ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маріанна Челецька (1979) /
Поеми
…І ІМ’Я ЇЙ ВІТЕР
(furioso)
коли побачиш ти її
у сніг у вітер
у дощ без парасолі
то знай:
вона чекає не тебе
вона – повія
і їй даремно не позичай любові
вона – повія
а ти думав що
тобі дружиною сьогодні стане
коли побачиш
йде самотньою в дощі
ти не жалій її
не зви коханою
вона – повія
зовсім нічия
ти не дивись
що очі в неї задощило
вона промокла
їй давно пора
про тепле вогнище читати книгу
але сьогодні їй нема коли
коли шукаєш ти собі дружину
іди ти повз
йди мовчки безпричинно
і в очі не дивись
в її самотні очі
очі ще дитини
вона – повія
може бути як усі
зварити їсти
застелити постіль
і вірною ще може бути
не тобі
а ти її поклич сьогодні в гості
вона – повія
їй багато літ
і вулиця їй стала за перину
а ти не вартий
зрозуміти ще її
чого самотньою шукає
Свята
Розпусна
Грішна і
Невинна
ІІ. Семиструнна альба
(amoroso)
ти не дивись
що їй нема коли
ти не питай
хто в неї там на серці
що може якось
вулицею ідучи
на пари поглядає
так ревниво й зверхньо
вона ж повія
і куди до неї їм
хіба вони її всі розуміють
і ти один із них
в юрбі
її впізнаєш
і вкрадеш від світу
вона – повія
мріє ще про щось
про білу сукню
і фату
І свічку...
зайшла до церкви
мовчки за упокій
вона ще вірить
у Різдво й Пречисту
ІІІ. Альт
(a capriccio)
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці сама іде
ніхто ніколи так про неї не подумав
би
а так вона живе
а все це вийшло із банальності одної:
колись в дитинстві
залюбки
вона гуляла самотою
із небом-вітром
розмовляючи собі
і на побачення –
себе саму чекала...
а виросла
то не такою стала
як трапилась нагода
то вона
забувши етикети всі
до нього у машину сіла
у нього закохалась від душі
то хто тепер на неї гляне
завтра
коли про неї знаєш ти усе:
ні імені її ти справжнього не знаєш
ані душі її !?
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці іде сама
їй перехожі посміхаються в обличчя
та їй дарма
вона – повія
стала з ним до пари
(вже більше не згортається земля!)
вона невинною ще бути марить
про першу сукню
першу ніч і ...
та знає:
вона – повія
він не підійшов
12.01.2004 р. /запис. у кафе “Ласун”, якого вже не існує у Львові/
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
…І ІМ’Я ЇЙ ВІТЕР
музичне інтермецо на три дії
І. Ніби романс
(furioso)
коли побачиш ти її
у сніг у вітер
у дощ без парасолі
то знай:
вона чекає не тебе
вона – повія
і їй даремно не позичай любові
вона – повія
а ти думав що
тобі дружиною сьогодні стане
коли побачиш
йде самотньою в дощі
ти не жалій її
не зви коханою
вона – повія
зовсім нічия
ти не дивись
що очі в неї задощило
вона промокла
їй давно пора
про тепле вогнище читати книгу
але сьогодні їй нема коли
коли шукаєш ти собі дружину
іди ти повз
йди мовчки безпричинно
і в очі не дивись
в її самотні очі
очі ще дитини
вона – повія
може бути як усі
зварити їсти
застелити постіль
і вірною ще може бути
не тобі
а ти її поклич сьогодні в гості
вона – повія
їй багато літ
і вулиця їй стала за перину
а ти не вартий
зрозуміти ще її
чого самотньою шукає
Свята
Розпусна
Грішна і
Невинна
ІІ. Семиструнна альба
(amoroso)
ти не дивись
що їй нема коли
ти не питай
хто в неї там на серці
що може якось
вулицею ідучи
на пари поглядає
так ревниво й зверхньо
вона ж повія
і куди до неї їм
хіба вони її всі розуміють
і ти один із них
в юрбі
її впізнаєш
і вкрадеш від світу
вона – повія
мріє ще про щось
про білу сукню
і фату
І свічку...
зайшла до церкви
мовчки за упокій
вона ще вірить
у Різдво й Пречисту
ІІІ. Альт
(a capriccio)
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці сама іде
ніхто ніколи так про неї не подумав
би
а так вона живе
а все це вийшло із банальності одної:
колись в дитинстві
залюбки
вона гуляла самотою
із небом-вітром
розмовляючи собі
і на побачення –
себе саму чекала...
а виросла
то не такою стала
як трапилась нагода
то вона
забувши етикети всі
до нього у машину сіла
у нього закохалась від душі
то хто тепер на неї гляне
завтра
коли про неї знаєш ти усе:
ні імені її ти справжнього не знаєш
ані душі її !?
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці іде сама
їй перехожі посміхаються в обличчя
та їй дарма
вона – повія
стала з ним до пари
(вже більше не згортається земля!)
вона невинною ще бути марить
про першу сукню
першу ніч і ...
та знає:
вона – повія
він не підійшов
12.01.2004 р. /запис. у кафе “Ласун”, якого вже не існує у Львові/
опубліковано у журн.: "Філео+Логос", Житомир, 2011. - № 3 (19). С. 51-54.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ВІРШІ САМОЦІННІ І САМОЛІННІ, зібрані у Книзі, званій Ке-Фір"
• Перейти на сторінку •
"Візит Кавової пані"
• Перейти на сторінку •
"Візит Кавової пані"
Про публікацію