ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Сірий (1964) /
Поеми
Справжній
-
Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…
Межи співцями молодими
Старий - немов упорожні.
Він вже не пише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Забули пристрасні зізнання
Перо з папером на столі.
Вночі, як все у сон порине,
Зі схову дум він дістає
Сердечне твориво єдине
Про щастя втрачене своє.
В далеку юність вікопомну,
Коли не віршував ще він,
Світ дарував йому мадонну
Життю спокійному взамін.
Але помовкував да вінчі,
Не доторкався пензель фарб.
Він ярих пристрастей по вінця
Не пригубив із долі чар.
І тут, як тут явились інші, -
Яскраві барви, полотно.
А він почав творити вірші,
Відчув, - оце йому дано.
Писав багато. А для неї
Одну поезію всього
Увіковічнив у хореї.
І стиха мовив: йди снаго!
Не раз кортіло римувати,
Але мовчало джерело,
Опісля страсної присвяти
Мовчанням диким поросло .
Він не напише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Його строфи палке звучання
Усохло цвітом на стеблі.
-
У двадцять мріяти не лячно
Хмільною пробою пера,
А як прийде чуття гаряче,
Тим більше слів дається гра.
Поет писав. Про горе – море,
Про гай і рай, добро і зло,
Про ниві рідні неозорі,
І понад річкою село.
Палку любов, що раз єдиний
Юначе серце обпекла,
Він у місця сховав глибинні
Свого письмового стола.
Часами правив дієслово
На сьогодення з майбуття,
Та не вдавалося зразково
Ним передати почуття.
І перестав.
Закинув справу.
Читає зрідка молодих,
Та не бере його уяву
Їх віршування жоден штрих.
Можливо, й добре.
Хай у юних
Життя складеться до ладу,
І покладуть на щастя струни
Вони наснагу молоду.
-
Світає. Рипнув стіл поета
На узвичаєний мотив,
Немов спитав його: а де та,
Що ти життя їй присвятив?
Що відповість? Не знає сам він,
Для чого вірш той береже
В шухляді, мов ікону в храмі,
Якій не моляться уже…
Не треба слів. І зайві рими.
Сумний до глибини сюжет.
Поміж співцями молодими
Чи не найкращий він поет.
Бо зайво буде римувати
Без почуття й душевних мук,
Звороти пишні та крилаті
Тоді - пустопорожній звук.
Я хочу здибатись зі справжнім,
У очі глянути ясні,
І хай вони усе розкажуть
Про те, написане, мені.
Лише би віднайти адресу
І зразу вирушити в путь,
Та жаль - ні так, ні через пресу
Чужим адреси не дають.
04.08.12
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Справжній
-
Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…
Межи співцями молодими
Старий - немов упорожні.
Він вже не пише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Забули пристрасні зізнання
Перо з папером на столі.
Вночі, як все у сон порине,
Зі схову дум він дістає
Сердечне твориво єдине
Про щастя втрачене своє.
В далеку юність вікопомну,
Коли не віршував ще він,
Світ дарував йому мадонну
Життю спокійному взамін.
Але помовкував да вінчі,
Не доторкався пензель фарб.
Він ярих пристрастей по вінця
Не пригубив із долі чар.
І тут, як тут явились інші, -
Яскраві барви, полотно.
А він почав творити вірші,
Відчув, - оце йому дано.
Писав багато. А для неї
Одну поезію всього
Увіковічнив у хореї.
І стиха мовив: йди снаго!
Не раз кортіло римувати,
Але мовчало джерело,
Опісля страсної присвяти
Мовчанням диким поросло .
Він не напише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Його строфи палке звучання
Усохло цвітом на стеблі.
-
У двадцять мріяти не лячно
Хмільною пробою пера,
А як прийде чуття гаряче,
Тим більше слів дається гра.
Поет писав. Про горе – море,
Про гай і рай, добро і зло,
Про ниві рідні неозорі,
І понад річкою село.
Палку любов, що раз єдиний
Юначе серце обпекла,
Він у місця сховав глибинні
Свого письмового стола.
Часами правив дієслово
На сьогодення з майбуття,
Та не вдавалося зразково
Ним передати почуття.
І перестав.
Закинув справу.
Читає зрідка молодих,
Та не бере його уяву
Їх віршування жоден штрих.
Можливо, й добре.
Хай у юних
Життя складеться до ладу,
І покладуть на щастя струни
Вони наснагу молоду.
-
Світає. Рипнув стіл поета
На узвичаєний мотив,
Немов спитав його: а де та,
Що ти життя їй присвятив?
Що відповість? Не знає сам він,
Для чого вірш той береже
В шухляді, мов ікону в храмі,
Якій не моляться уже…
Не треба слів. І зайві рими.
Сумний до глибини сюжет.
Поміж співцями молодими
Чи не найкращий він поет.
Бо зайво буде римувати
Без почуття й душевних мук,
Звороти пишні та крилаті
Тоді - пустопорожній звук.
Я хочу здибатись зі справжнім,
У очі глянути ясні,
І хай вони усе розкажуть
Про те, написане, мені.
Лише би віднайти адресу
І зразу вирушити в путь,
Та жаль - ні так, ні через пресу
Чужим адреси не дають.
04.08.12
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2492 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2492 seconds