ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Сатира та гумор
Майже казка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Майже казка
- Панове, панове! Прошу тиші! – стукав по столу дерев’яним молотком Лісовий мер Зайченко, намагаючись утихомирити шановне товариство, - На порядку денному Лісовий бюджет!
- А що тут обговорювати?! – загарчав Вовкуленко, - У мене лапи чисті! Нічого не брав! Нічого не знаю! Мішок із бюджетною капустою на хвилинку біля дверей залишив, а коли повернувся, мішок зник! Он Ведмежатенка питайте! Він повинен був охороняти! Моя справа ,зібрати і доставити! – відчитався міністр податків, запихуючи подалі в кишеню капустяні листки.
- Що скажете, Ведмежатенко? – суворо звернувся мер до міністра охорони порядку.
- Тільки що, так відразу я! – буркнув Ведмежатенко, заштовхуючи барсетку із капустою під стіл.
- Я все чую! – дорікнув мер Зайченко, для вірності поворушивши довгими вухами, - А що це воно за звуки? – запитав мер, прислухаючись.
- Та то Кабаненко спить, - хихикнувши, сказала Лисавета Патрикіївна, - Його краще не будити, а то минулого разу розбудили, так він всі бюлетені зжував!
- Так я ж і кажу! – продовжив Ведмежатенко,не звертаючи уваги на хропіння за спиною, - Прийшов Вовкуленко, залишив мішок, а тут Лисавета Патрикіївна із відомістю! Каже, йди премію за охорону бюджетної капусти отримувати, бо у мене скоро обід, а потім всякі-різні справи, можеш не встигнути. Ну я і пішов, а біля мішка…
- Стоп! Яка така премія?! – здивовано запитав Зайченко, - Я ж іще нічого не підписував!
Лисавето Патрикіївно, що відбувається? Ви знову за своє? За моєю спиною подвійну бухгалтерію ведете?! На нову шубу де капусти взяли? Ось я до Вас доберуся!
- Ой, звіроньки! Та що ж це діється?! Останню шубку здирають! – залементувала, заламуючи лапи, рудохвоста бухгалтерка, - Та я ж для лісу стараюся! Все про лісових мешканців дбаю! Он Єнотенко відмиванням займається! Ціле озеро придбав! І йому нічого! А я, нещасна, в усьому винна!
- А до чого тут Єнотенко? – не зрозумів мер.
- Це ж хто тут на мене лапами вказує?! – закричав ображений Єнотенко, - Та кому Ви вірите?! На озеро я всі папери підписав! Усе законно! Он Бобровський знає!
- А до чого тут Бобровський? – вже почав заплутуватися Зайченко.
- Звичайно, Бобровський, знає! – піддакнула Лисавета Патрикіївна, показавши язика Єнотенку, - Нещодавно євро-ремонт на дачі зробив, а в бюджетному мішку дірка!
- Тааааак… - смикаючи себе за вухо, Зайченко звернувся до Бобровського, - За які-такі кошти зробили ремонт?!
- За чесні! За чесні! – заголосив Бобровський, від хвилювання догризаючи третій олівець, - Восени Вам ремонт робили, пам’ятаєте? І тітоньці Вашій, і бабусі, і…
- Ну добре, добре… - зупинив Бобровського Зайченко, - Зрозуміло. Це справи не стосується. Питання - де поділася бюджетна капуста?
- Так ото ж я й кажу, - обізвався Вовкуленко, - повернувся я, а мішка немає, а біля дверей Козлов стоїть, і папірець якийсь тримає. Знову,мабуть якісь пільги клянчити прийшов, біднота! Тьфу!
- Це він! Це він! Точно кажу! – закричала Лисавета Патрикіївна, перераховуючи капустяне листя у гаманці.
- Ну що ж, давайте голосувати! – сказав мер, - Хто за? Одноголосно. Ведмежатенко, Козлова затримати, капусту витрусити. Засідання закрито.
- А що тут обговорювати?! – загарчав Вовкуленко, - У мене лапи чисті! Нічого не брав! Нічого не знаю! Мішок із бюджетною капустою на хвилинку біля дверей залишив, а коли повернувся, мішок зник! Он Ведмежатенка питайте! Він повинен був охороняти! Моя справа ,зібрати і доставити! – відчитався міністр податків, запихуючи подалі в кишеню капустяні листки.
- Що скажете, Ведмежатенко? – суворо звернувся мер до міністра охорони порядку.
- Тільки що, так відразу я! – буркнув Ведмежатенко, заштовхуючи барсетку із капустою під стіл.
- Я все чую! – дорікнув мер Зайченко, для вірності поворушивши довгими вухами, - А що це воно за звуки? – запитав мер, прислухаючись.
- Та то Кабаненко спить, - хихикнувши, сказала Лисавета Патрикіївна, - Його краще не будити, а то минулого разу розбудили, так він всі бюлетені зжував!
- Так я ж і кажу! – продовжив Ведмежатенко,не звертаючи уваги на хропіння за спиною, - Прийшов Вовкуленко, залишив мішок, а тут Лисавета Патрикіївна із відомістю! Каже, йди премію за охорону бюджетної капусти отримувати, бо у мене скоро обід, а потім всякі-різні справи, можеш не встигнути. Ну я і пішов, а біля мішка…
- Стоп! Яка така премія?! – здивовано запитав Зайченко, - Я ж іще нічого не підписував!
Лисавето Патрикіївно, що відбувається? Ви знову за своє? За моєю спиною подвійну бухгалтерію ведете?! На нову шубу де капусти взяли? Ось я до Вас доберуся!
- Ой, звіроньки! Та що ж це діється?! Останню шубку здирають! – залементувала, заламуючи лапи, рудохвоста бухгалтерка, - Та я ж для лісу стараюся! Все про лісових мешканців дбаю! Он Єнотенко відмиванням займається! Ціле озеро придбав! І йому нічого! А я, нещасна, в усьому винна!
- А до чого тут Єнотенко? – не зрозумів мер.
- Це ж хто тут на мене лапами вказує?! – закричав ображений Єнотенко, - Та кому Ви вірите?! На озеро я всі папери підписав! Усе законно! Он Бобровський знає!
- А до чого тут Бобровський? – вже почав заплутуватися Зайченко.
- Звичайно, Бобровський, знає! – піддакнула Лисавета Патрикіївна, показавши язика Єнотенку, - Нещодавно євро-ремонт на дачі зробив, а в бюджетному мішку дірка!
- Тааааак… - смикаючи себе за вухо, Зайченко звернувся до Бобровського, - За які-такі кошти зробили ремонт?!
- За чесні! За чесні! – заголосив Бобровський, від хвилювання догризаючи третій олівець, - Восени Вам ремонт робили, пам’ятаєте? І тітоньці Вашій, і бабусі, і…
- Ну добре, добре… - зупинив Бобровського Зайченко, - Зрозуміло. Це справи не стосується. Питання - де поділася бюджетна капуста?
- Так ото ж я й кажу, - обізвався Вовкуленко, - повернувся я, а мішка немає, а біля дверей Козлов стоїть, і папірець якийсь тримає. Знову,мабуть якісь пільги клянчити прийшов, біднота! Тьфу!
- Це він! Це він! Точно кажу! – закричала Лисавета Патрикіївна, перераховуючи капустяне листя у гаманці.
- Ну що ж, давайте голосувати! – сказав мер, - Хто за? Одноголосно. Ведмежатенко, Козлова затримати, капусту витрусити. Засідання закрито.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію