ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Назар Назаров /
Проза
Короткий нарис граматики допотопної мови
Загальні положення
§1. Самоназви мови ми не знаємо – ймовірно, не через те, що вона забулася, а через те, що вона не існувала взагалі. Бо в часи виникнення допотопної мови інших мов ще не існувало. В науковій літературі її називали по-різному: допотопна, Адамова мова, пташина мова, іноді – китайська грамота. Надалі ми називатимемо її просто «мова».
§2. В історичний час мова ще побутувала у середовищі служителів невідомого культу, деякі вчені ототожнюють їх із орфіками, інші – з мітраїстами. Мовою користувалися лише в усному вжитку, існувала сувора заборона виказувати що-небудь про неї будь-кому непосвяченому.
§3. Навчання мови відбувалося поступово. Неофітові відкривалися лише звуки, втаємниченому першого щабля – іменні частини мови, другого щабля – дієслово і його словозміна. Місти третього щабля вивчали синтаксис і сполучники, без знання яких неможливо скласти навіть найпростішого речення. Врешті місти четвертого й останнього щабля пізнавали таємниці словотвору і починали вигадувати власні слова згідно з законами мови.
§4. Про діалектологічне членування мови нам теж відомо не достатньо. Головні діалекти: божественний, демонічний, стихійний і діалект, яким говорили останні великі місти. Наш виклад стосується передовсім останньої форми побутування мови, про перші три нам майже нічого не відомо.
§5. Мова майже ніколи не використовувалася. Усне мовлення не зареєстроване. Це спричинено тим, що неофіти і втаємничені першого і другого щабля навіть якби й захотіли, то не змогли б сказати нічого зв’язного, бо їм просто бракувало знань. Втаємничені останніх щаблів послуговувались нею надзвичайно рідко, за виняткових обставин, у рідкісні дні головних свят, та й то лише кілька хвилин. На довше у них просто не вистачило б сил. Перекази свідчать, що навіть хвилинна розмова була важким випробуванням для мовців, у декого від виснаження випадало волосся і зникав зір, вони худли, наче після кількарічної аскези, язик іноді покривався пухирями, як від опіків, дехто помирав, захлинувшись словами, наче водою, чи задихнувшись від часточок землі, що з’являлися від вимови деяких звуків.
§6. Тому говорити доводилося дуже обережно, із надзвичайною обачністю і пересторогою. Переповідають, що одного разу, коли місти на котромусь із давніх ювілейних свят надто розговорилися, то стався землетрус і їх усіх завалило камінням у підземному святилищі. У одній з легенд ідеться, що саме внаслідок такої недбалої просторікуватої розмови боги випадково створили світ, і ще й досі жалкують із цього приводу, бо якби вони говорили обачніше і коротше, то світ вийшов би кращим і приємнішим для його мешканців. Саме тоді, навчені своїм досвідом, передаючи знання мови демонам, стихіям та першим містам, вони суворо наказали їм дотримуватися тих пересторог, яких надалі дотримувалися нечисленні знавці мови.
§ 7. Як було згадано, нагода поговорити мовою траплялася дуже рідко, тому іноді чекати доводилося десятками років, і дехто так і не доживав до такого свята, навіть уже засвоївши всю граматику. Із міркувань обачності для містів вищих щаблів були вигадані різні практики для вдосконалення мовних навичок, головною ознакою яких було те, що місти мали нібито послуговуватися мовою, проте насправді нічого не сказати нею. Саме від цих навчальних практик походить відкидання початкових і кінцевих літер, або навпаки – додавання нових, перемішування літер між собою.
§ 8. Граматика мови не збереглася в повному обсязі. Проте коли товариство посвячених дещо розрослося, постала потреба навчати більшу кількість неофітів і містів перших щаблів, і дехто з містагогів вирішив полегшити собі роботу, і цим полегшив її і для нас. А саме: на кожному етапі навчання писалися короткі ескізи матеріалу, який треба було засвоїти, звісно, із зазначенням лише найголовнішого, та й то дуже конспективно, без деталей, які б дозволили невтаємниченим почати говорити мовою. Головна частина навчання проходила все так же усно. Та й навіть написані конспективні виклади учень міг лише споглядати в певні години, не беручи їх до рук. Проте із часом у деяких головних містів назбиралися майже повні граматики мови. Із міркувань безпеки головну частину передання – про сполучники і синтаксис, про мистецтво доладного поєднання слів – ніколи навіть конспективно не записували. Вона не збереглася в жодному рукописі.
§ 9. Проте кільком таємним експедиціям у різних кінцях світу вдалося знайти фрагменти граматик мови, написані різними мовами і в різний час усіма можливими видами письмен. Зокрема, найвідомішими є такі фрагменти.
1. Санскритський рукопис 5 ст., написаний давньоіндійським письмом брахмі на пальмовому листі. Знайдений у Калькутті автором цих рядків.
2. Пехлевійський рукопис 8 ст., написаний на вичинених шкурах чорних собак пізнім арамейським письмом. Знайдений у Самарканді ще в 17 ст. одним італійським купцем, виміняний у паші за двох наложниць, одного наложника і три мішки солі.
3. Арабський рукопис 7 ст., написаний на звичайнісінькій людській шкірі. Він зовсім невеликий, оформлений як одна велика каліграма, займає лише один аркуш. Знайдено його було під час реставрації окладу старовинного рукопису одній із каїрських бібліотек 20 лютого 1890 року.
Також відомі деякі інші рукописи, проте їхнє значення не таке велике супроти перелічених вище.
§ 10. Література мовою майже не відома. Так як записана мова не являла жодної загрози, а мала силу лише промовлена, то існувала доволі велика література, написана мовою. Проте більшість рукописів були знищені як чорнокнижні твори, збереглися лише кілька уривків. Єдина цілісна книга, що дійшла до наших днів – це так званий «Рукопис Войнича», який намагався дослідити Атаназіус Кірхер у 17 столітті. Рукопис і досі не прочитаний. Припускають, що деякі відомі тексти спершу були створені мовою, а вже потім перекладені іншими посполитими мовами. До таких, зокрема, належать Ареопагітики і діалоги Гермеса Трісмегіста.
§ 11. Мовою зацікавився Атаназіус Кірхер. У його розпорядженні було кілька фрагментів про дієслова і іменники мови. Він видав їх потайки у складі своєї коптської граматики. Книзі передували передмови латиною, арабською та коптською. Так як Кірхер був ученим завбачливим, то лише у передмові коптською мовою зазначав, що на деяких сторінках коптсько-арабо-латинського розмовника він публікує матеріал із невідомової йому мови. Саме завдяки цим кільком фразам, зазначав він, йому вдалося вилікувати свою меланхолію і безсоння, а в улюбленого пса вивести бліх. Він просив у людей знаючих допомогти йому у вивченні мови, і вказав, куди звернутися: в Амстердам, Атаназіусові Кірхеру. Звісно, ті, хто не знали коптської, не могли цього прочитати. Проте це не бентежило вченого єзуїта: бо якщо ти не знаєш коптської, то як ти можеш знати допотопну мову?
§ 12. Наша праця є першим нарисом мови. Послуговуватися мовою в побуті не рекомендуємо.
Загальні особливості фонетики
§ 13. Головною особливістю допотопної вимови було те, що самотужки не можна було вимовити і звука. Тільки в товаристві трьох-чотирьох містів можна було вимовити цілком стерпно всі звуки. Це зумовлено складним принципом наголошення і інтонаціями, яку не доступні одній людині.
§ 16. Як і в багатьох відомих нам давніх мовах, наголос в допотопній мові був музичним. Проте наголошений склад мали вимовляти троє містів водночас, до того ж, голоси їхні мали утворювати тризвук, мінорний чи мажорний, в залежності від класу іменника чи дієслова. Ненаголошені склади зазвичай вимовлялися двома містами в терцію чи сексту, але ніколи – в унісон.
§ 17. Розповідна інтонація нічим не виділялася, на відміну від питальної, для якої були потрібні зусилля кількох десятків містів, які під кінець фрази приєднувалися до трьох головних мовців, додаючи кожен свій голос на терцію вгору і вниз від крайніх звуків тризвука. Інакше боги і стихії просто не почули б запитання. З цією метою доводилося збирати цілі амфітеатри містів. Востаннє спроба вжити питальну інтонацію була здійснена в 79 році н.е. у ніч проти 24 серпня в Помпеях. Місти запитали, чи боги їх чують. Наступного дня боги їм відповіли, що так.
Про звуки
§ 18. Голосні звуки вимовлялися тільки голосом чи мовчанням. У мові налічувалося 3 голосних звуки: сонячний, місячний і німий. Сонячний був завжди огублений, а місячний огублювався повністю, лише коли місяць бував у повні. Висота звуків залежала від висоти відповідного світила над горизонтом. Третій звук не вимовлявся, а лише мислився.
§ 19. На відміну від голосних, до складу приголосних входило мовчання, голос, шум і якась із чотирьох стихій. Тому їх налічувалося дванадцять, і називалися вони іменами відповідних сузір’їв. Першим містам, які ще добре розумілися на уранографії, навіть не доводилося нічого промовляти вголос, і, зібравшись зоряної ночі на пагорбі, вони показували одне одному сузір’я і в такий спосіб говорили одне одному, все що хотіли.
Далі буде.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Короткий нарис граматики допотопної мови
Калькутта, 2015.
Загальні положення
§1. Самоназви мови ми не знаємо – ймовірно, не через те, що вона забулася, а через те, що вона не існувала взагалі. Бо в часи виникнення допотопної мови інших мов ще не існувало. В науковій літературі її називали по-різному: допотопна, Адамова мова, пташина мова, іноді – китайська грамота. Надалі ми називатимемо її просто «мова».
§2. В історичний час мова ще побутувала у середовищі служителів невідомого культу, деякі вчені ототожнюють їх із орфіками, інші – з мітраїстами. Мовою користувалися лише в усному вжитку, існувала сувора заборона виказувати що-небудь про неї будь-кому непосвяченому.
§3. Навчання мови відбувалося поступово. Неофітові відкривалися лише звуки, втаємниченому першого щабля – іменні частини мови, другого щабля – дієслово і його словозміна. Місти третього щабля вивчали синтаксис і сполучники, без знання яких неможливо скласти навіть найпростішого речення. Врешті місти четвертого й останнього щабля пізнавали таємниці словотвору і починали вигадувати власні слова згідно з законами мови.
§4. Про діалектологічне членування мови нам теж відомо не достатньо. Головні діалекти: божественний, демонічний, стихійний і діалект, яким говорили останні великі місти. Наш виклад стосується передовсім останньої форми побутування мови, про перші три нам майже нічого не відомо.
§5. Мова майже ніколи не використовувалася. Усне мовлення не зареєстроване. Це спричинено тим, що неофіти і втаємничені першого і другого щабля навіть якби й захотіли, то не змогли б сказати нічого зв’язного, бо їм просто бракувало знань. Втаємничені останніх щаблів послуговувались нею надзвичайно рідко, за виняткових обставин, у рідкісні дні головних свят, та й то лише кілька хвилин. На довше у них просто не вистачило б сил. Перекази свідчать, що навіть хвилинна розмова була важким випробуванням для мовців, у декого від виснаження випадало волосся і зникав зір, вони худли, наче після кількарічної аскези, язик іноді покривався пухирями, як від опіків, дехто помирав, захлинувшись словами, наче водою, чи задихнувшись від часточок землі, що з’являлися від вимови деяких звуків.
§6. Тому говорити доводилося дуже обережно, із надзвичайною обачністю і пересторогою. Переповідають, що одного разу, коли місти на котромусь із давніх ювілейних свят надто розговорилися, то стався землетрус і їх усіх завалило камінням у підземному святилищі. У одній з легенд ідеться, що саме внаслідок такої недбалої просторікуватої розмови боги випадково створили світ, і ще й досі жалкують із цього приводу, бо якби вони говорили обачніше і коротше, то світ вийшов би кращим і приємнішим для його мешканців. Саме тоді, навчені своїм досвідом, передаючи знання мови демонам, стихіям та першим містам, вони суворо наказали їм дотримуватися тих пересторог, яких надалі дотримувалися нечисленні знавці мови.
§ 7. Як було згадано, нагода поговорити мовою траплялася дуже рідко, тому іноді чекати доводилося десятками років, і дехто так і не доживав до такого свята, навіть уже засвоївши всю граматику. Із міркувань обачності для містів вищих щаблів були вигадані різні практики для вдосконалення мовних навичок, головною ознакою яких було те, що місти мали нібито послуговуватися мовою, проте насправді нічого не сказати нею. Саме від цих навчальних практик походить відкидання початкових і кінцевих літер, або навпаки – додавання нових, перемішування літер між собою.
§ 8. Граматика мови не збереглася в повному обсязі. Проте коли товариство посвячених дещо розрослося, постала потреба навчати більшу кількість неофітів і містів перших щаблів, і дехто з містагогів вирішив полегшити собі роботу, і цим полегшив її і для нас. А саме: на кожному етапі навчання писалися короткі ескізи матеріалу, який треба було засвоїти, звісно, із зазначенням лише найголовнішого, та й то дуже конспективно, без деталей, які б дозволили невтаємниченим почати говорити мовою. Головна частина навчання проходила все так же усно. Та й навіть написані конспективні виклади учень міг лише споглядати в певні години, не беручи їх до рук. Проте із часом у деяких головних містів назбиралися майже повні граматики мови. Із міркувань безпеки головну частину передання – про сполучники і синтаксис, про мистецтво доладного поєднання слів – ніколи навіть конспективно не записували. Вона не збереглася в жодному рукописі.
§ 9. Проте кільком таємним експедиціям у різних кінцях світу вдалося знайти фрагменти граматик мови, написані різними мовами і в різний час усіма можливими видами письмен. Зокрема, найвідомішими є такі фрагменти.
1. Санскритський рукопис 5 ст., написаний давньоіндійським письмом брахмі на пальмовому листі. Знайдений у Калькутті автором цих рядків.
2. Пехлевійський рукопис 8 ст., написаний на вичинених шкурах чорних собак пізнім арамейським письмом. Знайдений у Самарканді ще в 17 ст. одним італійським купцем, виміняний у паші за двох наложниць, одного наложника і три мішки солі.
3. Арабський рукопис 7 ст., написаний на звичайнісінькій людській шкірі. Він зовсім невеликий, оформлений як одна велика каліграма, займає лише один аркуш. Знайдено його було під час реставрації окладу старовинного рукопису одній із каїрських бібліотек 20 лютого 1890 року.
Також відомі деякі інші рукописи, проте їхнє значення не таке велике супроти перелічених вище.
§ 10. Література мовою майже не відома. Так як записана мова не являла жодної загрози, а мала силу лише промовлена, то існувала доволі велика література, написана мовою. Проте більшість рукописів були знищені як чорнокнижні твори, збереглися лише кілька уривків. Єдина цілісна книга, що дійшла до наших днів – це так званий «Рукопис Войнича», який намагався дослідити Атаназіус Кірхер у 17 столітті. Рукопис і досі не прочитаний. Припускають, що деякі відомі тексти спершу були створені мовою, а вже потім перекладені іншими посполитими мовами. До таких, зокрема, належать Ареопагітики і діалоги Гермеса Трісмегіста.
§ 11. Мовою зацікавився Атаназіус Кірхер. У його розпорядженні було кілька фрагментів про дієслова і іменники мови. Він видав їх потайки у складі своєї коптської граматики. Книзі передували передмови латиною, арабською та коптською. Так як Кірхер був ученим завбачливим, то лише у передмові коптською мовою зазначав, що на деяких сторінках коптсько-арабо-латинського розмовника він публікує матеріал із невідомової йому мови. Саме завдяки цим кільком фразам, зазначав він, йому вдалося вилікувати свою меланхолію і безсоння, а в улюбленого пса вивести бліх. Він просив у людей знаючих допомогти йому у вивченні мови, і вказав, куди звернутися: в Амстердам, Атаназіусові Кірхеру. Звісно, ті, хто не знали коптської, не могли цього прочитати. Проте це не бентежило вченого єзуїта: бо якщо ти не знаєш коптської, то як ти можеш знати допотопну мову?
§ 12. Наша праця є першим нарисом мови. Послуговуватися мовою в побуті не рекомендуємо.
Загальні особливості фонетики
§ 13. Головною особливістю допотопної вимови було те, що самотужки не можна було вимовити і звука. Тільки в товаристві трьох-чотирьох містів можна було вимовити цілком стерпно всі звуки. Це зумовлено складним принципом наголошення і інтонаціями, яку не доступні одній людині.
§ 16. Як і в багатьох відомих нам давніх мовах, наголос в допотопній мові був музичним. Проте наголошений склад мали вимовляти троє містів водночас, до того ж, голоси їхні мали утворювати тризвук, мінорний чи мажорний, в залежності від класу іменника чи дієслова. Ненаголошені склади зазвичай вимовлялися двома містами в терцію чи сексту, але ніколи – в унісон.
§ 17. Розповідна інтонація нічим не виділялася, на відміну від питальної, для якої були потрібні зусилля кількох десятків містів, які під кінець фрази приєднувалися до трьох головних мовців, додаючи кожен свій голос на терцію вгору і вниз від крайніх звуків тризвука. Інакше боги і стихії просто не почули б запитання. З цією метою доводилося збирати цілі амфітеатри містів. Востаннє спроба вжити питальну інтонацію була здійснена в 79 році н.е. у ніч проти 24 серпня в Помпеях. Місти запитали, чи боги їх чують. Наступного дня боги їм відповіли, що так.
Про звуки
§ 18. Голосні звуки вимовлялися тільки голосом чи мовчанням. У мові налічувалося 3 голосних звуки: сонячний, місячний і німий. Сонячний був завжди огублений, а місячний огублювався повністю, лише коли місяць бував у повні. Висота звуків залежала від висоти відповідного світила над горизонтом. Третій звук не вимовлявся, а лише мислився.
§ 19. На відміну від голосних, до складу приголосних входило мовчання, голос, шум і якась із чотирьох стихій. Тому їх налічувалося дванадцять, і називалися вони іменами відповідних сузір’їв. Першим містам, які ще добре розумілися на уранографії, навіть не доводилося нічого промовляти вголос, і, зібравшись зоряної ночі на пагорбі, вони показували одне одному сузір’я і в такий спосіб говорили одне одному, все що хотіли.
Далі буде.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію