ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Воскресіння весни
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
***
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Житіє моє
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
Ісая
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Смичкове
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
* * *
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
Уламки зими (вінок сонетів)
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
***
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Смерть Юрія Долгорукого в Києві 15 травня 1157 року
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
На марші до Марсу
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 ЮНь ( Огнедуха 2 )


На зблиску леза літа і серпа,
звойоване на смерть од косовиці,
вмирає гордо жито. Отерпа
од баченого сонцева зіниця.

Бо то - життя: хто родиться - хто йде...
снопок останній...обжинкують люди.
Найдужче чути, як співа оте
дівча попівське - золочЕноруде.

В'юнкі й огнисті пасма по плечу...
волосся магма - магії пожари.
Неначе все у ній кричить: Лечу -у! -
о, юні нерозважливі примари.

Сей небоокий погляд таїни,
у лоні - вишні спілої напруга.
Узори на сорочці- щоб вони
сховали препалкі спокуси - дуги.

Настунe! О, Настунечко! Насту- у..!
Настирна вдача...янголя із "перцем"
Ну як у тебе - в дівоньку просту
влилося стільки княжого?- як, серце?

Кирпатий носик - гонору до зір,
під ноги доля стелить домоткане...
Вже й стільки залицяльників...О. вір:
не легко буде як прийде кохання.

Не відаєш...не знане ще тобі:
сльозу твою - коштовність найдорожчу -
в своє оправить серце Мухiббі,
а ти думками встелиш дні до прощі.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-09-04 00:01:27
Переглядів сторінки твору 4396
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.02.23 20:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-04 09:25:30 ]
Ваші вірші надихають на творчість
В мені миттєво виник рядок, схожий на перший:
"На зблиску молота й серпа".
І з цього рядка можно було б почать поему про наше бідацьке життя, не стільки жебрацьке, як затиснуте у рамки його дубового моделювання нинішньої владою, яка наче піднялась з могильника, вже, здавалось би, 20 років тому забетонованого і закритого для відвідування.
Картина, змальована Вами, надихає і на инше продовження Вашого твору - візуальне.
"Серце" - "перцем", як і усі рими у будь-якому творі, є другорядним чинником, але ця рима вона настільки незабутня, що вона не може бути у переліку другорядних чинників.
Поема Ваша цікава. Образи непересічні і яскраві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 10:39:36 ]
Ох, Семене, і Ви не перший із тою асоціацією - я була першою після створення створення цих рядків :) а й не дивно, адже "коса"- символічна річ.
Визнаю, що Ви є дуже уважним читачем. За таку пильність і небайдужість до всього у творі - спасиБі Вам велике. Натхнення!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-04 10:51:30 ]
Ллється ця щира поезія і заворожує...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 13:35:08 ]
Оце намислилося..пишу, виливаю із душі... :) СпасиБі, Йванко.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 15:15:57 ]
у серпні - серп:
життя і лезо?!
в душі побільшало снопів... (Це з моїх давнішніх) Роксолано, я не ревную, але склянку холодної води зіп'ю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 15:30:28 ]
Ще раз і ще раз переконуюся, що поети, та й взагалі -творчі люди, в одному ноосферному просторі витають, спиваючи образів потік.
І я би джерельної випила залюбки. За осінь і творчість!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-09-04 15:23:33 ]
Як зримо_образно, Ляно! А моя Настуся як навчиться читати то обовязково їй цей текст дам для розвитку естетичного мислення і роздумів про наше славне минуле )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 15:40:07 ]
Знаєш, Улянко, я не ставлю собі у циклі віршів "Дівча з України" героїзувати Настуню Лісовську- зовсім ні, адже погляд багатьох істориків, дослідників на цю сторінку історії є дуже розбіжним. Швидше, цей історичний часовий пласт, є докором для нас сьогоденних, за нашу бездержавність, за проданих дівчат...... Я хочу розібрати психотип ЛГ , перепустивши через себе її пережиття. Пробую уявити, що вона пережила, розібрати її мотивації поведінки. Настуня Лісовська- історія Туреччини, вона втрачена для України...та все ж...
Спасибі багацько за відгук. Цьомики твоїй маленькій Настусі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-09-04 15:44:35 ]
Стосовно гіркого докору то ти, безсумнівно права, а от щодо того що це втрачено для України - не погоджуюсь, це і наша історія, хай складна, багато в чому суперечлива але наша теж, вона як правда - яку кожен бачить по-своєму, а стосовно того що ти хочеш глибше пізнати її постать то це дуже похвально - побільше би таких віршів! єдине, повністю ввійти в її стан тодішній, відчути всю її славу і трагізм неможливо, тому що це могла відчути тільки вона - Настя Лісовська. Цьом )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 15:56:40 ]
Так, але попри все, хотіла вона того чи ні, але саме після неї, Настуні, Османська імперія зіслабла у всіх планах. Божий задум такий..? невидима помста...? Думаю і аналізую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 16:30:18 ]
Чи то ім'я Ваше надихає Вас на такі глибокі - поетичн-образні рядки до своєї історичної тезки, чи потяг душі патріотки-українки, - не має значення. Майстерно!
Лише, напевно, Настуне (Настуню, Настунько).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 16:42:29 ]
"Настуне", мабуть так ...спасибі п. Мирославе.
Що надихає? -мабуть усе разом мовлене Вами.
Золотої Вам осені!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-06 23:38:23 ]
Хуррем не потребує героїзації, не втрачена для України і не турчанка: доля ЇЙ подарувала неймовірного ЧОЛОВІКА (в Рогатині зійшла б у невідь ґаздівством забита)з котрим любилася у філософії-поезії (суфізмі!). Вони створили свої "Поетичні майстерні":) Чи не щастя почути таку посвяту: "Kapında çünki meddahım, seni medh ederim daim
Yürek pür gam, gözüm pür nem, Muhibbi’yim hoş halim!" (Серце мліє в болісній знемозі,
Сліз печальних вільги ненасить
Витівок-утіх Любаско ніжна).
Пані Роксолано Вірлан, Ваша Поезія ... - Ви володарка Всесвіту, і, навряд чи належите Україні;) Як і Hurrem.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-08 07:23:35 ]
...Це були справжні "поетичні майстерні"... Я подивовуюся з поетичної натури суворих воїнів-мужів. Приведені Вами, Юрко, рядочки Мухіббі - вражають витонченістю і тонкогранністю, очевидно, що писано великими почуттями. Для мене Роксолана - цікавий матеріал для дослідження, привідкриття завіси з її психологічного портрету відкриває нам багатограння її особи, а також розуміння жінки загалом. Я не бачу в ній патріотки України,(принаймі джерела відкриті для читача такого не подають), але вона була елементом з конструкцій Божого задуму, це була сильна натура і таких Роксолан було і є - на жаль, поза межами рідної землі.
Юрко, вдячна Вам безмежно за відгук такий сердечний. Будьмо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-09-07 17:40:03 ]
А Юрко Семчук правий! Дуже глибоке розуміння образу ЛГ. Тут якась душевна спорідненість автора з героїнею - аж виривається, згоден, за межі України.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-08 07:25:38 ]
Однозначно, що мені в творчому процесі доводиться паралелізувати, розуміти, відчувати...Мені це цікаво робити. Дякую, Богданко, що відгукнулися :)