ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослав Яртур (1987) /
Проза
Таємний щоденник (уривок 1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Таємний щоденник (уривок 1)
Ми познайомилися кілька років тому. Аня Раманова – вродлива молода дівчина з довгим русявим волоссям і допитливим поглядом, працювала у нашій компанії «Авалон-інвест» менеджером з персоналу, а після роботи вела приватний прийом, як психолог-консультант. Перше ж враження, яке вона справила на мене і справляла на всіх оточуючих було на межі того щоби закохатися в неї.
Саме Аня приймала мене на роботу. Це було біля третьої дня. Зранку я вже встиг побувати на двох співбесідах, сонце пекло немилосердно і від того голова боліла страшенно, а мізки плавилися. Попередня зустріч пройшла вдало, я підходив роботодавцеві, а він мені. Тож нічого вже не сподіваючись від Авалону, я прийшов швидше для годиться і сидів з похмурим виглядом. Але завдяки цій дівчині, що радісно посміхалася, вела себе так невимушено і створила атмосферу затишку навколо себе, я став юристом цієї компанії, не зважаючи на менший оклад і гірші умови, ніж мені пропонували інші фірми.
Ми працювали пліч опліч майже рік, проводячи разом обідні перерви, а часом і вихідні дні. Ми стали друзями, але насправді не знали одне-одного. Ми були колегами. Мене тягнуло до неї, хотілося бути поряд, бачити її постійно, але я відчував, що вона не підпускає мене надто близько, не дозволяє зазирнути собі у серце. І я не тиснув. Згодом я зрозумів, що в ній є щось більше, глибше, що криється за зовнішньою люб’язністю, добротою і життєрадісністю. Інколи я помічав, що її очі сповнені, якогось тихого суму. Я пишався можливістю бачити той сум, бо можливо, я був єдиним від кого вона його не ховала. Але я не міг знати причин. Я не питав про них. Бачив це у погляді – «Будь ласка, не питай…».
Одного разу затримавшись після роботи до пізна, я вже збирався йти, коли помітив, що в її кабінеті горить світло. Постукавши, зайшов і побачив Аню, що сиділа вся у сльозах, тихо схлипуючи. Я кинувся її заспокоювати, питав, що трапилося, але тоді вона розридалася по-справжньому. Мої намагання розібратися в чому річ виявилися марними і врешті я притис її до грудей, нашіптуючи щось заспокійливе. Так ми просиділи довго. Мені було добре. Прикро було, що Ані боляче, що вона від чогось страждає. Але відчувати її поряд, чути як б’ється її серце, її подих, що поступово ставав спокійнішим. Я був щасливий. Я був радий, що можу їй чимось допомогти. Хоча б обіймами.
Аня погодилася щоб я відвіз її додому. Вона попросила мене почекати біля під’їзду і за кілька хвилин повернулася з товстенним зошитом у грубій палітурці в руках. Простягнула його мені і сказала, що напевно жалкуватиме про це потім, але вона хотіла б щоб я це почитав. Наостанок додала, що завтра їде у відпустку тож ми побачимось за місяць. Аня поцілувала мене у щоку, сказала «Дякую тобі…» і розвернувшись стрімко побігла додому. Її погляд був знову таким, що у мене защеміло серце.
Це був щоденник. Він шокував мене з перших сторінок бо я знав цю дівчину. Ніжну, лагідну, тендітну дівчину, що несподівано виринала зі сторінок сповнених власних спогадів, радостей і печалей. Я справді не знав її…
Саме Аня приймала мене на роботу. Це було біля третьої дня. Зранку я вже встиг побувати на двох співбесідах, сонце пекло немилосердно і від того голова боліла страшенно, а мізки плавилися. Попередня зустріч пройшла вдало, я підходив роботодавцеві, а він мені. Тож нічого вже не сподіваючись від Авалону, я прийшов швидше для годиться і сидів з похмурим виглядом. Але завдяки цій дівчині, що радісно посміхалася, вела себе так невимушено і створила атмосферу затишку навколо себе, я став юристом цієї компанії, не зважаючи на менший оклад і гірші умови, ніж мені пропонували інші фірми.
Ми працювали пліч опліч майже рік, проводячи разом обідні перерви, а часом і вихідні дні. Ми стали друзями, але насправді не знали одне-одного. Ми були колегами. Мене тягнуло до неї, хотілося бути поряд, бачити її постійно, але я відчував, що вона не підпускає мене надто близько, не дозволяє зазирнути собі у серце. І я не тиснув. Згодом я зрозумів, що в ній є щось більше, глибше, що криється за зовнішньою люб’язністю, добротою і життєрадісністю. Інколи я помічав, що її очі сповнені, якогось тихого суму. Я пишався можливістю бачити той сум, бо можливо, я був єдиним від кого вона його не ховала. Але я не міг знати причин. Я не питав про них. Бачив це у погляді – «Будь ласка, не питай…».
Одного разу затримавшись після роботи до пізна, я вже збирався йти, коли помітив, що в її кабінеті горить світло. Постукавши, зайшов і побачив Аню, що сиділа вся у сльозах, тихо схлипуючи. Я кинувся її заспокоювати, питав, що трапилося, але тоді вона розридалася по-справжньому. Мої намагання розібратися в чому річ виявилися марними і врешті я притис її до грудей, нашіптуючи щось заспокійливе. Так ми просиділи довго. Мені було добре. Прикро було, що Ані боляче, що вона від чогось страждає. Але відчувати її поряд, чути як б’ється її серце, її подих, що поступово ставав спокійнішим. Я був щасливий. Я був радий, що можу їй чимось допомогти. Хоча б обіймами.
Аня погодилася щоб я відвіз її додому. Вона попросила мене почекати біля під’їзду і за кілька хвилин повернулася з товстенним зошитом у грубій палітурці в руках. Простягнула його мені і сказала, що напевно жалкуватиме про це потім, але вона хотіла б щоб я це почитав. Наостанок додала, що завтра їде у відпустку тож ми побачимось за місяць. Аня поцілувала мене у щоку, сказала «Дякую тобі…» і розвернувшись стрімко побігла додому. Її погляд був знову таким, що у мене защеміло серце.
Це був щоденник. Він шокував мене з перших сторінок бо я знав цю дівчину. Ніжну, лагідну, тендітну дівчину, що несподівано виринала зі сторінок сповнених власних спогадів, радостей і печалей. Я справді не знав її…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Сквозь года буду слышать твой голос"
• Перейти на сторінку •
"Прийми,будь ласка, моє серце в подарунок!"
• Перейти на сторінку •
"Прийми,будь ласка, моє серце в подарунок!"
Про публікацію