ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.10.19 07:58
На опалому листі вчаїлися краплі жури,
Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
Я програю красуні осінній любовне парі,
Залишилася вірною тільки цнотлива Евтерпа.

Все минулося - захват, цілунки, жагота, екстаз,
Буде інший палкий кавалер дарувати

Семен Санніков
2019.10.19 07:35
Осіннього неба нічні вітражі
До ранку просунуть на захід зі сходу.
Сузір'я знайомі, далекі й чужі
Засвідчать собою безхмарну погоду.

Купається Місяць в небесній діжі.
Космічні уламки каміння та льоду
До нього летять у купіль повноводу.

Олена Побийголод
2019.10.19 06:30
Із Миколи Некрасова

Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
ти і незміряна, ти і зневажена,
матінко Русь!

В рабстві розрівняне поле прополоте, -
серце простолюду, кажуть, - як золото!

Сонце Місяць
2019.10.18 22:11
хмари забуті так навздогін
анексовані круком зрідка
відлабує партію скрипка
вічно блукав один


у яві позмінній чому б його ні
маринарка небесна свитка

Серго Сокольник
2019.10.18 21:58
Друзі) Маю сповістити, що 12 жовтня у славному древлянському місті Коростень було урочисто проведено нагородження Лауреатів літературної премії ім. Василя Юхимовича, що надається згідно статуту, за значний внесок у розвиток української літератури. Я мав ч

Олена Малєєва
2019.10.18 14:29
Цей Бог не любить носити краватки.
І надто багато, напевно, палить,
А ще Мефістофеля в нього задатки:
Він поглядом ріже і словом жалить.

Коли він ступає - вступаються люди.
Коли багровіє - чекати лиха.
Проте повсякденно нечемним не буде,

Вікторія Лимарівна
2019.10.18 13:45
Пригортаюсь думками до тебе:
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.

Матвій Смірнов
2019.10.18 13:44
Тут доволі тепло, в широтах наших.
Ми навчились як, та забули нащо
Ми осіли тут, на оцих вологих
Островах, навіщо мочили ноги
По коліно в теплій воді Гольфстріму?
Але - клімат лагідний, без екстриму,
Ані гір, ні хащ, ні глухих безодень
На фізичних

Сергій Губерначук
2019.10.18 12:26
Київ. Неділя. 27 липня 1969 року. Кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Молода подружня пара дивиться кіно. Яке – мені невідомо. Потім сонце. Морозиво. Ще один кінотеатр. "Дорвалися," – як то кажуть. Мабуть, молоді філологи не знаходили слів під враженнями літ

Лілія Ніколаєнко
2019.10.18 11:04
Вінок 12. Прокляття Афродіти

1.
Одвічністю стає прекрасна мить –
То знову Афродіта сни тривожить.
Жагою у сонетах палахтить
Її велична і сліпуча розкіш.

Віктор Кучерук
2019.10.18 09:24
Не спиться… Тоскно… Самотужки
Не подолати сум оцей,
Коли улюблена подушка
Тікає рвучко від грудей.
Знедавна їй уже несила
Вдавати радість силоміць, –
Терпіти довго і безсило
Моїх обіймів шал і міць.

Олександр Сушко
2019.10.18 09:18
Вдягнув мороз ув іній сивий луг,
Свинцем гарячим ворог душу кропить.
Команда ЗЕ царює у тилу,
А я лежу, поранений, в окопі.

Бо кожному - своє. Мені - війна,
Криваві сльози вдів, брати-каліки.
А дезертири ріжуть кабана -

Тетяна Левицька
2019.10.18 08:21
Не думала, що все банально скінчиться,
ховаючи у серці таїну.
Розкришиться в руках свята обітниця,
лиш у звабливі очі зазирну.
Розтану, не тужавітиму крицею,
холодною, байдужою...так є.
Та поділитися хоча б дещИцею
любові - нам сумління не дає.

Микола Соболь
2019.10.18 06:08
За вікном листопаду краса
Літо бабине ген догорає,
Йду осіннім, золоченим раєм,
Де берізок палає яса.
Ще не тулиться лист до землі,
Свіжим подихом дихає осінь,
Павутинку гойдає між сосен
І благають про щось журавлі…

Серго Сокольник
2019.10.18 02:57
трохи іронічне, трохи літературне*

Хтось хотів літератором стати?
Я порадити можу багато,
Як повстати з колін... Та на власні граблі...
(Власні гулі зручніш набивати)))

Власне поле доцільно зорати

Ярослав Чорногуз
2019.10.17 23:48
Мов осіннього сну поволока,
Вечір ліг на затінений сад.
Не була до нас доля жорстока.
Як достиглий була, виноград.

І неначе зорею від Бога
Вечорова засяяла мла.
Мов із дерева нам чарівного -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10

Світлана Ткаченко
2013.10.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Новини (Поезія)

 У Києві вручили відзнаку імені Священномученика Омеляна Ковча
23.06.2011 Олеся Бортняк

Київ – Четверо лауреатів отримали у Києві Відзнаку імені Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

Омелян Ковч був українським греко-католицьким священиком, який під час Другої світової війни рятував євреїв і загинув у концтаборі Майданек. Відзнаку вручив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав. Відзнаку вручають за значний внесок у діалог культур і народів, міжрелігійне та міжнаціональне порозуміння, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму.

Завантажити ВІДЕО
Перед врученням відзнаки лауреатам глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму вступному слові закликав наслідувати приклад Омеляна Ковча: творити добро і руйнувати мури між націями.
 
«Сьогодні в наше українське суспільство повертаються різні стереотипи і кліше минулого. Дуже часто навіть образ священика і Церкви проектується на основі певних ідеологічних рамок, які хочеться назавжди зруйнувати у свідомості українця. Але Дух Святий дозволяє нам перевершити і зламати ці стереотипи. А постать Омеляна Ковча показує нам нове обличчя Церкви і священнослужителя для нової, історичної місії нашого народу», – зауважив голова УГКЦ.

 Грамоти про нагородження  та статуетки Янгола з рук очільника Української Греко-Католицької Церкви отримали український поет і перекладач Мойсей Фішбейн, ректор Українського католицького університету у Львові о. Борис Ґудзяк, заступник міністра внутрішніх справ Польщі Томаш Семоньяк, завідувачка реабілітаційного психоневрологічного закладу Ніна Горностай.

 Лауреат Відзнаки імені Священномученика Омеляна Ковча поет Мойсей Фішбейн, зокрема, сказав: 
 
«Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.
 
Я схиляю голову перед тими праведниками, перед тими українцями, які, ризикуючи власним життям, рятували моїх братів і сестер – рятували євреїв.

 Я схиляю голову перед  пам’яттю великого українця – митрополита Андрея Шептицького, який переховував у себе євреїв. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах.
 
Я схиляю голову перед пам’яттю українських греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
 
Я схиляю голову перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
 
За діяння праведників нехай огорне Україну ласка Господня.

 І вічно тектимуть води Йордана й Дніпра.
 
І вічно яскрітимуть Єрусалим і Київ.
 
Кен єгі рацон. Амен. Нехай буде воля Його. Амінь».

 Для поляків велика честь, що один із нагороджених є громадянином Польщі
 
Гість церемонії Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрік Літвін відзначив, що до особистості українського священика Омеляна Ковча в Польщі особлива повага як до «Блаженного з Майданека».
 
«Місцем смерті отця Омеляна був концтабір Майданек, де загинув також мій дідусь Янек Літвін. Для нас отець Омелян є Блаженний із Майданека. Це для нас, для поляків, велика честь, що один із нагороджених цією премією є нашим громадянином», – зазначив посол.

 Отець Омелян Ковч визнаний Праведником України. Інститут «Яд Вашем» у Єрусалимі поки що не присвоїв йому титул «Праведника народів світу», на чому наполягають єврейські та українські організації.

Контекст : Радіо «СВОБОДА»



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-06-24 17:43:38
Переглядів сторінки твору 1372
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-24 20:49:11 ]
У нас були сусіди - єврейська сім'я, зараз вони проживають в державі Ізраїль. Так ось, мені Раїса Андріївна розповідала, що коли вона молода комсомолка приїхала працювати у школі в західноукраїнському селі(приїхала вона з Молдавії), то, так як були не ситі часи, її підгодовували учні. Батьки тих учнів дехто сам був бандерівцем, а інші допомагали бандерівцям... І хоч вчителька була російськомовною і навчала дітей російської мови, ніхто проти неї нічого не мав. Я з нею познайомилася, коли ми поселилися в один будинок у Теребовлі, вона розмовляла українською мовою без натяку на акцент. Хоч про бандерівців говорили на той час погано, Раїса Андріївна мені казала, щоб я не вірила цій брехні ( звичайно тихо і наодинці). Про Омеляна Ковча я чула у передачі Миколи Княжицького, це справді була надзвичайна людина.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-06-24 21:15:13 ]
Напевно кожен з нас би міг пригадати вчителів різних національностей, які нас навчали, хоча
за часів СРСР, принаймні в 70-ті, коли я навчався в школі, всі були однаковими - просто вчителями, без національного поділу. Це вже зараз якось помітніше, оглядаючись назад, хто представником якої нації міг бути, що, зрештою, не виглядає таким важливим.

Звичайно, єврейське питання довгий час було вельми непростим. Ще за часів фараонів до 1500 року до Р.Х. писали на глиняних дощечках донесення Аменхотепам, що хебреї, дослівно, "люди з-за Ріки" (нині Єфрат), проникають на пасовища Ханаану. Зауважу, що "люди з-за Ріки" потрапили туди, за Ріку за декілька десятиріч перед тим, будучи вигнаними з Ханаану під час звільнення Єгипту (стародавнього Кемпту) від гіксосів...
Тож, зрештою, коли ми говоримо про українців, то говоримо не лише про галичан, чи українських греко-католиків, так само, коли ми говоримо про євреїв, то не говоримо про віру, її розмаїття, чи про окремі племена, чи там коліна народу.

На жаль, багато наших сучасників і попередників, володіли і володіють питанням недостатньо, аби не здійснювати серйозні помилки у своєму трактуванні надскладних історичних явищ.
Але, як українці достойні називатися саме українцями, так і інші народи мають свої історичні ВЛАСНІ назви. До цього потрібно ставитися з найвищою пошаною і не тільки до цього.

Отець Омелян Ковч - віддав своє життя за братів і сестер, не ділячи їх ні за іменами, ні за національністю. Беремо приклад, вчимося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-24 21:33:43 ]
Добре, що Україна пам"ятає не тільки Гонту, але й Омеляна Ковча та Андрія Шептицького. Це дає надію.