ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Юрко Бужанин
2024.04.16 22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.

Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л

Володимир Каразуб
2024.04.16 20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік

Ніна Виноградська
2024.04.16 20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.

Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "По той кінець веселки" (2006)

  А жінка йде…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-04 09:14:54
Переглядів сторінки твору 6718
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.03.06 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 10:49:37 ]
Сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 11:46:26 ]
Файно, Люб! І сильно! Я би ризикнув порадити такий варіант (хоча розумію, що акценти зміщуються):
"Нелегко по стерні злоби ступати,
та в’януть найогидніші слова..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 11:56:46 ]
Сподобалося, пані Любо! Особливо кінцівка.
Тема надто актуальна для сьогодення. Скільки знаю самотніх матерів, і не перестаю дивуватися їхній мужності. А що вдієш? Чи то чоловіки такі трапляються, чи якісь інші обставини. А є, як є.
Зараз усе-таки не ті часи, як за життя Шевченкової Катерини. Хоча легко судити збоку.
Щасти Вам!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 12:41:08 ]
Дякую, Наталко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 13:24:38 ]
Розуміти завжди важче, ніж засуджувати (я про вірш).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 12:46:39 ]
Акценти - таки зміщуються, Іванку. Тому не скористаюсь твоєю порадою, вибач. Їй, звісно, не так вже й нелегко в певному сенсі. Але в моєму вірші "тій жінці" - легко, бо вона не носить каменюку за пазухою. Вона щаслива в своєму щасті. От і все.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 12:47:39 ]
Я мала сказати - "не так вже й легко"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 12:49:38 ]
Дякую, Юліє, за "правильне прочитання"! Саме це я й намагалась сказати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-04 15:06:02 ]
Прекрасна чергова Ваша лірика!
А чому -матір, а не -мати?

як шевченкове
...а в нашім світі, нашім краї
нічого кращого немає
як тая мати молодая
з своїм дитяточком малим...

А в наш час це буває порою важче та легше.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 15:28:42 ]
Чесно? У мене було "мати", та в якусь мить мені здалось, що воно може бути сприйнятим як дієслово, і це мене злякало, бо це вже буде зовсім інше закінчення.
Дякую за теплий відгук, Олександре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 15:59:15 ]
!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 16:02:02 ]
Дякую, Софійко! Рада тобі і твоїм знакам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 16:07:15 ]
Невже і в 21 ст. ще такі погляди збереглися? (Ото вже безсоромниця!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 16:19:48 ]
У маленькому містечку, ще й як, Любо. Звісно, ніхто за це вже коси не обрізає... Але... але... Скажу лиш, що цей вірш і народився після почутих мною "перешіптувань" щодо однієї юної самотньої особи, схожої на ліргероїню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-11-04 16:24:45 ]
Кажуть, найбільші святенниці в старості - це найбільші грішниці в юності. Ото нехай себе згадають, а не інших осуджують.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 16:41:06 ]
чудово. але услід за Любою дивуюсь, що у нас час таке ставлення оточуючих ще може бути актуальним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 17:35:08 ]
Може, воно вже не настільки актувальне, бо ж вона собі спокійно йде, незважаючи ні на що. Але, в чому я переконана на 100 відсотків, так це в тому, що і в 21 столітті (як і в 20, 19) жодна мама своїй доньці такої долі не побажає... Дяка, Юлю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 17:46:29 ]
Матір - це святе!!!
Щоби там не казали за плечима...
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 17:47:58 ]
Саме так!!!
Дякую, ЛЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 17:51:23 ]
Мама і в Африці - мама!)))