ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
déjà vu
С момента моего знакомства с этим чучелом прошло уже полтора года. Я привык к его внезапным появлениям «из ниоткуда», в самый неподходящий момент, и привычкой оставлять меня без еды и сигарет. Я даже смирился с его манерой общения в стиле «Имел ввиду я ваши аргументы…», но он меня все еще бесит!
- Что тебя смущает? Очередная попытка бросить пить? Очередная депрессия по поводу бабы? Или, как обычно, я в чем-то неправ и ты хочешь меня научить как надо?
- Все сразу. Растешь, сам научился понимать свои заморочки. Осталось научиться: не отрицать их наличие перед твоим окружением, войти в гармонию со вселенной и самим собой, победить свою лень, воскресить Кастанеду и вылечить рак :)
Знает же, что выводит меня из себя, и с таким удовольствием это делает, засранец…
- Слушай, ты меня так ничему полезному в этой жизни не научил! Врачи говорят, что я тебя выдумал. Что ты – плод моего воображения, зеркало моего сознания, больное Альтер-эго. Ты ведь просто механизм моей психики, да? Ты - подсознание, с которым я обсуждаю свои проблемы, потому что стесняюсь обсудить их с кем-то другим. Или, просто не с кем.
- Я тебе уже говорил, что ты самый большой эгоист в мире, - Если бы Сталин видел его кровожадный оскал, то вместо политики выращивал бы цветочки на продажу, - Этим-то ты мне и приглянулся. Жаль, что соображаешь туго и учиться не хочешь. Но ты все поймешь. Все взрослеют, растут, и ты вырастешь. Но, этого можно избежать, прямо сейчас.
На мой вопросительный взгляд он лишь кивнул в сторону стола. Там лежал черный ремингтон. С такими обычно на отстрел всяких кроликов и бен Ладенов ходят.
- Ты предлагаешь мне застрелиться, - констатировал я, - что ж, мудро. Но я не буду слушать плод своего воображения.
- Ствол настоящий, ты сам его тут материализовал? Или кто-то из знакомых забыл? Хотя, все равно съедешь на то, что проверить не выйдет. Тогда просто спрошу – а жить-то тебе зачем? Есть смысл или хотя бы мотив?
Это было уже слишком! Эпитеты сами ложились на язык, а мой «спаситель» внимательно их выслушивал.
- Ну, молодец. Твой словарный запас значительно расширился. Вижу, даже сам парочку слов придумал? Что такое долбодятел?
- Это ты! Правда, слово не до конца передает идиотизм твоего поведения. Да и эмоциональный окрас слишком тусклый. Но в целом – это ты, да.
- Я польщен, ради меня придумали слово.
Может его застрелить попробовать? Хотя, нет. Патрон то, скорее всего, один. Жаль на эту тварь переводить. Хотя надеяться на то, что сам издохнет, тоже не приходится. Знаю! Его самого спрошу!
- Слушай, подскажи-ка. Ты умный вроде. Если есть проблема, но единственное очевидное решение оставил для себя любимого, что с проблемой делать?
- Стрелять в меня собрался? Ха, ну стреляй. Толку все равно не будет. А избавиться от меня можно единственным способом…
- Выкладывай.
- Купи слона.
Вам знакомо чувство закипания? Когда в течении пары-тройки секунд ваша злость перерастает в бесконтрольное бешенство? В общем… пулю я в него всадил.
- Все в меня стреляют, а ты купи слона!
- Урод ты, моральный. Да еще и страшный, как Хиросима для японцев. И вообще, ни фига ты не порождение Хаоса, не парил бы тогда о всякой гармонии и прочей чепухе…
- А что есть Хаос, как не гармония в высшей ее степени? Молод еще, но уже близок… Скоро ты все увидишь сам, без свинцовой инъекции. Жди.
- Э! Куда ты? Урок в чем был то?
- Слона купи… Там разберемся.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
déjà vu
Vi veri veniversum vivus vici
Алистер Кроули
- Что парнишка, снова за старое принялся?С момента моего знакомства с этим чучелом прошло уже полтора года. Я привык к его внезапным появлениям «из ниоткуда», в самый неподходящий момент, и привычкой оставлять меня без еды и сигарет. Я даже смирился с его манерой общения в стиле «Имел ввиду я ваши аргументы…», но он меня все еще бесит!
- Что тебя смущает? Очередная попытка бросить пить? Очередная депрессия по поводу бабы? Или, как обычно, я в чем-то неправ и ты хочешь меня научить как надо?
- Все сразу. Растешь, сам научился понимать свои заморочки. Осталось научиться: не отрицать их наличие перед твоим окружением, войти в гармонию со вселенной и самим собой, победить свою лень, воскресить Кастанеду и вылечить рак :)
Знает же, что выводит меня из себя, и с таким удовольствием это делает, засранец…
- Слушай, ты меня так ничему полезному в этой жизни не научил! Врачи говорят, что я тебя выдумал. Что ты – плод моего воображения, зеркало моего сознания, больное Альтер-эго. Ты ведь просто механизм моей психики, да? Ты - подсознание, с которым я обсуждаю свои проблемы, потому что стесняюсь обсудить их с кем-то другим. Или, просто не с кем.
- Я тебе уже говорил, что ты самый большой эгоист в мире, - Если бы Сталин видел его кровожадный оскал, то вместо политики выращивал бы цветочки на продажу, - Этим-то ты мне и приглянулся. Жаль, что соображаешь туго и учиться не хочешь. Но ты все поймешь. Все взрослеют, растут, и ты вырастешь. Но, этого можно избежать, прямо сейчас.
На мой вопросительный взгляд он лишь кивнул в сторону стола. Там лежал черный ремингтон. С такими обычно на отстрел всяких кроликов и бен Ладенов ходят.
- Ты предлагаешь мне застрелиться, - констатировал я, - что ж, мудро. Но я не буду слушать плод своего воображения.
- Ствол настоящий, ты сам его тут материализовал? Или кто-то из знакомых забыл? Хотя, все равно съедешь на то, что проверить не выйдет. Тогда просто спрошу – а жить-то тебе зачем? Есть смысл или хотя бы мотив?
Это было уже слишком! Эпитеты сами ложились на язык, а мой «спаситель» внимательно их выслушивал.
- Ну, молодец. Твой словарный запас значительно расширился. Вижу, даже сам парочку слов придумал? Что такое долбодятел?
- Это ты! Правда, слово не до конца передает идиотизм твоего поведения. Да и эмоциональный окрас слишком тусклый. Но в целом – это ты, да.
- Я польщен, ради меня придумали слово.
Может его застрелить попробовать? Хотя, нет. Патрон то, скорее всего, один. Жаль на эту тварь переводить. Хотя надеяться на то, что сам издохнет, тоже не приходится. Знаю! Его самого спрошу!
- Слушай, подскажи-ка. Ты умный вроде. Если есть проблема, но единственное очевидное решение оставил для себя любимого, что с проблемой делать?
- Стрелять в меня собрался? Ха, ну стреляй. Толку все равно не будет. А избавиться от меня можно единственным способом…
- Выкладывай.
- Купи слона.
Вам знакомо чувство закипания? Когда в течении пары-тройки секунд ваша злость перерастает в бесконтрольное бешенство? В общем… пулю я в него всадил.
- Все в меня стреляют, а ты купи слона!
- Урод ты, моральный. Да еще и страшный, как Хиросима для японцев. И вообще, ни фига ты не порождение Хаоса, не парил бы тогда о всякой гармонии и прочей чепухе…
- А что есть Хаос, как не гармония в высшей ее степени? Молод еще, но уже близок… Скоро ты все увидишь сам, без свинцовой инъекции. Жди.
- Э! Куда ты? Урок в чем был то?
- Слона купи… Там разберемся.
2011
Найвища оцінка | Юлія Зотова | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Макс Едітор | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію