ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ПУТЫ МАТЕРИНСКОЙ ЛЮБВИ.

Материнское сердце в детках,
А детское- в камне.

Пословица

Материнство- это программа, заложенная в человеке в момент его создания в виде инстинкта. Программа необходима для рождения и воспитания потомства. Это программа животного мира, но животные вовремя отпускают своих малышей, даже прогоняют их в самостоятельную жизнь с тем, чтобы те выросли приспособленными и достойными своего вида. У людей же к инстинктам добавляются дополнительные социальные программы.
Большинство родителей считают детей самой большой ценностью в жизни. Но это глубочайшее нарушение природных законов.
Что значит чрезмерная ,сильная материнская любовь? Это, когда любовь к детям становится силmнее любви к себе и к мужу, когда дети выходят на первое место в системе ценностей матери.Есть определенные критерии, показывающие чрезмерную материнской любови в семье. Это наличие болезней и сложные судьбы детей, недостаточная реализация мужа, его болезни и алкоголизм, как следствие.
О материнской любви принято говорить, что она святая. Но без раскрытия отрицательных сторон материнской любви люди не могут продвинуться к истине в сложнейших вопросах взаимоотношений мужчины и женщины, родителей и детей. В драматургии много говорится о страданиях детей, лишенных материнской любви, и в тысячи раз меньше- о страданиях детей, находящихся под гнетом этой любви.
Что значит чрезмерная, сильная материнская любовь? Это , когда любовь к детям становится сильнее любви к себе и мужу, когда дети выходят на первое место в системе ценностей матери. Материнская любовь создает проблемы не только потому, что она выделяется из всего спектра Любви и ставится во главу угла. Причина еще в том, что она содержит в себе много примесей: чувство собственности, привязанности, эгоизма,неудовлетворенности, гордыни, желания самоутвердиться через ребенка. Получается, что в материнской любви истинной любви совсем мало.
Главная причина преждевременной гибели детей- В ИЗБЫТОЧНЫХ ЧУВСТВАХ К НИМ СО СТОРОНЫ ИХ РОДИТЕЛЕЙ. Жалость разрушает того, кого жалеют, унижает его, мешает развиваться.
Начинать побуждать святое материнское чувство нужно с понимания великой роли в жизни женщины любви к мужчине. Судя по тому, что происходит в мире, дети появляются на свет чаще всего не как плод нарастающей любви между родителями, а как третий и порой главенствующий в паре, все более стягивающий на себя любовь матери. Обществом формируется идеальный образ любящей матери, находящей свое высшее счастье в детях.
Когда материнская любовь от индивидуального чувства перешла в, поддерживаемое обществом, социальное- наступил исторический момент, повлиявший на всю дальнейшую эволюцию общества. Любовь женщины была переориентирована на любовь к детям. Это еще более усложнило взаимоотношения мужчины и женщины.
Рождение здоровых детей и их счастливая жизнь зависит в большей степени от отношения родителей друг к другу, от их взаимной любви, а не от внешних условий.
Не рождение детей, не материнство являются главной задачей женщины на Земле. а раскрытие своей сути, высочайших качеств женственности. Благодаря этому появляется умение создавать пространство Любви! Все остальное только следствие из этого.
Одинокой женщине необходимо больше внимания уделять себе, раскрытию своей женственности с тем,чтобы как можно быстрее закончить "школу одиночества".
Истинная любовь к ребенку проявляется в создании гармоничной. счастливой пары, а не в сосредоточении любви и внимания на ребенке!
В болезнях детей часто винят медицину, а все определяется отношениями между мужчиной и женщиной. Необходимо понять, что ребенку нужна не столько любовь непосредственно к нему, сколько любовь между родителями, наличие сильного Пространства Любви в семье. Чем оно больше, тем естественнее идет развитие ребенка- он растет, как дерево, которому достаточно солнца и воды!

По материалам книги Анатолия Некрасова "Путы материнской любви".


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-10-15 23:26:44
Переглядів сторінки твору 889
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2024.02.27 01:03
Автор у цю хвилину відсутній