ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Псалом 127. Пісня Соломонових сходинок
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Юрко Бужанин
2024.04.16 22:33
Тут колись росли кущі кизилу
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.

Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л

Володимир Каразуб
2024.04.16 20:19
Мармур
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік

Ніна Виноградська
2024.04.16 20:03
Весняна яса
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.

Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -

Микола Дудар
2024.04.16 13:26
***
Не чіпав я тої бляшки…
Не чіпав, їй-бо, клянусь
Бачиш слід? Це від упряжки
Хочеш виправдати? Змусь
Сторонитись… краще зникни
Замовчи, не сердь… не час
Чи звикай… навряд чи звикнеш
Сплигни з тенора на бас…

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Дудар
2024.04.16 09:10
***
Ось вони, мої сулійки…
Вузьке горлечко, пугар
Нас у погребі лиш трійко
З променем іржавих фар...

Хто кого осилить з трійки?
Той, хто важчий у вазі…
Обійдемося без бійки

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
Поетичні війни
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
* * *
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі

Віктор Михайлович Насипаний
2024.04.15 20:46
Нешкідливо
У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.

Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!

Артур Курдіновський
2024.04.15 19:23
Дух нескорений
Небо зоряне...
Поле зоране...
А між ними в повітрі - війна.
Над криницею,
Над пшеницею
Чорна хмара та злість вогняна.

Поле зоране...

Микола Дудар
2024.04.15 14:53
***
Відтінки радісного сплеску --
Як свідки зламаних спокус...
І світлим гумором Одеським —
Я вже нічого не боюсь!
Впливові дядечки принишкли…
Хвости стурбовані… є шанс:
У ніч виходити лиш нишком,
Чим будуть радувати вас…

Ніна Виноградська
2024.04.15 14:28
Попіл від кохання
Поламав усі мої думки,
У минуле викинув надії.
Впали з неба – загасив зірки,
Щоби не збулися наші мрії.

Падав сам у прірву небуття
І мене за руку за собою.
Зрозуміла, що моє життя –

Юрій Гундарєв
2024.04.15 09:58
Месія - 19
І знову у Вибраному - суцільні вірші й оповідання Олександра Сушка. По 6-8 текстів на добу - малохудожніх і з численними помилками! Цей автор намагається виправдовуватися: розумієте, друже, я пишу в електричках і без окулярів, тому ось так виходить… Підт

Юрій Гундарєв
2024.04.15 09:53
Юркодар - 101
СупрОтив і талановитА непотріб

Стосовно питання, що я починаю першим.
Так, Микола Дудар, про якого я до сьогодні не сказав жодного слова, 12 квітня цього року написав у своїй рецензіїї на мій «Відкритий лист головному редакторові ПМ» такі слова про ме
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

  Стара хата
Мохом і травою дах покритий весь.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
І скриплять завіси від гнилих дверець…
Хата перед смертю відпочить присіла.

Вгрузла вона вікнами в твань далеких літ,
Топче пил колінами – не піднятись вже…
Як облізлі коси – в груші жмуток віт,
Що побіля хати тишу береже.

…Був колись колодязь – під землею зник,
Подорожник пишно слався килимами…
Тут колись кохання спалахнув сірник,
Як носили воду разом цеберками…

Лози, всі у зморщечках, тріскотять суглобами.
Виноград посохлий вже до стін не тулиться…
Стогне хата, змучена самотніми хворобами,
Бур’яном прикрилася – не так видно з вулиці.

… Колись були дітьми – зараз постаріли,
Матір поховали, хату продали.
Хата перед смертю відпочить присіла.
Бульдозери-бульдоги вже пики підняли…

Грудень 2006р.






• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-02 21:56:07
Переглядів сторінки твору 3480
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.694
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Яворська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-02 22:01:41 ]
"покосилися" - а чи не русизм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:15:41 ]
Ніно,я не заперечую: може, й русизм. Оце думаю - а як би ще інакше сказати?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:38:50 ]
що ви, дівчата, який русизм, - нормальне слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-11-02 22:11:10 ]
"завіси від гнилих сердець"
Не нравится мне это - ни в контексте, ни вообще.
Неужели поэзия создана для дряни и гнили?
Не перейти ли к прозе? Стоит ли рифмовать плохое с противным?
Вопрос мой общий, цитата - локальная.
А тема понятна. Да, гибнет деревня. Нет колхозов.
Молоко синтетическое. Любовь плотская да с расчетом.
Но Ваши стихотворения и творчество имеют свою нишу. Мне так почему-то кажется. Прятаться им в ней или нет - вопрос довольно сложный.
Но тема злободневная.
Да.
Благодарствую.
Нужно позвонить к родителям. Как там они?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:22:07 ]
Ой, мені аж недобре зробилося від такої своєї помилки: там же не "сердець" - а "дверець"!Дякую, що звернули на це увагу, бо я, коли надрукувала - не перечитала. Запрошую Вас на мою прозу, надруковану на "Гоголівській академії". О, там справді багато натуралізму, "плохоє с протівним", і "хорошеє с пріятним"...Алєксію, дозвольте мені з моїми віршами не "ховатися", добре? - а йти до людей. Ще раз дякую, що знайшли описку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-02 23:37:04 ]
Згодна з Олексієм. Але мене особисто насторожує відсутність стрункості розміру вірша, вже не кажучи про збої в ритмі.

Хата перед смертю присідає (!) відпочити (!). Ну, щось тут нЕсмачно. Якось складно собі це уявити. Та й навіщо їй перед смертю присідати спочити? Наче перед далекою дорогою. Ну, та годі з тим. Це суто моє сприйняття.

ЖмУток чи жмутОк?

Як можна в одному колодязі тягати воду кількома цеберками?

"Облізлі коси" - жахаючий образ. Пані Ларисо, Вам приємно писати такі речі? Я не про те, щоб писати тільки про приємне, але ж...

Хоча тема в цілому чимось притягує. Багато хто пише про старі закинуті будинки. І не кожному це вдається. Я не маю на увазі саме Вас. Справа в тому, що тема сама по собі складна й затерта, і треба докласти зусиль, щоб віднайти в ній щось нове.

Щиро і з повагою до Вашої небайдужості та з побажанням успіхів:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:33:47 ]
Юлю, я вважаю образ хати, що присіла перед смертю відпочити - своєю знахідкою. Добре, що це наводить Вас на якісь думки, не залишає байдужою. ...І старі люди, як і хати, перед смертю відпочивають від трудів земних. Щодо "жмуток" - у нас, на Дніпропетровщині, кажуть: "жмУток", та й по віршу видно, що вимовляти треба саме так.Ви питаєте, чи приємно писати про такі речі - звичайно, це боляче - і писати, і читати. Як можна про такий стан речей відповісти - так, мені дуууже приємно!. Вірш - про те. як у селах за безцінок можна купити стару хату - з тим, щоб не жити в ній, а завалити та збудувати нову: просто ділянка покупцям подобається... Я знаю, що тема - стара й затерта, але я віднайшла цей образ -"хата перед смерю відпочить присіла. Булбдозери-бульдоги вже пики підняли". Ви десь подібне читали? А воду тягають цеберками, коли хочуть полити городину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 11:42:11 ]
Зрозуміло, Ларисо. Неоднозначність сприйняття - краще, ніж нейтральність.
Дякую за роз"яснення!
Щасти Вам!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 20:50:35 ]
Юлю, я Вам дуже вдячна: Ви мене навели на роздуми. Справді, "тянати" воду цберками - неточно, її тягають однією цеберкою А от "носити" можна - хоч і по дві в руки, правда? Я виправлю на "носили". І ще одне. Розмір у вірша , дійсно, нерівний, бо 2 нерівності - про колодязь і про дітей, що продали хату - це спогади про щось минуле, і тому вони - ніби вставки в основний текст, який описує сумне сьогодення... Дякую за небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:43:49 ]
Цікавий вірш, немало знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-05 19:29:33 ]
Тамарочко, велике і щире спасибі!