ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2019.07.19 06:29
Прожили п’ятнадцять років
з Василем Наталка –
примелькались, але ж діти…
Розлучатись жалко!
До психолога звернулись,
закінчивши з ринком.
Той сказав, – Вивчать анамнез
розпочнемо з жінки.

Вікторія Торон
2019.07.19 03:39
Нема з ким вести діалог,
скарби добути із кишень,
локомотивами тривог
гриміти в парі кожен день
і чути – легшає вантаж,
просвітки- спалахи – між ним,
і десь з’являється кураж
перед майбутнім грозовим.

Ярослав Чорногуз
2019.07.19 02:44
Сховався день у сутінках сумних,
Довкілля огорнула темна змора.
Прошелестів у гіллі тихий сміх…
То легіт із березою говорить.

Грайливець! Огорта її навкруг
І пестить так легесенько й уміло…
Аж усміхнувся в темні вуса луг!

Олександр Сушко
2019.07.18 21:33
Обізвався на ясені
Сич старий: - Будь біді!
Ой, сини мої, красені,-
Ви ж такі молоді!

У руках фотокарточка,
Кожен хлопець - козак.
Запечалився батечко,

Ігор Деркач
2019.07.18 18:53
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.

І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 17:16
Я сипала мак із голівки сухої...
Долоня дитяча і трішки спітніла.
Узбіччя... безлюддя...
кололася хвоя...
А сонце сідало... плескалися віли...

Одна підпливла... "Чи не хочеш у коло?
Люляєм-лоскочем... пірнаємо... нумо...".

Сергій Губерначук
2019.07.18 15:08
Цвіте під деревом мільйонолітнім
мільйонолітнім синім цвітом
мільйонолітня квітка.

Повзе змія мільйонолітня,
студена кров мільйонолітня,
мільйонолітня мудрість
між квіток.

Лариса Братко
2019.07.18 09:51
Я знаю,
Ты меня там встретишь.
Возьмешь за руку,
Поведешь туда,
Где не бывает злобы и насилья,
Где не начавшись кончилась война,
Где разлюбившие не мстят друг другу,
Где эгоизм не разрушает дом,

Олександр Сушко
2019.07.18 09:23
Намалюю казку, для душі,
Я ж - митець, уява вельми буйна...
Світ від щебетання аж дрижить,
Зеленіють на леваді вруна.

Щиглики тривожно "фіть" та "фіть" -
Із гніздечка визира малеча.
Мокрий одуд на калині спить,

Надія Тарасюк
2019.07.18 08:34
Зорі у небі-колосі,
Наче зернинки ситі.
Ми здобуваєм золото,
Та забуваємо жити.

Краплі дрібними грушами.
Кожна маленьке море.
Тисячу слів порушено,

Олена Побийголод
2019.07.18 08:10
Із Миколи Некрасова

«Служиш в Росгвардії ти, як в аду;
стане вільніше - втечеш, вертухаю?»
«Що мені воля? Куди я піду?
В мене родини немає;

я по природі та звичці - лакей,

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 07:40
У лабіринті снив, у Пслі
твоє плахіття пурпурове.
Ген Санчо Панса на ослі,
за ним овен... Ковчег вже повен.

Сувої сала... бракне мап.
Розкрилися ворота шлюзу.
Сміється Мауглі-сатрап,

Микола Соболь
2019.07.18 07:38
Квадрат Малевича на чорному тлі.
До чого дожили ніхто не знає.
Смолистого кота знайти в імлі
Не дуже просто, як його немає.

Людській жадобі не знайдете меж
І заздрощам границі не існує.
Роздмухуємо вогнища пожеж,

Козак Дума
2019.07.18 07:03
Знає лікар-логопед,
що таке велосипед –
на роботу він на ньому
їздить задом наперед.

Ще жартує від душі
і розказує вірші,
а про звуки знає стільки,

Серго Сокольник
2019.07.18 02:52
На побаченні зли-
ва... Укриті кохання плащем,
Ми сандалі зняли
І за руку під літнім дощем
(хай змиває сліди
Босих ніг цей чаруючий дощ)
Рідним містом іти-
мем озерами вулиць і площ

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 00:18
Ти бачиш яв крізь вітражі.
Ще рік чи десять... Вабна юнко,
дари нестимуть не чужі:
свої наллють пекучих трунків,

бо ти ословила дива...
і перейшла у ранг відомих.
Тече ріка із рукава -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10

Світлана Ткаченко
2013.10.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Новини (Поезія)

 Юрій Андрухович: Фірташ фінансує фестиваль, де я буду хедлайнером? Окей, хай покращує собі карму
Образ твору Ірина Сливінська

"Юрій Андрухович - відомий український письменник, один з творців сучасної української культури. Він пише прозу та поезію, веде регулярну колонку та співає разом із польським гуртом "Karbido".

До Андруховича можна ставитися по-різному, але нікого він не лишає байдужим. Для одних він - Патріарх. Для інших (як казала Оксана Забужко) - хлопчик, який не хоче дорослішати. А ще - мандрівник. Недаремно цього року Юрій Андрухович після тривалої мовчанки презентує нову книжку - "Лексикон інтимних міст".

"Українська правда. Життя" поспілкувалась із письменником, аби спробувати розібратись із неоднозначними проявами його творчого та громадського життя."


- Мені здається, що в Україні письменники якось не надто між собою миряться - діляться на "тусовки" та дружать один проти одного. Чому так сталося?

- А мені здається, що ви дуже перебільшуєте негативний бік цього явища. Бо я, наприклад, уявлення не маю, хто проти кого. І в чому це виявляється. Може, якісь приклади?

Я, напевно, занадто сильно відірвався від українського літературного життя, нічого в ньому не тямлю. Тож і ситуація видається мені радше нормальною - такою ж, як і в будь-якій іншій країні: є симпатії, є антипатії, є змішані почуття. Може, щоб відчути цю ворожнечу, про яку ви запитуєте, я мав би пожити в Києві? Розкажіть мені трохи більше про цю ворожнечу. Самому цікаво попліткувати (сміється)


- До якої тусовки належите ви? Проти кого дружите?

- Я патологічно неконфліктна особа. Тому на сьогодні є тільки один об'єкт, проти якого я виступаю. Це українська влада.

Я вважаю її абсолютним злом, яке веде країну та суспільство до дедалі глибшого занепаду й остаточного розпаду людського в людях. А щодо письменників - я не виступаю проти жодного. Навіщо це мені? Це нецікаво, бо банально. А банальності я ненавиджу не менше від режиму.

Взагалі ж я завжди любив відгукуватися в найвищих суперлятивах про успіхи моїх колег. Якщо би хтось завдав собі такої праці - промоніторити письменницькі висловлювання в цьому сенсі, то я не сумніваюся, що виявився б чемпіоном з компліментів.

Якщо ж мені активно не подобається твір чи загалом уся творчість певного автора, то я просто мовчу. Тобто жодним чином не провокую конфлікту в цьому середовищі, де й без того так мало щасливих і впевнених у собі людей.

Що більше - я не відповідаю на спроби образити мене. Є такий принцип, здається, в буддизмі - замкнути зло на собі, не продовжувати його, не давати йому дальшого життя. От я в деяких моментах намагаюся наслідувати цей буддизм.

- Чому вас так не любить Оксана Забужко?

- О, справді? Вона мене не любить? А от я її люблю. Чорт, і що з цим робити? Але в житті, на жаль, таке трапляється - ти її любиш, а вона тебе ні. Так і живемо.
Фото Ростислава Шпука

- Як ви ставитеся до участі письменників у політичному житті? Навіщо всі ці підписання листів і публічні коментування дій політиків? Чи приносять вони бажані результати?

- Письменник не може цілком ухилитися від політики, бо його робочим матеріалом є думки і слова. Тобто на нього є запит. І до нього телефонують, пишуть, звертаються із проханням висловитися з такого-то й такого приводу. Він сам нічого цього не організовує - це до нього дзвонять з редакцій, а не він видзвонює по редакціях. І раз уже до нього дзвонять, то він висловлюється, бо вважає, що це правильно - поділитися своїми думками.

"Він" у цьому випадку - це я про себе, як ви розумієте.

З підписанням листів - окрема ситуація. По-перше, не буває "підписання листа взагалі". Усе визначається змістом листа і суспільним контекстом. Я підписав листа проти судової сваволі в Україні і тим самим підтримав Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та інших теперішніх політув'язнених.

Я зробив це цілком свідомо і переконано. Бо саме цих людей я вважаю на сьогодні найпоказовішими, найзнаковішими жертвами згаданої судової сваволі, іншими словами, безправ'я.

Їх повільно вбивають, щоб довести смерть Помаранчевої революції. Ось про це й треба говорити якомога голосніше, поки ще не всім заткнуто роти. Проте коли вже узагальнювати, то хіба що от як: моє ім'я ви можете побачити лише під листами протесту. І ніколи під хвалебними листами до влади (посміхається). Тут є різниця.


- Після 2004 року в Україні частенько говорять про розчарування. Ви самі не розчарувалися за ці 7 післяреволюційних років?

- Я розчарувався. Та й що з того? Надія теж іще не вмерла. Все гаразд, нормальний для письменника стан - дивитися на свою країну критично і невдоволено. Тобто розчаровуватися батьківщиною - це природно. Бо на те, щоб зачаровуватись, існує чужина. А з батьківщини вистачить і того, що вона просто є.

- Чи може/повинен/має право письменник взаємодіяти з політичними силами - ставати членом партії, отримувати фінансування на випуск книжки тощо?

- Я нікому не радив би. Але це, як кажуть, діло особисте. Зрештою, стерильно чистої ситуації з фінансуванням книжок у нас уже, здається, й не може бути. З іншого боку, я не думаю, що все аж настільки брутально - от він, автор, звертається до керівної партії й каже: "Я хочу бути вашим солдатом, видайте мені книжку".

Насправді все це складніше, неоднозначніше, завуальованіше. Справжню картину всіх цих хитроплетінь знають не автори, а видавці. Це вони змушені крутитися, наче в'юни, бо це їхній бізнес.

- Цього року ви є одним із хедлайнерів на міжнародному поетичному фестивалі "Meridian Czernowitz". Генеральним партнером виступає група Фірташа. Як ви до цього ставитеся?

- Ось я щойно від вас про це почув. Не вірити Вам підстав у мене немає. А відповім я хіба що так: це все клопоти фестивального керівництва. Ми ж насправді не знаємо, які перепони їм доводиться долати для того, щоб ця багатоступенева і складна акція все-таки відбулася. Через яких "смотрящих" пробиватися.

Фірташ? Окей, хай покращує собі карму добрими справами.

- Ви би погодилися брати участь у аналогічному культурному заході, якби його фінансував Дмитро Табачник? Чому?

- Дмитро Табачник не фінансував би ні за що аналогічного культурного заходу. Бо такий захід - це дієве заперечення всіх табачниківських зусиль щодо нашої меншовартості й культурної ізольованості.


- Публікації на честь 20-річчя незалежності - доволі песимістичні. Якщо говорити про підсумки в українській культурі останніх 20 років, то є тут чим пишатися?

- Культура є, на щастя, галуззю, сказати б, неколективною. Її творять передусім особистості. А їх у нас ніколи не бракувало. Але мені не подобається формулювання "чи є чим пишатися". Що таке "пишатися"? Так і хочеться собі уявити якусь таку заводську дошку пошани з фізіями всіляких заслужених людей і напис "Ними пишається колектив".

Насправді я говорив би не про те, чим "можна пишатися", а про те, що любиш. От ви ж, безумовно, любите якісь тексти українських письменників? І я багато що з них люблю.

Мені здається, один із підсумків 20-річчя той, що наша культура суттєво порізноманітнішала. У ній з'явилася поліфонія, плюралізм. У ній активно присутні Ліна Костенко і Лесь Подерв'янський, етно-фольк і сучасний авангард, "КомуВниз" і Алла Загайкевич, "ДахаБраха" і анімація Степана Коваля, Прохасько і Маков, харківський театр "Арабески" і львівський імені Курбаса. Ну, й так далі.

Інший підсумок: усе найцікавіше в українській культурі з'являлося не завдяки, а всупереч державі - як вільна творча ініціатива вільних людей. Так і повинно бути. Поява цих вільних людей - також один із підсумків. Аби тільки нинішня система все це поступово не розчавила, бо деякі симптоми є надто очевидними. Тому так важливо протестувати, зокрема і відкритими листами.


- Якби ви формували "футбольну команду" українських письменників (за умови, що туди можуть потрапити і жінки, і чоловіки), то кого би покликали в основний склад?

- Оксану Забужко - в центр нападу (сміється)! Всі інші гравці плавно пересуваються полем, з'являючись на різних позиціях і демонструючи тотальний футбол. Жіночу компоненту збірної мали б доповнити Ірена Карпа, Таня Малярчук та Марія Матіос. Чоловічу - Іздрик, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Степан Процюк, Євген Баран, Олександр Алієв і Андрій Шевченко.

Останніх двох слід було б терміново видати, щоб і вони вважалися письменниками. З такою збірною ми всім накидаємо по саму зав'язку. Але за умови, що головним тренером буду я (сміється).

- Я не можу згадати жодного видавництва в Україні, з яким би ви працювали постійно. На Заході натомість нормальною є ситуація, коли у відомого письменника є "свій" видавець. Чому так сталося?

- В Україні я незалежний у своєму виборі і волію для кожної книжки знаходити того видавця, який найбільше їй відповідає. Книжка - це ж певна цілість, така собі нерозривна єдність форми і змісту, чи, як нас колись навчали у львівському поліграфі, "синтез духовної суті з матеріальним продуктом" (посміхається).

За межами України я йду іншим шляхом і працюю переважно з одними й тими ж видавцями - "Чарне" у Польщі, "Зуркамп" у Німеччині, "Акантіладо" в Іспанії, "Нуар сюр Блан" у Франції та Швейцарії. Я переважно задоволений нашими стосунками, ми стали близькими друзями. Я відчуваю, що вони цінують мене як автора - тому й не хочу змінювати їх на інших.

- Чула, ви змінили назву книжки - замість "Лексикону інтимних місць" вона тепер називається "Лексикон інтимних міст". Чим слово "місце" не догодило?

- Лише фонетикою. Тобто я на мить уявив собі оте "СЦЬ" такими от великими літерами на обкладинці. Й подумав, що краще пожертвувати каламбуром з "інтимними місцями", ніж допустити оте, даруйте на слові, "сцяння".


- Ця збірка - це все ж таки більше схоже на нехудожню прозу. Чи я помиляюся?

- Я коли пишу, не надто застановляюся над тим, чи в мене з цього буде художня проза, чи нехудожня. Я пишу, бо затягує. Й хочеться писати. Але як це можливо, щоб у мене - і нехудожня? Художня, ще й яка. Високохудожня, я сказав би (сміється). Якщо ви після виходу книжки раптом вирішите підрахувати в ній загальну кількість, наприклад, метафор, то жахнетеся - їх буде там безліч.

- Чому не роман написали? Адже сьогодні в Україні саме роман виглядає на найбільш комерційно успішним жанром.

- Та мені не йдеться про комерційний успіх. Я ж не комерсант, а письменник усе-таки. І що таке взагалі комерційний успіх письменника в нашій країні? З іншого боку - хто його знає, може, це насправді все-таки роман? Роман у прихованій формі. Я не проти, якщо хтось на нього й так подивиться.

От я в "Таємниці" поставив під заголовком "Замість роману", так? А насправді це ж роман. Письменник, на мій погляд, завжди має право називати речі по-іншому. Це таке запрошення для читача - викрий мене, дешифруй. Піймай мене за руку і звинувать. Це ж і є контакт, ми ж усі його прагнемо.

- І порада молодим авторам-початківцям від Андруховича - Як не стати графоманом?

- Я б сказав би їм так: "Діти мої, будьте графоманами. Бути графоманом не так уже й погано. Це краще, ніж бути наркоманом. Хоча все ще залежить від того, який наркотик ви вживаєте.

Якщо це захоплення книжками, музикою, іншими людьми, то цей наркотик добрий. Будьте графоманами, з них інколи щось хороше виростає. Щоправда, частенько з них виростають політики. А з політиків уже не виростає нічого. Але з вас ще будуть люди, живіть і пишіть".


Контекст : Українська Правда



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-26 14:27:02
Переглядів сторінки твору 1360
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.494 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.500 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.07.16 22:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-08-26 14:30:35 ]
Щось схоже до "Відкритого листа" Юрію Андруховичу і К...

До його інтерв'ю http://life.pravda.com.ua/person/2011/08/26/84668/

Проблема, шановний Юрію, в тому, що культура - це таки не те, про що ви говорите... (((

Ще раз зауважу, що з великою повагою ставлюся до Юрія Андруховича. Думаю, що в нього, як автора, не лише гарне сьогодення, але і таке ж мало би бути й майбутнє, якщо він таки, нарешті (як на мою скромну думку), визріє перерости свою ділянку модернізму в руслі класичних мистецьких течій, в яких - хоче він, чи не хоче, але незмінно перебуває.
Зрештою, кожен із нас перебуває в таких руслах, що створилися довкола натягнутих Господнім Словом Струн основних Гармоній і Пропорцій - одні знаходяться ближче, і звучання Істини тому в них тонше і чистіше, інші - на межі, проявляючи "так звану силу" - для відсторонення, для певного заперечення (модернізм).
Зрештою, "модернізми" розширюють русло обітоване довкола Струн, але тільки якщо переростають "заперечення", відкривають можливості ефектного суголосся Струнам і на певній відстані від Них...

Словом, коли в цьому інтерв'ю шановний пан Юрій говорить про культуру "Культура є, на щастя, галуззю, сказати б, неколективною. Її творять передусім особистості. А їх у нас ніколи не бракувало...", "...Мені здається, один із підсумків 20-річчя той, що наша культура суттєво порізноманітнішала...", то цілком зрозумілим стає, чому він далі й каже таку дивовижу "Фірташ фінансує фестиваль, де я буду хедлайнером? Окей, хай покращує собі карму"!

Тобто, нерозуміння, що таке культура, приводить до хибної оцінки реальності.
А реальність проста - якщо порядна Інституція - Український Католицький Університет у Львові отримує гроші "Фірташа", то ці гроші отримують не Андрухович, чи отець Гудзяк, чи ще там якась фізична Особа - ці гроші отримує ІНСТИТУЦІЯ, прозора, зрозуміла і перспективна.
Що робиться у випадку цього "Фестивалю", в якому бере участь частина нашого бомонду? Хіба тут гроші вкладаються через прозору організаційну форму - якусь юр.особу, що опікується Фестивалем, і опікуватиметься ним далі з перспективами розвитку?
Тобто тут, насправді, зовсім все не так чисто і благородно, як вам , шановний Юрію, напевно здається. І не ви покращуєте дияволу ауру, граючи в його ігри, а лише самі псуєте власну.

Це і є, насправді, культурою поведінки і моральністю, і відповідальністю, і "поетичністю", а все інше - "бізнес" на душах, найчастіше - власних... (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-08-26 15:39:31 ]
Можливо, я чогось не розумію, але "група Фірташа" - одна з 19 організацій й установ, які фінансують цей фестиваль. Принаймні, про це свідчать ці дані
http://www.meridiancz.com/category/finansovi/

"Хіба тут гроші вкладаються через прозору організаційну форму - якусь юр.особу, що опікується Фестивалем, і опікуватиметься ним далі з перспективами розвитку?" - ось що про це каже виконавчий директор фестивалю Ірина ВІКИРЧАК:

– «MERIDIAN CZERNOWITZ» нарешті взявся за організовану форму презентації України у світі як виробника якісного культурного продукту. Головний здобуток – це обмін досвідом з іншими менеджерами та налагодження контактів із поетичними фестивалями і подібними організаціями. Ми вже маємо попередні домовленості з кількома фестивалями у Європі про проведення у них українських вечорів поезії. Зокрема, зі Стокгольмським поетичним фестивалем та Olympics poetry festival, який відбудеться наступного року в Лондоні. Там, у Лондоні, будуть представлені всі країни, які беруть участь в Олімпійських іграх, і кожна країна пропонує до участі свого улюбленого поета. Відтепер саме «MERIDIAN CZERNOWITZ» є офіційним представником Olympics poetry festival від України, і ми, звичайно, номінуємо кількох поетів.
http://www.meridiancz.com/press/iryna-vikirchak-ukrayina-virobnik-jakisnogo/

А організатор - ГО Культурний капітал, м.Чернівці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-08-26 15:55:06 ]
Вітаю, Любо.

Група Фірташа не один із - а Генеральний Партнер. Це як Генеральний Секретар...
Та партнер чого?
На "офіційному" сайті "Фестивалю" наразі нічого немає щодо юридичної особи - організатора Фестивалю, але є Генеральний Партнер із поганою репутацією.
Тому припущення, що Генеральний Партнер стає на шлях покращення аури наразі бездоказове - все, схоже, якраз навпаки. Тому і йдеться про "культурний рівень" тих, що вважають за можливе вступати в такий "організаційний" бедлам вкупі з таким Генеральним Партнером...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 15:55:05 ]
Юрій Андрухович виступає проти української влади. Але цивілізовано. Це колись всіляких карбонаріїв по казематах гноїли. Нині борці з режимом навіть не в змозі пояснити чому вони виступають проти влади. Куди там, стільки всіляких тусовок, фестивалів й тому подібних міроприємств.