвернувшись одна від одної. Деякий час Льодик дивився на них, а потім, не витримавши, сказав:
- Може б ви помирились, чи що? Чи й далі будете морозитися?
Хуртовинка першою не втрималася, не могла вона довго сердитися. Повернулася до Крижинки і мовила:
- Вибач, що я накричала на тебе! Але мені було так шкода бідну тваринку!
- А ти мені вибач! - розчулено відповіла Крижинка, - Я дійсно була злюкою! Але більше такого не буде! Я зрозуміла, що справжній герой – той, хто допомагає іншим! А ти - справжній герой! То дружба,чи як?
- Звичайно,дружба!
І розплакавшись,дівчатка обійнялися. Льодик і Сніжик перезирнулися і скривилися. Ох ці дівчачі ніжності! Чому б просто не потиснути руки? Обов’язково потрібні обійми-поцілунки і море сліз!
Аж тут і горностай повернувся! І не один. Поряд стояв заєць і швидко щось лопотів на своїй заячій мові. Крижинка переклала:
- Заєць згоден провести нас до його нових сусідів!
Не відкладаючи надовго, мандрівники подалися слідом за зайцем. І ось вони стоять вже біля величезної,старої сосни. Із дупла назустріч друзям вискочив білий пухнастий Кіт, а із нори,що ховалася під сосною, визирнув сніжно-білий Кролик, із довгими вушками і чудним рожевим носиком,який здавалося жив своїм життям.
- Це вони! – радісно скрикнула Крижинка, - Нарешті ми їх знайшли!
- Привіт! – муркнув Кіт, - І ми нарешті вас діждалися!
Льодик аж рота відкрив від здивування! А тут ще й Кролик додав:
- Хоча нам тут непогано, та й друзів вже маємо, але ми знали,що наша доля інша. Тож вирушаймо в путь! Новий рік на носі! – і його носик заворушився,неначе Новий рік і справді вже на ньому сидів.
Друзі, радісні і задоволені вирушили додому. А шлях додому завжди коротший! Тож минуло зовсім небагато часу, а наші герої вже відпочивали у своїх ліжках, під наглядом люблячих матусь.
Ще зранку крижани почали готуватися до свята! Мами та бабусі готували різноманітні страви, дівчатка приміряли святкові сукні, а хлопці із татами прикрашали Велику ялинку. Адже на свято прибуде сама Повелителька Зима!
Наближався Новий рік! Крижани та крижинята вже зібралися на Великій площі, і з нетерпінням чекали появи героїв! Повелителька Зима,в довгій сріблястій сукні і кришталевій короні, виглядала просто неперевершено! Піднявши вверх скіпетра, Повелителька мовила:
- Ось і прийшов час попрощатися зі старим захисником! Тигре, - звернулася вона до велетенського білого Тигра,що стояв поруч, - Дякую тобі за вірну службу, і відпускаю на волю, ти це заслужив. Але ми ще обов’язково зустрінемося!
Крижани аплодували,чулися вигуки: «Прощавай,Тигре!», «До зустрічі!», «Дякуємо!».
Білий Тигр схилив голову у прощальному жесті і зник серед снігових заметів.
- А зараз я викликаю наших героїв і надаю їм право представити нових захисників!
Друзям здавалося,що стук їхніх сердець було чути на всю площу! Крижинка, Хуртовинка, Сніжик та Льодик,схвильовані і усміхнені, підійшли до ялинки. І тут сталося таке,чого ніхто не очікував! Гордовита красуня Крижинка,яка тримала на руках пухнастого Кота, вийшла наперед і голосно сказала:
- Справжній герой – Хуртовинка! Якби не її добре серце, ми ніколи не знайшли б захисників! А я ніколи не знайшла б найкращу подругу! – і дівчинка передала Кота Хуртовинці.
Збентежена Хуртовинка,обіймаючи Кота,відповіла:
- Крижинка теж герой! Без її відмінного знання різномовлення ми ніколи б не зрозуміли,що кажуть нам тварини.
- Сніжик теж герой! – вигукнув і Льодик, - без його знань ми ніколи не зробили б із сніголета сани! І не змогли б закінчити подорож! – і Льодик передав Сніжику білого Кролика, якого тримав на руках.
- І Льодик герой! – додав Сніжик,притискаючи до грудей Кролика, - без нього ми не звільнили б горностая, не врятували б Хуртовинку від Пані Темряви!
Привітно посміхаючись, Повелителька Зима звернулася до друзів:
- В цій подорожі ви знайшли не лише пригоди, ви знайшли СПРАВЖНЮ ДРУЖБУ! А зараз привітаємо нових захисників Школи Полярного сяйва і всієї Крижанландії!
Хуртовинка і Сніжик підняли вгору Кота і Кролика,щоб всі їх могли бачити!
Спливли останні секунди старого року.
- З Новим роком! – привітала всіх Повелителька Зима, і вдарила скіпетром об землю. Тієї ж миті сніжинки перетворилися на різнокольорові сяючі зірочки, і розсипалися у небі фантастичними візерунками! Заграла музика, всі раділи і вітали одне одного! А Кіт і Кролик сиділи на почесному місці під Великою ялинкою і задоволено посміхалися у пухнасті вуса!
З Новим роком! З новим щастям!
КІНЕЦЬ
Виявилося,що чекання,то найбільше випробування! Льодик ходив туди-сюди,як заведений, зрідка поглядаючи на друзів. Сніжик топтався на одному місці,а дівчата мовчки сиділи на стовбурі поваленого дерева, відвернувшись одна від одної. Деякий час Льодик дивився на них, а потім, не витримавши, сказав:
- Може б ви помирились, чи що? Чи й далі будете морозитися?
Хуртовинка першою не втрималася, не могла вона довго сердитися. Повернулася до Крижинки і мовила:
- Вибач, що я накричала на тебе! Але мені було так шкода бідну тваринку!
- А ти мені вибач! - розчулено відповіла Крижинка, - Я дійсно була злюкою! Але більше такого не буде! Я зрозуміла, що справжній герой – той, хто допомагає іншим! А ти - справжній герой! То дружба,чи як?
- Звичайно,дружба!
І розплакавшись,дівчатка обійнялися. Льодик і Сніжик перезирнулися і скривилися. Ох ці дівчачі ніжності! Чому б просто не потиснути руки? Обов’язково потрібні обійми-поцілунки і море сліз!
Аж тут і горностай повернувся! І не один. Поряд стояв заєць і швидко щось лопотів на своїй заячій мові. Крижинка переклала:
- Заєць згоден провести нас до його нових сусідів!
Не відкладаючи надовго, мандрівники подалися слідом за зайцем. І ось вони стоять вже біля величезної,старої сосни. Із дупла назустріч друзям вискочив білий пухнастий Кіт, а із нори,що ховалася під сосною, визирнув сніжно-білий Кролик, із довгими вушками і чудним рожевим носиком,який здавалося жив своїм життям.
- Це вони! – радісно скрикнула Крижинка, - Нарешті ми їх знайшли!
- Привіт! – муркнув Кіт, - І ми нарешті вас діждалися!
Льодик аж рота відкрив від здивування! А тут ще й Кролик додав:
- Хоча нам тут непогано, та й друзів вже маємо, але ми знали,що наша доля інша. Тож вирушаймо в путь! Новий рік на носі! – і його носик заворушився,неначе Новий рік і справді вже на ньому сидів.
Друзі, радісні і задоволені вирушили додому. А шлях додому завжди коротший! Тож минуло зовсім небагато часу, а наші герої вже відпочивали у своїх ліжках, під наглядом люблячих матусь.
Ще зранку крижани почали готуватися до свята! Мами та бабусі готували різноманітні страви, дівчатка приміряли святкові сукні, а хлопці із татами прикрашали Велику ялинку. Адже на свято прибуде сама Повелителька Зима!
Наближався Новий рік! Крижани та крижинята вже зібралися на Великій площі, і з нетерпінням чекали появи героїв! Повелителька Зима,в довгій сріблястій сукні і кришталевій короні, виглядала просто неперевершено! Піднявши вверх скіпетра, Повелителька мовила:
- Ось і прийшов час попрощатися зі старим захисником! Тигре, - звернулася вона до велетенського білого Тигра,що стояв поруч, - Дякую тобі за вірну службу, і відпускаю на волю, ти це заслужив. Але ми ще обов’язково зустрінемося!
Крижани аплодували,чулися вигуки: «Прощавай,Тигре!», «До зустрічі!», «Дякуємо!».
Білий Тигр схилив голову у прощальному жесті і зник серед снігових заметів.
- А зараз я викликаю наших героїв і надаю їм право представити нових захисників!
Друзям здавалося,що стук їхніх сердець було чути на всю площу! Крижинка, Хуртовинка, Сніжик та Льодик,схвильовані і усміхнені, підійшли до ялинки. І тут сталося таке,чого ніхто не очікував! Гордовита красуня Крижинка,яка тримала на руках пухнастого Кота, вийшла наперед і голосно сказала:
- Справжній герой – Хуртовинка! Якби не її добре серце, ми ніколи не знайшли б захисників! А я ніколи не знайшла б найкращу подругу! – і дівчинка передала Кота Хуртовинці.
Збентежена Хуртовинка,обіймаючи Кота,відповіла:
- Крижинка теж герой! Без її відмінного знання різномовлення ми ніколи б не зрозуміли,що кажуть нам тварини.
- Сніжик теж герой! – вигукнув і Льодик, - без його знань ми ніколи не зробили б із сніголета сани! І не змогли б закінчити подорож! – і Льодик передав Сніжику білого Кролика, якого тримав на руках.
- І Льодик герой! – додав Сніжик,притискаючи до грудей Кролика, - без нього ми не звільнили б горностая, не врятували б Хуртовинку від Пані Темряви!
Привітно посміхаючись, Повелителька Зима звернулася до друзів:
- В цій подорожі ви знайшли не лише пригоди, ви знайшли СПРАВЖНЮ ДРУЖБУ! А зараз привітаємо нових захисників Школи Полярного сяйва і всієї Крижанландії!
Хуртовинка і Сніжик підняли вгору Кота і Кролика,щоб всі їх могли бачити!
Спливли останні секунди старого року.
- З Новим роком! – привітала всіх Повелителька Зима, і вдарила скіпетром об землю. Тієї ж миті сніжинки перетворилися на різнокольорові сяючі зірочки, і розсипалися у небі фантастичними візерунками! Заграла музика, всі раділи і вітали одне одного! А Кіт і Кролик сиділи на почесному місці під Великою ялинкою і задоволено посміхалися у пухнасті вуса!
З Новим роком! З новим щастям!
КІНЕЦЬ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію