ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Ілініч (1981) / Вірші

 Кола
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-27 16:59:42
Переглядів сторінки твору 9214
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.988 / 5.5  (4.842 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 4.891 / 5.5  (4.763 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.07.27 14:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 18:01:42 ]
Вітаю, Світланко!
У Сумського поета Олександра Кузнєцова є російськомовна збірочка під назвою "Кола". Там йдеться про історію Кольсьського півострова:) Несвідомо шукала там цієї Коли під час читання...:)
Не знайшла.

Але.
Знайшла досить цікаву філософічну штучку, з досить близькою позицією ЛГ, і з розміром (ами), здатним(и) поламати не лише враження від найкращих знахідок, а й мізки навпіл:) Хіба тут нічого не можна вдіяти?
І як на мене, не дуже рима "всі-осі-терези". Чи дуже не рима:)
Маю можливість почіплятися ще, але не маю бажання, хай ще хтось висловиться:)

З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 18:02:45 ]
*соррі - Кольського


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 18:49:45 ]
Олю, спробуйте ще раз прочитати.
Тільки виходячи не з власного розуміння, а ритму кожного рядка:
КолИ все -закІнчить-ся,
(тІльки -якщО до-живЕмо),
сховАє-мо Очі- і бУде-мо жИти,- як всІ.
ЗемлЯ не -відІрве-ться з бОлю -твогО від -осІ,
і вИхор -від гОря -могО не - зачЕпить, -напЕвно,
і нЕ по-хитнЕ сві-товІ те-резИ.

Десь так. Побачите: ритм тут чіткий, майже відбитий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 18:57:18 ]
Дякую, в мене з наголосами ніби все гаразд.
Але от як на мене - то якась перевантаженість відчувається. Ходила до вас ретельніше знайомитися зі стилем - але враження таке, що цей вірш все-таки важчий за інші:) Не складніший, а саме - важчий. Фізично. Будемо сподіватися, що це тільки моя думка, а іншим читачам нічого не заважатиме:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 19:34:11 ]
Власне, цей вірш на фоні попереднього мені видається геть простішим, тому не розумію, у чому важкість. Але то мої особисті проблеми.))))

Вся відмінність у розбивці. Погляньте нижче той самий текст, але у традиційній розбивці.

Дякую за думку. Я думаю, справа у манері: Ви пишете короткими рядками, мелодійно, точно римуєте. У мене геть інший стиль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 18:29:12 ]
Вітаю, Ольго!
Не зовсім я зрозуміла, що саме Ви шукали у моїй поезії, але прикро, що не знайшли. ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 18:31:01 ]
Та, власне, нічого й не шукала. Зайшла почитати. Поділилась асоціаціями і враженнями. Та й по всьому:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 18:15:31 ]
і не похитне світові терези...
важкувато читати...
не зрУшить... щось таке проситься..

І той, хто з нас перший проснеться,
зведе воєдино мости.
- прикінцеве... чогось не вистачає
вибуху якогось емоційного, негарно почнеться - проснеться...
є простір для роздумів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 18:31:37 ]
і нЕ по -хитнЕ сві-товІ те-резИ.
Не розумію, пані Людмило, що саме тут з розміром не так. Як на мене, майже ідеальний амфібрахій.
Чи я Вас не правильно зрозуміла?

З кінцівкою і дієслівною римою - згодна. Хай полежить, подумаю.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 19:03:26 ]
з амфібрахієм може і все гаразд, я - читаю... і спотикаюся об нього...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 19:38:54 ]
Пані Людмило, вибачайте, але люблю точну критику.

Об ЩО САМЕ спотикаєтеся? Об два підряд службових слова?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 19:57:07 ]
...спотикаюся в наголосах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 19:58:45 ]
у ритмиці...ну та міркуйте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 19:26:44 ]
Коли все закінчиться, нас не залишиться зовсім,
хіба що ось трішки тебе у котромусь вікні,
відкритим, як завжди, між «разом» і «ні»,
закритим, як завжди, без права на «досі»,
без міри і способу, миру й війни.

Коли все закінчиться, (тільки якщо доживемо),
сховаємо очі і будемо жити, як всі.
Земля не відірветься з болю твого від осі,
і вихор від горя мого не зачепить, напевно,
не зрушить у відчаї днів терези.

Коли все почнеться, я, може, тебе не згадаю.
Наївні індуси ще вірять у точність начал.
Та той, хто з мечем, – не помре від меча,
а той, хто зі словом, – не знаю.
Така от суцільна печаль.

Коли все почнеться (якщо все це врешті почнеться,
і я буду я, і ти будеш ти).
Мені не дозволь, промовчавши, піти.
І той, хто з нас першим озветься,
зведе воєдино мости.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 19:53:49 ]
З розбивками будь-яка більш-менш адекватна особа розбереться:)
Стиль у нас не схожий, це абсолютно справедливо. Саме цей твір нагадує мені середньовічний зАмок, густо заселений принцесами, лицарями, привидами і переповнений рештою необхідних атрибутів:)
Ви зрозумійте, я не намагаюся довести, що вірш поганий!:)
Просто дракон, який пролітав мимо, відкусив замкові кілька дзвіниць. Замок не став через це руїнами, в жодному разі:) Якраз, можливо, що саме ця його форма вабитиме око більш модернових архітекторів:)

З теплом в очах та будівельною каскою на голові - я:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 20:00:32 ]
ну та!!!!!!!! інша справа... не грузнеш у думці - а як читати... може ще хтось щось скаже!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 19:37:51 ]
О, а я оце сиділа і переписувала точно отак... :) а потім ще й склади порахувала:

Коли все закінчиться, нас не залишиться зовсім, (15)
хіба що ось трішки тебе у котромусь вікні, (14)
відкритим, як завжди, між «разом» і «ні», (11)
закритим, як завжди, без права на «досі», (12)
без міри і способу, миру й війни. (11)

Коли все закінчиться, (тільки якщо доживемо), (15)
сховаємо очі і будемо жити, як всі. (14)
Земля не відірветься з болю твого від осі, (14)
і вихор від горя мого не зачепить, напевно, (14)
і не похитне світові терези. (11)

Коли все почнеться, я, може, тебе не згадаю. (15)
Наївні індуси ще вірять у точність начал. (14)
Та той, хто з мечем, – не помре від меча, (11)
а той, хто зі словом, – не знаю. (9)
Така от суцільна печаль. (8)

Коли все почнеться (якщо все це врешті почнеться, (15)
і я буду я, і ти будеш ти). (10)
Мені не дозволь, промовчавши, піти. (11)
І той, хто з нас перший озветься, (9)
зведе воєдино мости. (8)

Тепер розумієте, чого ми на цих "колах" спотикаємося? ;))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 19:42:57 ]
Я усе розумію, тому й веду діалог, а не надулася бундючно: мовляв, не подобається - ну і бог з Вами .))))))

Щас зробимо симетрію.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 19:56:39 ]
О, Грені, дякую, яка ви молодець!:) А я полінувалася рахувати, мабуть, тому одразу і не зустріла розуміння:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 20:05:26 ]
полінувалася і я, а ось цей рядок мене зовсім зупинив
і не похитне світові терези.