ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 На селі



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-12 15:26:38
Переглядів сторінки твору 3611
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-12 16:24:29 ]
Де їх тільки немає, тих ПХВ пакетиків. І в селі, і в місті. Їм би вітерцю та зачіпки, і картина, змальована тобою, - готова.
А й справді сніг не притис до грунту ні солому, ні кукурудзяну січку, що залишилася після молотьби. Так вітром гнало недавно, просто жаж.Країна наша немаленька, а стан справ такий, наче в одному селі із тобою ми, Гаррі, живемо.
Відносно майстерності віршування, то ти, як завжди, задніх не пасеш. З чим і вітаю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:49:40 ]
Та ото ж, Володю, що воно саме так. І хто на селі не жиє, той того не знає, а хто знає, той або звикає, або шукає місця у столиці. Дехто знаходить навіть в Америці. Таке у людей велике бажання любити свою землю.
"Солов'їна мова", "золоті снопи" - це все лірика, а життя на селі - це щоденна праця.
Кому, як не нам, про це знати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:26:32 ]
Позитивно_позитивні емоції :), а саме:
- "виє щодня поголів’я свиняче"( рохкати не модно тепер);
- "прабабині гумові боти"(колись робили гуму не совість);
- "Гілки у пакетах якихсь. ПХВ." (пошесть пакетів, іноді так вчепляться за самісіньку верхівку, що і не дістанеш)))

Нічого такого не подумайте. Вірш сподобався.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:43:09 ]
Вони рохкають, коли наїдяться :)
А коли вони голодні, то можуть з'їсти так само, як вовки, будь-кого.
Ці пакети відлякують птаство, і мабуть, у суворій пропорції - 1:1, не менше. Але вони відриваються. Їх може з'їсти корова чи ягня. Ворони навчились виймати звідти залишки цвілої їжі. Випадково ковтає риба. Це - проблема. А спалити цей "кульок" - і після нього майже нічого не залишається. Ці пакети вже якимсь чином потрапляють до колодязів.
Я нічого_такого_не думаю. Вірш і мені сподобався.
А я перебірливий. Як свиня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:14:27 ]
В одного села! В серцевину...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:23 ]
Мені подобаються Ваші вірші. Може, не всі, але то дрібниці. Та я такий зануда, що звертаю увагу на все. Красота - є. Слушна думка - також. Іронія - здається - теж.
Коли Ви їх розміщуєте, то випадково вносите помилки.
А вірші мені подобаються.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:15:35 ]
З-з-зззззззз Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:48 ]
Все нормально :) Я зрозумів .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:28:22 ]
Вам, Гаррі, мабуть, особливі поросята трапилися - з якогось секретного розплідника, ГМОшні, з вовчими або собачими генами ;)) Бо путні свинки, коли голодні, кувікають або вищать... аж вуха закладає. Годувала - знаю :)
Але то байдуже - аби свіжина була смачна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 23:05:11 ]
Так, байдуже :)
І щоб до свіжини усе було.

З повагою і передноворічними вітаннями,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 17:37:37 ]
Что-то живности у Вас мало, хор слабый.
В моем дворе было примерно по 2 поросенка,
2 козы, 15 овечек, 20 индюшек, 20 уток, 100 курочек, 10 кошек, 3 собачки. В детстве
я подбирала всех выброшенных котят.
Я оставила ответ на Ваш комментарий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:17:49 ]
Для мого ЛГ це надто багато.
Зараз все потребує великих капіталовкладень. А чи буде виторг - це питання. Трьох курок достатньо для щоденної яєшні. З півдесятка поросят, льоха. Досить. А котів рахувати - то невдячна справа. Краще годувати і нехай собі живуть. З козами ситуація погана. Козенята пасуться, бекають, лякаються, і треба бути поряд або залишати яку-небудь одежину, причіплену до гілки чи палиці. Вони звикають до хазяїна - і їх потім не продати і не зарізати. Вони - члени сімейства.
Ягнята - практично такі самі.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-01-12 18:48:02 ]
сумна i реальна картина. в Ужгородi на деревах ростуть одяг, пляшки, целофановi кульки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:22:30 ]
А коли у гірських річках змінюється рівень відносно якогось ординара, відомого невідомо кому, то що залишається впродовж усього вузенького пасма узбережжя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 20:54:43 ]
Цікавенько.
А якщо замість "по-осінньому" щось інше, а там, де "виє", - "чути"?
Наперед ПЕРЕПРОШУЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 21:01:28 ]
Я якраз усував оці, і НМСДД, проблемні місця.
Так - восени земля не гола, а хіба що тільки у часи глупої осені. Тому я вже написав "по-зимовому". Дефіс на місці. Це той випадок, коли без нього не можна.
А свині верещать. Саме зараз йду давати їм посьорбати борщику. Щоб гарно спали. Зараз гарно - зима дуже-дуже по-осінньому тепла :)

З радістю і повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 21:53:42 ]
Вірш багатошаровий, перший шар - про село. Це вірш-метафора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:09:10 ]
Я вже починаю пишатись. Існують шари. І їх бачать:)
Та так воно і є. Щоправда, образ землі і селянина на їй як вартового останнього форпосту, може бути, що цікавий тільки завдяки тому, що про форпост у такому значенні ще не писалось. Щоправда, про землю, яка народжує героїв, а вони потім повертаються в неї, вже неодноразово йшлось. Але аспекти, які дозволяють бачити шари (нашарування). Аспекти...
Це я наче сам собі пишу коментар :)
Та ні.
Я погоджуюсь з Вашим.
А вірш, як Ви розумієте, але не написали, не для "Сільського вісника", а для друзів.

З повагою, дружньо,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-10 22:55:27 ]
Файно так на душі від Вашого вірша...=)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-04-10 23:12:19 ]
Прийдешня весна наділила такими радощами, що майже не співчуваю своєму ЛГ. Невже йому і сьогодні погано?
А потім згадую зиму і цей сюжет, з якого малювався твір. І знову моєму ЛГ (читай-мені) сумно.