ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі

Серго Сокольник
2019.06.14 23:51
Похилились горіха гілки
Під вагою врожаю... І сонце,
Мов сусідка стара, залюбки
Загляда у домашнє віконце...
Та сусіди, що в хаті жили,
Мов горіхи осипані, впали
Згідно Притчі... Часи надійшли-
РозкидАли каміння... Збирали...

Нінель Новікова
2019.06.14 17:51
Твій білий дім і тихий сад залишу.
Життя пустельне хай стане миле.
Тебе, тебе в моїх прославлю віршах,
Як жінка славити не зуміла.
Ти подругу згадаєш гордовиту
В твоїм для неї створенім раю,
А я торгую цінностями світу –
Твоє кохання й ніжність п

Іван Потьомкін
2019.06.14 17:27
Гадав, що це суто українське прислів’я, хоч досі не вдавалося знайти його походження. І ось у підручнику «Английский язык для детей» Валентини Скульте натрапив на ціле оповідання з малюнками про пригоди бабусі з поросям. Оскільки автори й читачі «Поети

Віктор Кучерук
2019.06.14 14:33
Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,
Я менше себе розумію, –
Навіщо в кохання так глибоко вгруз,
Що вибратись втратив надію?
Ані повернути, ні далі іти,
Ні рухів ніяких по колу, –
Адже повсякденно й повсюди є ти,
Моя всюдисуща неволе…

Світлана Майя Залізняк
2019.06.14 13:56
Ще не бачу сенсу в переїзді за...
На мандрівку дальню - ні снаги, ні мані.
Уявляю пальми (квітне дереза),
зонтики, шезлонги, випари лиманні.

Віяло б купити й ножиці для брів,
наварити джему з полуниць, малини.
Плани важливіші в тих, хто недозрів.

Олександр Сушко
2019.06.14 10:50
Чому наш шлюб, як дикий мед гірчить?
Обняв жону, а от думками - в любки.
А ти дрімаєш на моїм плечі,
Знеможена тривогою розлуки.

А чи скажу уранці "Я не твій.
Неначе домовина рідна хата...".
Ти спиш, а сльози котяться з-під вій,

Лариса Братко
2019.06.14 09:38
Последний крик,
Последний вздох,
Расплата за желанье.
Лопастый снег,
Пустой проспект,
Немая тень, немая.
Один лишь взгляд,
Один обман,

Микола Соболь
2019.06.14 05:47
Мріє снами коло мами
Донечка мала.
Поки білими снігами
Заміта зима,
І лягають хуртовини,
І тяжіє ніч.
Сон у батьківській хатині
Доторкнувся віч.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 В тумані самотності...
Все минеться, забудеться – знаю,
Що залишаться тільки рядки…
Обгорнули тумани безкраї
Ошалілі од стужі стежки.
Ледь блакить прозирнула із хмари,
Наче милої очі з під вій, -
Як волога пітьма незабаром
Повернула назад на постій.
Затемнила багряності зблиски
Напівсонних дерев та стеблин,
І мені побазікати ні з ким –
Я у мороці білім один.
Лиш холодні, побляклі, намоклі,
Безгомінні осінні сади
Крізь туман, як у лінзи бінокля,
Певно, бачать поета сліди.
10.10.11





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-10 23:00:40
Переглядів сторінки твору 1372
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.975 / 5.5  (5.012 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.143 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.06.14 14:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 23:27:04 ]
Сумовито, осінньо, але гарно.:)
Тепла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 06:53:51 ]
Так, Адель, - радості немає зовсім...
Навзаєм!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:51:01 ]
І мені побазікати ні з ким –
Я у мороці білім один. - І як я тебе розумію, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 06:56:29 ]
Не лукав, Василю! В ці дні - ти в центрі уваги, проте, я це добре знаю, що і гурті можна відчувати себе самотнім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 01:45:07 ]
Сумно вражають ці осінні сліди. А вони ж такі неминучі!

Лиш холодні, побляклі, намоклі,
Безгомінні осінні сади
Крізь туман, як у лінзи бінокля,
Певно, бачать поета сліди.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 06:57:23 ]
Дякую тобі, Наталіє, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 06:58:28 ]
Дякую тобі, Наталіє, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 07:58:18 ]
засумували Ви гарно Вікторе. Прошу одне пояснити:
"Обгорнули тумани безкраї
ошалілі од СТУЖІ стежки". Чому стужі?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 06:47:08 ]
Тому, що стужа, в першу чергу, холод...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-10-11 08:03:34 ]
Крізь туман, як у лінзи бінокля,
Виглядають поета сліди...

Є , Вікторе, у твоїх віршах завжди світлий сум, який не гнітить, а навпаки пропонує жити, творити.
Дякую, друже!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 06:48:02 ]
Дякую тобі, Володимире, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 14:46:46 ]
І мені побазікати ні з ким,
А про решту - мовчатиму я...
Час біжить невблаганно крізь мізки,
Вже не знаю - де сон, а де яв?
Залишається сум між рядками,
Хоч не кожен його осягне.
Хмари в небі блукають безтямно,
Обпікають жалі, мов вогнем.
Я у мороці білім самотня,
Знов шукатиму пристань для мрій
І слідами чиїмись усоте
Йду наосліп назустріч Зорі,
Що осяє в пітьмі цього світу
Мій тернистий, потомлений шлях,
Душу світлом по вінця наситить...
Я вже бачу це сяйво здаля!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 06:50:58 ]
Це не коментар, Наталко, а повноцінний вірш.
Гарно тобі віршовані коментарі вдаються, правда...
Дякую.