ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Чайка (1977) /
Проза
спроба ідентифікації..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
спроба ідентифікації..
Маю визнати власну поразку. Ні, не було ніякого збройного нападу, ніхто не загрожував мені чи то моїй родині. Навіть зовні, по суті, нічого не змінилося. Але не стало, не стало ілюзії впевненості в тому, що можу, знаю, зумію, зрештою здатна пояснити те, що таке і чим є Вітчизна,є в межах дотичного мені світу..Отже, лишень в черговий раз спробую зафіксуати говорене, мріяне, відчуте…
-Так, є місцина де впродовж пів тисячоліття жили мої предки.
Можливо, саме цей факт, є ознакою сталості мого сприйняття місця. І якщо слово Батьківщина розглядати в значенні земля предків – то це саме те, що я відчуваю ,не замислюючись над тим – чому, як відчуваю биття власного серця. І де б мені пізніше не доводилося жити той чи інший час, – розуміння, що дома буду тільки там, і що тіло моє має бути поховане саме там ,- є сталим і незмінним. Ані перерви в часі відвідування, ані юридична безправність що до території не є перешкодою. (Говорять, що справжність почуттів перевіряється часом?).Час і визначить..
Але чи означає це те, що Вітчизна для мене це лишень частка землі під сонцем, де жили і переважно вмирали багато-багато років поспіль мої прямі пращури, і до якої моє тіло потрапить після смерті? Така собі подібність до рослинного чи тваринного видового поширення на певній території, ареалі, по за яким цей вид жити або не зможе, або асимілюється і втратить свої родові ознаки (що зрештою власне і відбувається з переважною більшістю люду. І лише найяскравіші і найсильніші представники виду можуть продовжувати плодити собі подібних і поза ареалом? (Йдеться не про подібність кольору очей чи статури, а усвідомлення того, що ти це…А, власне, хто? ))…Відповідь - Ні…
-Так, є дитячі найперші спогади, що пов’язані з визначеним місцем, що дає змогу первісно ідентифікувати себе з ним, визначити свою приналежність до нього. Або, в моєму випадку – місце, де зафіксовані памяттю перші і найтривкіші спогади про стан особистої захищеності, спокою, любові.
Отже Вітчизна – це там, де ти себе пам’ятаєш вперше і де тобі було так добре, що шукаєш в тому прихистку? Вітчизна є лише спогадом, уявною, трансформацією почуттів і відчуттів через призму років? …Ні?…Дитячий світ, котрий ще не містить загроз і потреби сховатися у спогади, хіба має таке поняття як батьківщина? Воно знову ж таки зводиться у дитячому сприйнятті до того, що для них є батьки(чи будь-хто, хто виконує ці функції, поки дитина не усвідомлює соц. різниці), тобто захист. Чи то сучасна концепція «дорослих» – мій дім (батьківщина) там, де мені добре (годують, не порушують прав, дають можливість працювати…(кожен в змозі додати власний пункт.)) Звідси і можливість роздумів про емігрантів, як про активних «дітей»…і тих хто залишився і скаржиться, як про пасивних «»… . Але і в першому і в другому випадку йдеться про недоданість,недоотриманість, яка спонукає до дій і пошуків " не тут". Знову ж таки пряма асоціація з дітьми, які не опікуються батьками, тому, що, на їхню думку ,вони самі в свій час не достатньо приклали зусиль (або не тих зусиль)для забезпечення їм - дітям стану «добре» .
- Так, є мова, якою мислю, якою висловлюю найінтимніші почуття, і ця мова вже є ознакою, що вказує на мою причетність, виокремленість чи спільність.
А чи не є мова лише звичкою, сучасним засобом комунікації. Якщо полишити різноманітні гіпотези , що повязують мову з сакральними аспектами і проекціями буття, що залишиться? Що власне вже залишилось у нашому безсенсовому і сленговому, атрибутивному і примітивному жонглюванні словами? Якщо мова є ознакою приналежності до Батьківщини, то про яку мову йдеться тепер? Літературну мову наукових гуманітарних «рекреацій»? В нашому суспільстві знання мови є ознакою чи то перепусткою у світ певного добробуту, саме тому воліють вчити НЕ українську…А примусове вивчення останньої, як ознаки державності, - уникають всіма правдами і неправдами. Ба навіть скаржаться на притиски … Цікаво, а якби за знання мови державної збільшували зарплатню, як , приміром, за володіння англійською? Отже мова - це не Вітчизна, це приналежність, і, навіть, можливо..особиста вартісність.
-Так, є комплекс відомостей, теорій, фактів, що своєю сукупністю створюють історію, ілюструючи для мене те, свідком чого я не була і не буду. Водночас існує і сьогодення, творіння історії. І моє розуміння того, що активно причетною до цього процесу бути не в змозі.
-Так, є свідомою того…що всі ці мої спроби лише спосіб, чи то пак засіб не бути байдужою і у свій приватний спосіб розібратися з власним світоглядом..
В черговий раз не йдеться про батьківщину, йдеться лише про мене. Єдине, що все ж не знищує надії, чи слугує метою - це те, що спробувавши розібратися з власним сприйняттям, мені буде …як і про що розповісти власним дітям, а можливо і студентам, коли в черговий раз за гучним і красивим словом Вітчизна буде пропонуватися зовні, чи то пак навязуватися безтілесна ідеологічна абстракція ...Най будуть пильні..
2011
-Так, є місцина де впродовж пів тисячоліття жили мої предки.
Можливо, саме цей факт, є ознакою сталості мого сприйняття місця. І якщо слово Батьківщина розглядати в значенні земля предків – то це саме те, що я відчуваю ,не замислюючись над тим – чому, як відчуваю биття власного серця. І де б мені пізніше не доводилося жити той чи інший час, – розуміння, що дома буду тільки там, і що тіло моє має бути поховане саме там ,- є сталим і незмінним. Ані перерви в часі відвідування, ані юридична безправність що до території не є перешкодою. (Говорять, що справжність почуттів перевіряється часом?).Час і визначить..
Але чи означає це те, що Вітчизна для мене це лишень частка землі під сонцем, де жили і переважно вмирали багато-багато років поспіль мої прямі пращури, і до якої моє тіло потрапить після смерті? Така собі подібність до рослинного чи тваринного видового поширення на певній території, ареалі, по за яким цей вид жити або не зможе, або асимілюється і втратить свої родові ознаки (що зрештою власне і відбувається з переважною більшістю люду. І лише найяскравіші і найсильніші представники виду можуть продовжувати плодити собі подібних і поза ареалом? (Йдеться не про подібність кольору очей чи статури, а усвідомлення того, що ти це…А, власне, хто? ))…Відповідь - Ні…
-Так, є дитячі найперші спогади, що пов’язані з визначеним місцем, що дає змогу первісно ідентифікувати себе з ним, визначити свою приналежність до нього. Або, в моєму випадку – місце, де зафіксовані памяттю перші і найтривкіші спогади про стан особистої захищеності, спокою, любові.
Отже Вітчизна – це там, де ти себе пам’ятаєш вперше і де тобі було так добре, що шукаєш в тому прихистку? Вітчизна є лише спогадом, уявною, трансформацією почуттів і відчуттів через призму років? …Ні?…Дитячий світ, котрий ще не містить загроз і потреби сховатися у спогади, хіба має таке поняття як батьківщина? Воно знову ж таки зводиться у дитячому сприйнятті до того, що для них є батьки(чи будь-хто, хто виконує ці функції, поки дитина не усвідомлює соц. різниці), тобто захист. Чи то сучасна концепція «дорослих» – мій дім (батьківщина) там, де мені добре (годують, не порушують прав, дають можливість працювати…(кожен в змозі додати власний пункт.)) Звідси і можливість роздумів про емігрантів, як про активних «дітей»…і тих хто залишився і скаржиться, як про пасивних «»… . Але і в першому і в другому випадку йдеться про недоданість,недоотриманість, яка спонукає до дій і пошуків " не тут". Знову ж таки пряма асоціація з дітьми, які не опікуються батьками, тому, що, на їхню думку ,вони самі в свій час не достатньо приклали зусиль (або не тих зусиль)для забезпечення їм - дітям стану «добре» .
- Так, є мова, якою мислю, якою висловлюю найінтимніші почуття, і ця мова вже є ознакою, що вказує на мою причетність, виокремленість чи спільність.
А чи не є мова лише звичкою, сучасним засобом комунікації. Якщо полишити різноманітні гіпотези , що повязують мову з сакральними аспектами і проекціями буття, що залишиться? Що власне вже залишилось у нашому безсенсовому і сленговому, атрибутивному і примітивному жонглюванні словами? Якщо мова є ознакою приналежності до Батьківщини, то про яку мову йдеться тепер? Літературну мову наукових гуманітарних «рекреацій»? В нашому суспільстві знання мови є ознакою чи то перепусткою у світ певного добробуту, саме тому воліють вчити НЕ українську…А примусове вивчення останньої, як ознаки державності, - уникають всіма правдами і неправдами. Ба навіть скаржаться на притиски … Цікаво, а якби за знання мови державної збільшували зарплатню, як , приміром, за володіння англійською? Отже мова - це не Вітчизна, це приналежність, і, навіть, можливо..особиста вартісність.
-Так, є комплекс відомостей, теорій, фактів, що своєю сукупністю створюють історію, ілюструючи для мене те, свідком чого я не була і не буду. Водночас існує і сьогодення, творіння історії. І моє розуміння того, що активно причетною до цього процесу бути не в змозі.
-Так, є свідомою того…що всі ці мої спроби лише спосіб, чи то пак засіб не бути байдужою і у свій приватний спосіб розібратися з власним світоглядом..
В черговий раз не йдеться про батьківщину, йдеться лише про мене. Єдине, що все ж не знищує надії, чи слугує метою - це те, що спробувавши розібратися з власним сприйняттям, мені буде …як і про що розповісти власним дітям, а можливо і студентам, коли в черговий раз за гучним і красивим словом Вітчизна буде пропонуватися зовні, чи то пак навязуватися безтілесна ідеологічна абстракція ...Най будуть пильні..
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію