ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Козинець (2012) /
Проза
Благо_дать
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Благо_дать
- У тебе колись народжувались вірші посеред ночі, і ти не міг заснути, бо виливав їх на папір?
- Ні, я завжди писав тільки музику… Різну музику, і якщо відверто, то нікому її не давав слухати.
- Хм, а можеш зараз дати послухати мені?
- Тобі справді це цікаво?
- Ну звісно! Давай, не соромся. Ти ж талантище!
- Та яке там талантище! Така ж звичайна людина, як і всі.
- Знаєш, ніколи б не подумав… але ота третя мелодія реально така… як ти. Ну правда! Я часто думаю, чому нас не чують? Їм що, вуха позакладало чи очі позатуляло?
- Там просто все за гроші. От і все. А талант ти чи не талант – не головне. Ти ж сам знаєш. От ти, наприклад. Пишеш вірші, співаєш… І що?
- Ну… У мене є грамоти з різних конкурсів, дипломи…
- І що?
- А що?
- І це все? А як же збірки поезій, автограф-сесії; «велика сцена», фанати, гонорари, ванни шампанського, смайли на камеру і постійна посмішка на людях?…
- Та мені це не дуже й потрібно…
- Правда?
- Правда!
- Ех ти! Не розумію я тебе!
- А ти б хотів щоб твоя музика звучала на радіо?
- Звісно б хотів!
- Так ти ж мені сам сказав, що ти – не талант, а звичайнісінька людина, яких сотні, сот-ні!!!
- Та йди ти… Причепився до мене: хотів-не хотів. Хотів!
- То давай запишемо пісні на диск і розішлемо по радіостанціям?
- Не хочу. Все одно скажуть «не формат».
- Ну ти ще не ходив.
- Я знаю.
- Не ходив. А давай!?
- Ні!!!!!!!
- Значить завтра йдемо?
- Ще раз ні! Все. Лягай спати!
- Нууууууууу, давай, да-вай!
- Спи вже! Ти на годинник дивився?
- Так, тільки третя… сорок…
- Ого, мені завтра на пари і на роботу, а ти мені тут голову морочиш: талант, талант! Такі як ми – це зайві проблеми, які час від часу про себе нагадують і довбуть кілька днів по тім’ячку, так, як ти оце мене зараз…
- Проблема кажеш?
- Так, проблема, пусте місце, нещасна молодь!
- Не вірю. Краще дійсно поспи! А я пройдусь, розвіюсь трохи… І ти знаєш, я думаю, що це – благо!
- Ага, Благ-off. ...вимикач. Доречі, вимкни світло!
- Ага. вимикаю. Добраніч! Значить проблема кажеш…
- Ти ще тут? Шуруй вже гуляти, якщо не спиться!!!!!!
- А скажи мені, чи можна з проблеми зробити благо?..
- Я спати хочу! І не мені це вирішувати! Йди вже!
- А я думаю, що можна…
- Давай це питання залишимо відкритим, і потім договоримо, а зараз краще не думай про це…
- Добре. Добраніч.
- Добра!!!!!
- Я вже йду, тільки скажу останнє: я вважаю, що все – у наших руках! Але ти спи, просто знай це! Просто знай …це…
- Ні, я завжди писав тільки музику… Різну музику, і якщо відверто, то нікому її не давав слухати.
- Хм, а можеш зараз дати послухати мені?
- Тобі справді це цікаво?
- Ну звісно! Давай, не соромся. Ти ж талантище!
- Та яке там талантище! Така ж звичайна людина, як і всі.
- Знаєш, ніколи б не подумав… але ота третя мелодія реально така… як ти. Ну правда! Я часто думаю, чому нас не чують? Їм що, вуха позакладало чи очі позатуляло?
- Там просто все за гроші. От і все. А талант ти чи не талант – не головне. Ти ж сам знаєш. От ти, наприклад. Пишеш вірші, співаєш… І що?
- Ну… У мене є грамоти з різних конкурсів, дипломи…
- І що?
- А що?
- І це все? А як же збірки поезій, автограф-сесії; «велика сцена», фанати, гонорари, ванни шампанського, смайли на камеру і постійна посмішка на людях?…
- Та мені це не дуже й потрібно…
- Правда?
- Правда!
- Ех ти! Не розумію я тебе!
- А ти б хотів щоб твоя музика звучала на радіо?
- Звісно б хотів!
- Так ти ж мені сам сказав, що ти – не талант, а звичайнісінька людина, яких сотні, сот-ні!!!
- Та йди ти… Причепився до мене: хотів-не хотів. Хотів!
- То давай запишемо пісні на диск і розішлемо по радіостанціям?
- Не хочу. Все одно скажуть «не формат».
- Ну ти ще не ходив.
- Я знаю.
- Не ходив. А давай!?
- Ні!!!!!!!
- Значить завтра йдемо?
- Ще раз ні! Все. Лягай спати!
- Нууууууууу, давай, да-вай!
- Спи вже! Ти на годинник дивився?
- Так, тільки третя… сорок…
- Ого, мені завтра на пари і на роботу, а ти мені тут голову морочиш: талант, талант! Такі як ми – це зайві проблеми, які час від часу про себе нагадують і довбуть кілька днів по тім’ячку, так, як ти оце мене зараз…
- Проблема кажеш?
- Так, проблема, пусте місце, нещасна молодь!
- Не вірю. Краще дійсно поспи! А я пройдусь, розвіюсь трохи… І ти знаєш, я думаю, що це – благо!
- Ага, Благ-off. ...вимикач. Доречі, вимкни світло!
- Ага. вимикаю. Добраніч! Значить проблема кажеш…
- Ти ще тут? Шуруй вже гуляти, якщо не спиться!!!!!!
- А скажи мені, чи можна з проблеми зробити благо?..
- Я спати хочу! І не мені це вирішувати! Йди вже!
- А я думаю, що можна…
- Давай це питання залишимо відкритим, і потім договоримо, а зараз краще не думай про це…
- Добре. Добраніч.
- Добра!!!!!
- Я вже йду, тільки скажу останнє: я вважаю, що все – у наших руках! Але ти спи, просто знай це! Просто знай …це…
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1324 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1324 seconds