ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Публіцистика

 Джон Магваєр. Критика і душевне здоров'я (переклад з російської)
Сьогодні я б хотів поговорити з вами про, хоча й прості, але досить серйозні речі. Почну трохи здалеку. Думаю, багато хто з вас бачив фантастичні фільми, в яких героя, перш ніж відправити на машині часу в минуле, попереджають, що він в жодному випадку, потрапивши туди, не повинен підходити до самого себе. Не знаю, чи замислювалися ви над цим чи ні, але в основі цього попередження лежить звичайний фізичний закон, який свідчить: дві точні копії, поміщені в одну і ту точку простору та часу, взаємознищуються. Зауважу, копії повинні бути повністю ідентичні одна одній.

Ось саме це допоможе вам усвідомити те, що я скажу далі. Просто запам'ятайте: дві точні копії, поміщені в один і ту ж точку простору і часу, взаємознищуються.

У нас немає машини часу, щоб перевірити це на практиці, але ви неодноразово зустрічалися з цим законом у реальному житті. Щоб усвідомити, що далі, потрібно зрозуміти, як влаштована пам'ять людини. Уявіть собі, що ви кінооператор, який знімає фільм під назвою «Моє власне життя». У вашій голові знаходиться пристрій, що фіксує будь-які зміни, які відбуваються навколо вас, зі швидкістю 24 кадрів в секунду. Кожен такий кадр - це точна копія або відбиток фізичного всесвіту, який містить в собі всі ваші сприйняття. Наприклад, ви дивитеся на троянду, і записуєте у вашу пам'ять колір цієї троянди, її запах. Якщо ви доторкнетесь до неї, то запишуться і тактильні відчуття: температура, бархатистість пелюсток. Якщо випадково торкнетесь до шипу цієї троянди і вкололи собі палець, то запишете і фізичний біль. Через якийсь час, перебуваючи далеко від неї, ви можете повернутися подумки у той момент, коли ви її бачили, і знову прокрутити у вашій пам'яті записане. Багато людей, згадуючи, як бачили троянду, не тільки бачать зображення троянди, але й відчувають знову її аромат. Якщо ви вкололи шипом троянди палець, то, пригадуючи це, зможете навіть відчути легкий біль у вколотому місці. Але це відчуття болю досить швидко мине.

Справа у тому, що тут знову вступає в дію той самий закон про дві копії. Коли мова заходить про біль або душевне переживання, то досить вам згадати кілька разів про якусь неприємну подію і розповісти про це кому-небудь, як біль слабшає і ви отримуєте душевне полегшення. Саме цей закон використовують психологи та священики. Згадайте кабінку священика в католицькій церкві. Там парафіянин, що прийшов на сповідь, розповідає священику про свої гріхи, і тим самим полегшує свої душевні переживання. Те ж саме відбувається і на кушетці психотерапевта.

Не обов'язково бути психотерапевтом чи священиком, щоб використати цей закон на практиці. Достатньо бути уважним слухачем. Я думаю, багато хто з вас вислуховували своїх друзів або близьких, і тим самим допомагали їм полегшити їх страждання. Насправді, у момент своєї розповіді, ваш друг створює точну копію негативної події, записаної в його пам'яті. Чим точніше він її відтворить, тим більша ймовірність того, що вона «розрядиться» і втратить для нього свою актуальність. Душевний і фізичний біль існують саме у вигляді енергетичного заряду. Хворі клітини або хвороблива картинка посилає сильні імпульси до вашого розуму, і тому ви її відчуваєте.

Точність відтворення дуже важлива! Тому найправильніше - попросити людину розповісти вам про цю подію кілька разів. Розповідаючи вам про це знову і знову, в її пам'яті виникають більш точні деталі події, і людина може згадати все до найменших подробиць. Як тільки картинка події повністю у всіх деталях нею відтворена, настає душевне або фізичне полегшення. Все, що вам потрібно робити, це уважно слухати її та іноді цікавитися, що вона бачить, або що чує чи відчуває. Ваша дитина плаче? Просто попросіть її докладно розповісти, що трапилося. Ви самі побачите, як швидко висохнуть у неї сльози і вона повністю заспокоїться. Думаю, що ви це робили раніше й самі. І можливо, що нічого нового для вас я поки що так і не сказав, але, спираючись на все вище викладене, я б хотів поговорити з вами про критику.

Уявіть собі священика або психолога, прийшовши до якого, ви раптом у середині вашої душевної та відвертої розповіді почуєте: «Що ти мені тут дурню торочиш? Це все було не так, і взагалі, ти говориш так плутано, що тебе і зрозуміти неможливо». Досить дивна картина, чи не так? Уявляю, куди ви його пошлете, і що про нього будете думати. Головне, що ви будете думати - це те, що він не годиться для своєї роботи. Вважаю, ви навряд чи прийдете до нього в майбутньому.

Тепер давайте повернемося до ситуації на поетичному порталі. Скажу чесно, до деякого часу я не зовсім розумів, чому дехто відмовляється редагувати свої вірші. Думаю, що багато хто з вас у відповідь на вашу абсолютно правильну і конструктивну критичну рецензію чули такі дивні, на перший погляд, речі, як: «ці вірші написані душею, їх не можна змінювати», «Та я розумію, що тут написано кострубато, але я все одно залишу все, як є, інакше сенс зміниться», «Я пишу вірші для себе, а не для читачів», «Я не поет, мені все одно, що ви думаєте про мої вірші». Згадали? Думаю, що так. І, як це не дивно, ці люди були абсолютно праві. Справа в тому, що у своїх віршах вони описували якісь болючі і абсолютно реальні для них події.

Зрозумійте мене зараз правильно, я не стаю цією статтею на захист графоманів і нездар, а хочу лише показати, що критика не завжди доречна. Навіть мій рідний брат казав тут якось, що пише вірші заради психотерапії.

Давайте вдумаймося, а коли люди пишуть вірші? У 90% випадків, вони пишуть їх під впливом якихось своїх душевних мук або переживань, саме тому поетичні портали буквально забиті віршами про кохання і страждання. І з цим нічого не поробиш. Справа в тому, що не в кожного є гроші на дорогого психолога, тому що ми живемо не в США чи Західній Європі, де цих особистих і сімейних психологів до фіга і ще трохи, а на теренах колишнього Радянського Союзу, де прийнято ділитися своїми бідами з колегами по роботі або сусідами чи знайомим. Такий у нас менталітет.

Що ж відбувається, коли автор викладає такий болісний для нього вірш на сайт? Я вам відповім. Підсвідомо він сподівається, що йому допоможуть позбутися душевних переживань. Перше полегшення автор отримує, коли пише вірш. Фактично, на момент написання вірша він відтворює якусь картинку минулої негативної події і, тим самим, позбавляється частини переживань. І друге: коли він виклав вірш на сайт і відповідає на рецензії (або обговорює з кимось свій вірш), перечитуючи його знову і знову, додаючи у відповідях пояснення, що ж послужило причиною написання вірша - в цей момент автор позбавляється вже від залишків душевних мук. Ось коли він виговорився, зібрав купу співчутливих коментарів, ось тільки тоді, як то кажуть, його «попустило»! І от тільки після цього він дійсно може тверезо подивитися на свій вірш і нарешті побачити, що в нього наголоси збиті або розмір пливе. Розумієте?

Ті, хто пишуть вірші давно, знають, що вірш повинен повисіти на сайті, відлежатися, перш ніж ви станете здатні його правити. Поки вірш свіжий і написаний на живих емоціях, автор не здатний нічого з ним зробити. І це правильно, тому що нещира сповідь не призводить до полегшення. Окрім того, існують надумані вірші або такі, що спотворюють реальні події, які відбулися з автором. Треба пам'ятати, що брехня, прихована в таких віршах, не приносить авторові полегшення. І саме про такі вірші іноді кажуть, що вірш мертвий, написаний без душі. Тільки точне повторне відтворення хворобливої ситуації приносить суттєве полегшення. Я не раз спостерігав це і в звичайному житті, мої друзі та знайомі можуть це легко підтвердити, тому що я частенько їх вислуховую.

Який звідси можна зробити висновок? Уїдлива, знецінююча критика може бути шкідлива. Більш того, вона може бути руйнівною, і люди, які бездумно критикують все і всіх без розбору, небезпечні для оточення. Ви повинні це розуміти. Я прекрасно усвідомлюю, що псевдо-критики, прочитавши цю статтю, почнуть в черговий раз вити на тему, що тут сайт поезії, а не кабінет психолога. І нехай всі, у кого нещасне кохання або собачка здохла, пинзлюють до фахівця, але, повторюся, таких віршів дуже багато, тому що щасливі люди пишуть вірші в досить рідкісних випадках.

У зв'язку з цим я хочу дати авторам і критикам кілька порад.

Перші поради я дам критикам. Дорогий критик, якщо ви, звичайно, не закінчений мерзотник, то зрозумійте головне: ніякий ретельно відредагований вірш не вартий істинного здоров'я людської душі. Перш ніж влаштовувати розбір польотів, поставте хоча б елементарне запитання автору, чи вірш заснований на реальних душевних переживаннях, і чи так вже необхідна прямо зараз ваша критика даному автору. Навіть, якщо автор каже, що всі його вірші написані від імені літературного героя (героїні), все одно варто подивитися попередні відповіді даного автора, і, якщо раптом ви виявили неадекватно хворобливу реакцію на конструктивне зауваження, це говорить про те, що автор, швидше за все, просто приховує: його вірші засновані на реальній події, що відбулася. Якщо вам все-таки кортить і дуже хочеться допомогти автору виправити саме цей вірш, просто поверніться до цього вірша через якийсь час.

Ще одна найпростіша порада: щойно написані вірші критикувати абсолютно марно! Ви витратите свій час і свої нерви, але все одно нічого не досягнете. Проте зазначу, що це не відноситься до випадків, коли автор сам просить покритикувати його і допомогти відредагувати вірш. Правда, і в цьому випадку є шанс, що автор сам винен у події, що з ним сталася, і таким чином, за допомогою вашої критики він просто намагається покарати самого себе, тому що ваше покарання все одно буде меншим, ніж те, яке він може влаштувати собі сам.

Є й нюанс, ви бачите, що вірш фантастичний і, начебто, не має ніякого відношення до автора, а він у відповідь все-таки шле вас з вашою критикою подалі. Не дивуйтеся! Справа в тому, що іноді вірші пишуться на подіях, які засновані на болючих спогадах, отриманих духовною істотою в одному з минулих життів. Можливо, ви й не повірите, але дуже багато хто здатен писати і такі вірші. І в цих віршах мова, часто, не тільки про цю планету. В них може бути все що завгодно: будь-який простір і будь-які форми життя. Навряд чи хто признається вам в тому, що він бачить реальні картини подій, що відбулися з ним колись, аби його не вважали за божевільного, але саме з негативної реакції на критику можна зрозуміти, що автор написав все це не з доброго дива.

Повторюю, вірші можна і потрібно редагувати, але тільки тоді, коли вірш відлежався, і автор вже здатний його міняти. В цьому випадку ви дійсно можете надати істотну допомогу. У всіх інших випадках ви дієте, як садист, я не побоюся цього слова. І буде дуже правильно, якщо автор відправить вас в «чорний список», як людину, що більше не має права на критику.

Тепер порада авторам. Якщо ви пишете вірші у хвилини душевних переживань, то не поспішайте викладати їх на сайт, дайте віршу хоч трохи відлежатися, а ще краще, надішліть вірш електронною поштою тим, хто вже довів, що здатний правильно вас зрозуміти і вислухати. І тільки після того, як ви впевнені, що душевний заряд пішов, і ви здатні вислухати з приводу цього вірша все що завгодно, публікуйте його на своїй сторінці. В іншому випадку, ви ризикуєте замість полегшення отримати зворотний ефект. Черговий горе-критик рознесе ваш твір в пух і прах, а ви так і залишитеся з цими примноженими душевними муками жити і далі.

Якщо ви пишете такі вірші «душею», то намагайтеся описати ситуацію так, щоб вона максимально точно описувала те, що сталося з вами. Не варто підганяти риму, розмір та інше, щоб вірш всім сподобався. Як би добре ви не написали, завжди знайдеться той, хто скаже, що це занадто банально і просто, або про те, що вірш сповнений красивостей, але сенсу в ньому ніякого немає. Для всіх милим не будеш, так як люди індивідуальні і здатні сприймати правильно тільки те, що реально для них самих. Якщо ваш вірш намагаються дошкульно критикувати, не засмучуйтесь, просто скажіть такому «критику» спасибі і, ні в якому разі, не намагайтеся пояснити, чому вірш написаний саме так, а не інакше. Він вас все одно не зрозуміє, тому що у нього зовсім інша мета: він прийшов не допомогти, а принизити і висміяти вас.

Остання пораду дам модераторам і адміністрації сайту.

Мені б дуже хотілося, щоб ви теж справді зрозуміли цю статтю і більш уважно ставилися до скарг авторів, які пишуть вам про факти регулярно образливої та уїдливої критики. Тих, хто займається подібними речами, не так вже й багато, але це ті, хто діє як ворог роду людського, забуваючи, що немає нічого дорожчого, ніж душевне здоров'я нації.

Наприкінці хочу навести ще одне дане, яке допоможе вам відрізнити правильну критику від неправильної.

КРИТИКА - це свого роду показник того, в якій мірі люди вносять свою лепту в твір. Грубо кажучи, існує два типи критики: "критика, що знецінює" і "конструктивна критика". У сфері мистецтва превалює критика, що знецінює, оскільки існують такі речі, як "особистий смак", стандарти, що диктуються часом, і навіть, на жаль, ревнощі і заздрість. Часто критика - це просто відмова вносити свою лепту. Можна також стверджувати, що неконструктивна критика вказує на те, що людина сама не в змозі що-небудь робити.

Часто говорять про "конструктивну критику", але рідко дають визначення цього поняття. Однак така критика може приносити користь. Думаю, найкращим її визначенням було б таке: критика, яка конкретно вказує на те, як можна краще зробити будь-що, принаймні, з точки зору критика. Можна сказати, що ті люди, які просто вишукують недоліки і ніколи не пропонують застосованих на практиці способів, що дозволяють краще робити що-небудь, більше не мають права на критику.

Спасибі, що прочитали це. З повагою, Джон Магвайер.

PS. з цього мені потрібно було почати, але я наївно думав, що читачі це все можуть і самі в словнику прочитати.

Великий тлумачний словник
КРИТИКА,-і; ж. [від грец. kritik; - мистецтво розбирати, судити]
1.
Обговорення, розбір чого-небудь. з метою оцінити кращі сторони, виявити і виправити недоліки.

Розумієте? Мистецтво не просто розібрати щось на шматочки, а й Виправити недоліки.
Але при цьому є важлива частина критики ОЦІНКА кращих сторін.

Тобто правильна критика включає в себе не частину, а все це.
Правильна критика складається з виявлення та оцінки кращих сторін, і також виявлення недоліків з метою їх усунення.

Якщо є щось одне, то навіть з визначення ясно - це не критика. Це коментар, відгук, або навіть образа, але тільки не критика.

Літературний критик - це той, хто має відповідну літературну освіту, всі інші - просто самозванці.
І коли хтось говорить вам, що їх образлива "критика" Вам корисна, можете так і сказати:
"Так, звичайно, справжня літературна критика корисна, шкода тільки, що Ви не є літературним критиком".



© Copyright: Джон Магвайер, 2009
Свідоцтво про публікацію № 1912055889

Переклад з російської мови статті Джона Магваєра.
http://www.stihi.ru/2009/12/05/5889
Дозвіл автора на переклад та публікацію є.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-09 15:03:18
Переглядів сторінки твору 6612
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-10 10:58:52 ]
Це не я сказав, це сказав Джон Магваєр, я лише доніс його думку до авторів цього сайті, переклавши і розмістивши його статтю на своїй сторінці.)

Не пересмикуйте, Юлю!) Хоча, це було б і правильно: всім, хто має талант і здібність до писанини, прозової чи поетичної, піти і закінчити літературний інститут, як це було у радянські часи (як приклад, той же Шовкошитний). Можливо, тоді було б менше от таких баталій на літературних сайтах, де автори, створюється враження, взагалі розмовляють різними мовами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 11:16:20 ]
А мне кажется, что:
- нужно хорошо было изучать в школе морфологию, орфографию, синтаксис. Тогда автор не имел бы проблем технического характера и не сетовал бы при каждом удобном случае на то, что он, дескать, не филолог и пишет сердцем и душой, а его стихи читают придиры, не имеющие специального образования;
- наверное, нужно еще ощутить в себе тот порыв, который невозможно укротить. Причем порыв не к карикатурному освещению и высмеиванию чужого, стороннего произведения, а к созданию своего. И чтобы это желание как-то подкреплялось поэтическим даром и внутренним стихотворным ритмом, который не нуждается в технической сверке, а просто сам по себе безупречен;
А если есть желание получить объективную оценку своего творчества именно от дипломированного специалиста, то его можно удовлетворить прямым обращением к последнему.
А я умою руки :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 11:22:54 ]
Когда я писал о технической сверке, я имел в виду всяческие "промпты", которые считают слоги или стопы. Часть поэтического дарования, как мне кажется, заключена в некоем внутреннем безупречно гармоническом внутреннем ритме.
Да, и для барабанщиков симфонических оркестров пишутся партитуры. А для ударников из джаза?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-10 11:24:13 ]
А в школі вивчається морфологія?) Забув, давно це було. Орфографія і синтаксис - ще пам'ятаю.

Ой, та відстаньте ви вже всі від мене з тією критикою пародій!))) Пишіть собі, що вам на душу (чи на голову) збреде, не буду я більше висміювати ті "бредни сумасшедших")))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-10 11:28:25 ]
Звичайно, тут я абсолютно з тобою згоден. Я, наприклад, дуже рідко звертаюсь до, як ти кажеш, "прог", хіба у випадку дуже довгих рядків у строфах (14-18 складів), і то лише, аби перевірити, чи десь не помилився на один склад. З наголосами проблема, це так, але лише тому, що жива мова, якою я і моє оточення користується, не співпадає з тим, що написано в словниках (та ще й словники суперечать одні одним).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 11:29:18 ]
Первый (я) отстал (отцепился, хоть и не цеплялся) совсем :)
Бывай, Вал....
Как-нибудь где-нибудь еще сойдемся у нового действительно стоящего внимания произведения. И оно будет твоим :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 11:33:22 ]
Я писал "промпт". По-моему, так называются всякие поддержки. "Прог" - это лексика крутых парней не моего круга общения :) Зато мы поняли друг друга.
Насчет словарей.
Мой интерес удовлетворяет словарь С.И.Ожегова. Супер-вещь.
И еще этот.
http://slovari.yandex.ru/~книги/Словарь ударений/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 11:33:36 ]
хіба проекція є пересмикуванням чи теза щодо професійності вірна лише у одній галузі?:) Але я Вас зрозуміла і Ви мене, здається, також. Щодо ж інститутів - володіння теоретичною базою, як на мене, є моментом позитивним, але не фундаментальним для створення справжньої літератури. Як згадував хтось із коментаторів вище, не можна на майстер-класі навчити писати вірші, але можна навчити оцінювати рівень майстерності авторів та робити грамотний філологічний аналіз поетичного тексту.

Ну і нарешті щодо критики і, власне, статті яку Ви люб’язно запропонували читачам ПМ. У наших вінницьких літературних студіях була непогана традиція свого часу: коли автори-початківці або просто новачки приносили свої тексти на студію, насамперед у них запитували навіщо вони прийшли і які мають очікування. Зрештою, кожен отримував своє: хтось був просто вислуханим, хтось прагнув діалогу, комусь потрібна була критична думка або ж просто рецензії без "обхідних маневрів". Але сама форма поетичного сайту, мені здається, не передбачає можливості дотримання такого етикету кожного із кожним і задовгої попередньої гри. Тому і авторам варто пам’ятати, що коли вони вже друкуються на загальнодоступних порталах, то не світ зобов’язаний прогинатись під них, авторів, а, швидше, вони повинні пам’ятати, що публікація, як і будь-яке публічне афішування, є апріорі водночас погодженням на отримання полярно різних коментарів і зауважень. І, зрештою, ніхто не віднімає у автора права погоджуватись із тими коментарями, які є для нього цінними та ігнорувати інші:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-10 11:34:20 ]
ОК! А, може, і твоїм!))) А то в мене вже натхнення зникло після всіх оцих з'ясувань відносин)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-10 11:36:35 ]
Можу підписатись під кожним словом Вашого коментаря, Юлю! Абсолютно (абсолютно!) згоден.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-10 11:38:15 ]
Ну, я не настільки вже й крутий, Алексію, але і не "всмятку")))))))