ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Петришин Ярослав

 Несамовито корчаться слова (літературна пародія)

Ти відлітаєш геть, за метром метр
все далі наших заповідних врочищ
і забуттям, немов обридлий светр,
мене ти розпускаєш і торочиш.

Твої у петлях корчаться слова

Ярослав Петришин

Несамовито корчаться слова,
Розплетені й зав'язані у петлі.
О, Музо бідна, як ти неправа!
Чи не боїшся втрапити у пекло?!

В плетінні слів я мерзну, от дивак,
Вони ж не гріють, бо слова - не вовна -
Та я не поверну тепер навспак,
І не побачу, як тікають зовні.

Чого притихли? Я ж бо вас чекав
У хащах ваших заповідних врочищ!
Але немає їм до мене справ -
Самі про себе лиш собі торочать.

Слова обридли, як старезний светр,
В якому мерзнеш, як на вітрі цуцик!
Хоч і втечеш від них за кілометр -
Наздоженуть і геть тебе замучать.


29.09.2011

* Джерело: Ярослав Петришин "Аорта" (http://maysterni.com/publication.php?id=67300)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Ярослав Петришин Аорта


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-29 11:53:35
Переглядів сторінки твору 6211
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Іронічна інша поезія
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 12:17:24 ]
Дякую, Валерію!

Але не спішив би так - конкуренції немає)
Міг бтрохи й більше попрацювати над пародією!

От рядок

"Коли до мене ти повернешся навспак" -

краще скороти:

"коли до мене вернешся навспак".

І дякую за увагу до моєї скромної персони!)

А реклама - вона і в Ґоа реклама!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-29 12:23:36 ]
Та я все думаю, що я на чемпіонаті світу зі швидкісного написання пародій! :))) Дякую, підправив, дійсно, цей один рядок вибився із розміру.
А я згодом вже підправляю, після друку, деколи так правлю, що й сам першу версію не впізнаю. :)
Дякую, Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 12:45:14 ]
Я також спішив з однією пародією - "Міна сповільненої дії" - надто вірш напрошувався на пародію. Тому не хотілося бути другим.)
Але я більше тяжію до якихось концептуальних пародій, по стилю якогось автора, чи улюблених його прийомів, чи щось таке експерементальне, що показує пародійований вірш під іншим кутом зору, як це було в моїх лінивих пародіях на два вірші Ганни Осадко чи на вірш Лілі Ніколаєнко.
Мабуть, скористаюся твоєю популярністю, щоб їх прорекламувати (хоч якась компенсація за те, що познущався над моїм щирим віршем=))
http://maysterni.com/publication.php?id=66751
http://maysterni.com/publication.php?id=66370
http://maysterni.com/publication.php?id=66368

А для мене - просто вчепитися до кількох якихось незвичних образів - це не дуже цікаво. На жаль, я пишу важко. В мене дуже рідко щось миттєво вискакує з-під пера.
Тому й дивувався як Хуан і Сін написали такі якісні вірші за якихось пів-години.
Ну а ти, взагалі, строчиш як кулеметник!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-29 12:59:22 ]
"Строчит пулеметчик
За синий платочек,
Что был на плечах дорогих" ;) - потім перекладу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 13:02:35 ]
Редакція знов тебе обматюкає)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-29 17:24:02 ]
Ой, які ж ви всі спостережливі! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 13:57:24 ]
Однозначно, сваримо пана Валентина - прикро бачити руїни, в першу чергу, можливого кращого літературного майбутнього...
Навіть критикувати не буду далі слова "була" . Невірний наголос... Правильно "булА"...

Ну й рівень поетичного мислення, сприйняття - передача, образне тло - як і 90% всіх пародій на Майстернях - "провінційні" до розпачу. (((
Розпачу адміністрації, звичайно, бо більшість із нас, тутешніх українців, таке чомусь влаштовує... Бо інакше не писалася і не публікувалася б тут така кількість так званих "пародій"... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-29 17:46:53 ]
До речі, Редакція Майстерень, зверніть увагу - лише третина моїх тут опублікованих віршів - пародії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 17:51:26 ]
Тож ви й цікаві розвитком саме свого світобачення,- не пародіями, а власним пошуком...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-29 18:01:56 ]
А, може, я і самовиражаюсь через пародії теж, хіба ні? Невже це не помітно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 17:50:10 ]
Дорогий Валентине, вульгарна (невиправдано проста) поведінка з "трактованими" образами - це і є провінційністю. І коли доходить до звертання на "ти" - це надто інтимно, особливо з жінками, аби все складалося грубо.
Ця грубість присутня і у Львові, і в Києві, і в Москві, - щоправда, в останніх двох пунктах вона ще покривається патиною снобістського цинізму, що тим не менше, зовсім не приховує глибоко провінційного базису її (манерної грубості) носіїв.
Цього немає в оригіналі Ярослава Петришина, а у вашій, так званій "пародії", на жаль, помітно.
А "так звана пародія", тому, що ви тут таки опускаєте планку, і руйнуєте тло, як і більшість спроб ПМ-пародистів, а не підіймаєте, і не сублімуєте недоліки вищими рішеннями... (
Та, схоже, це марні слова. Навіть якщо я скажу, що справжній пародист повинен бути витонченішим за автора, якого пародіює - чи зрозумієте що йдеться про доброчинність?
На жаль, наші ПМ-пародисти цього, здається, ніяк не втямлять.
І тому такі "пародії" - це, найчастіше, повноцінні самопародії, і зовсім не прикрашають ні авторів, ні ПМ в цілому, хоча ПМ і збудована, як майстерня, де все в процесі постійної доробки...
Це, звісно, тільки моя думка, але ж манери вашого потрактування, і манери оригіналу - це ж, наразі, різні світи...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-09-30 17:51:39 ]
РМ, у 1799 щоб Ви сказали І. Котляревському?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 18:05:37 ]
Наскільки я розумію, в Івана Котляревського саме твір "на тему". )
Висока маньєристична стилізація - в певному сенсі з виходом на модерні рубежі арт-нуво. )
Сказав би - Вітаю, пане Іване! Це круто )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-10-03 15:35:03 ]
Так в Котляреського власне і є - вульгарно-провінційна поведінка з трактованими образами (сама Юнона-суча дочка чого варта), до речі, таке йому закидав ще І. Костецький, коли зауважував, що модель мови запропонована Котляревським - травестійна ті колонізаційна, і для наукового дискурсу того часу була малопридатна (на відміну від мови Г. Сковороди).
А щодо В. Хмельницького - так в нього це не стільки пародії, скільки версифікації, нмд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 19:02:56 ]
Наприклад
"Обридла ти, як той словесний светр -
Замерз я в ньому, як на вітрі цуцик!
Відстань від мене, стань за кілометр –
Бо, слово честі, ти мене замучиш!"
- це і є "вульгаризми", яких немає в оригіналі. Та й ледь не у всіх строфах все прямолінійніше і грубше, аніж в оригіналі...
І у вас фактура грубша тексту, хіба не відчуваєте? Ну і "явище" ліргероїні у вас також надто обмежене вийшло "на люди" - під стать розміру ліргероя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-30 13:13:12 ]
Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.

Пародія в перебільшеному вигляді відтворює характерні особливості оригіналу. Зазвичай вона навмисне будується на несподіваності стилістичного і тематичного планів тесту: наприклад, «низький» предмет описується «високим» стилем («бурлеск»), а «високий» — низьким стилем («травестія»).

http://uk.wikipedia.org/wiki/Пародія


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 13:35:16 ]
І де тут сказано про допустимість грубого й вульгарного перелицювання оригіналу?
Сказано ж бо "відтворює характерні особливості оригіналу" - і в цих межах (характерних особливостей оригіналу) і відбувається "коливання" високого і низького звучання, хіба не зрозуміло? (
Напевно не зрозуміло, що таке "характерні особливості оригіналу"?
Тому не викликає сумніву, що в нас, у більшості випадків (90%) йдеться не про пародії, а саме про тексти на тему інших віршів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-30 15:44:48 ]
ОК, тоді давайте подискутуємо, шановна Редакціє, що ж це таке - тексти на тему інших віршів. Наприклад, навіть тут був випадок, коли автор, прочитавши і навіть прокоментувавши один з моїх віршів, після цього опублікував свій, і він якраз був "на тему" мого вірша, що помітив і я, і інші коментатори. Але жодним словом не згадав у своїй публікації мого вірша. А хто може бути впевненим, що таким чином не поступають і інші автори? Я хочу підвести Вас до думки, що пародисти, вказуючи джерело своєї пародії, поступають, скажімо так, чесніше за таких авторів. Невже Ви думаєте, що всі автори беруть теми для своїх віршів, споглядаючи життя, природу і т. д.? Напевно, що вони беруть їх і з прочитаних колись віршів, книг, побачених фільмів, після відвідувань музеїв, театрів, а також внаслідок туристичних подорожей, де вони бачили якісь витвори мистецтва і т.д., і т.п. А створюючи свій мистецький витвір (а поезія - це ж теж мистецтво, хіба ні?), творчо переробляли всі накопичені враження. Наскільки я зрозумів, це все називається одним словом - постмодернізм. Один автор мене переконував, що пародії - це теж один із видів постмодернізму. Я йому повірив. Але, пам'ятаючи про нашу колишню розмову з Вами про модернізм і постмодернізм, впевнений, що Ви знайдете багато аргументів, аби заперечити мені. Ну що ж, з нетерпінням тоді чекатиму продовження нашої надзвичайно для мене цікавої та повчальної дискусії. Впевнений, що вона піде на користь і мені, і іншим, які з нею захочуть ознайомитись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 16:18:23 ]
Для мене, пане Валентине, очевидно, що постмодернізм (не плутати з постмодерном) - це повернення до традиційних основ на вищому рівні осягнутої індивідуумом свободи, зрозуміло, що з урахуванням всього того, що вчинив конструктивний "модернізм" з тою чи тою течією, чи мистецьким напрямком.

Взагалі, коли ми говоримо про творчість, то говоримо про ДОБРОЧИНСТВО. І все. Все що не є доброчинством - не є творчістю, а також і мистецтвом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-30 15:58:53 ]
Ось, наприклад, пародію "Ритмічний неспротив" на вірш Сергія Татчина "Аритмічний спротив" я міг би опублікувати просто як вірш, вказавши лише в примітці "Навіяно віршем Сергія Татчина "Аритмічний спротив". Або й взагалі нічого не вказати. :) Бо, може, і в мене є сусідка навпроти, котра "не проти". Хіба ні? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 16:22:16 ]
Я вважаю, що саме так було би найкраще вчинити, і нічого в тому такого не має, якщо прямо сказати - За Сергієм Татчиним...

Ось Пушкін не сказав, що за Горацієм, і даремно...
А ви скажете, і тим спасетеся )
Але з цим помислом (що це є вірш на тему) і потрібно писати. Бо якщо писати з думкою, що це таки буде пародія, то вийде - ні те, ні се... (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-30 16:37:03 ]
ОК, відтепер замість слів "літературна пародія" писатиму у заголовку "ні те ні се" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 16:27:40 ]
Пане Хмельницький, ну не римуйте Ви спільнокореневі слова, га? Ну це погано, розумієте? - П О Г А Н О !!! І далі навіть читати не хочеться


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-01 20:48:54 ]
Я от на що звернув увагу, Сергію. У Сергія Татчина в "Аритмічному спротиві" теж у фіналі римуються однокореневі слова. Але, тим не менше, саме кінцівка його вірша Вам і сподобалась. Чи Ви там це випустили з уваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 16:37:37 ]
та при чом тут великі поети... просто Ви якось так примудряєтесь лажати в елементарщині