ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 41.8. Ольга Гуска. Камінь поетів - не форматні сторінки (вибрані тексти не Поетичн
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10958
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 41.8. Ольга Гуска. Камінь поетів - не форматні сторінки (вибрані тексти не Поетичн
Ольга Гуска
Хвилини хвилями у море
Летять, крила б’ють об скалу.
Була б для них якась спокуса –
Не сіяли б в життя золу.
Не плакала б за ними доля,
Що ми отак, без дум і мір
Б’єм крила. Вічної неволі
Скалу вмиваєм кров’ю вір.
Вино життя ллємо у простір
Й земля, сп’яніла морем сліз,
Тіка з-під ніг. Чи може, просто
Оте вино, розлите скрізь,
Скувало думи і печалі,
Дурманом вмило сотні душ.
Невтомних душ. І вічні далі
Шепочуть тихо: «Не поруш
Тієї тиші». Таємниче
Приходить ніч у сонний світ.
Ідилія. Ледь чутно дише
На землю небо. Й сотню літ
Даремно плаче, ронить сльози
На землю, що плела життя,
Пророче серце. Й плач не в змозі
Здолати тишу небуття.
Здолати скелі, щоб хвилини
Не били крила на льоту.
Якби зумів – то й не полинув,
Поніс би істину просту,
Що сіємо в житейське море
Не сльози, щоб зросла печаль,
Не камінь, щоб піднялись гори
Там, де умилась синя даль.
Ми кидаємо в море землю,
Хвилини, миті, а не прах.
Та чи пора гатити греблю?
Чи розлилась вона в віках?
Оті години дум і діб
В поту, розкошах, бідноті.
Тепер спинити їх не смієш.
Об скали б’ють вони круті,
Й біжать туди, у час майбутній.
Пливуть то чисті, то мутні.
Їм в спину вітер дме напутній,
Збирає думи з віч сумні.
Й зникають з обрію у вічність.
Приходить ніч у сонний світ.
Так і життя тіка за північ,
У синю даль майбутніх літ.
худ. Я Саландяк – титулка О Гуски…папір, гуаш.
Хвилини хвилями у море
Летять, крила б’ють об скалу.
Була б для них якась спокуса –
Не сіяли б в життя золу.
Не плакала б за ними доля,
Що ми отак, без дум і мір
Б’єм крила. Вічної неволі
Скалу вмиваєм кров’ю вір.
Вино життя ллємо у простір
Й земля, сп’яніла морем сліз,
Тіка з-під ніг. Чи може, просто
Оте вино, розлите скрізь,
Скувало думи і печалі,
Дурманом вмило сотні душ.
Невтомних душ. І вічні далі
Шепочуть тихо: «Не поруш
Тієї тиші». Таємниче
Приходить ніч у сонний світ.
Ідилія. Ледь чутно дише
На землю небо. Й сотню літ
Даремно плаче, ронить сльози
На землю, що плела життя,
Пророче серце. Й плач не в змозі
Здолати тишу небуття.
Здолати скелі, щоб хвилини
Не били крила на льоту.
Якби зумів – то й не полинув,
Поніс би істину просту,
Що сіємо в житейське море
Не сльози, щоб зросла печаль,
Не камінь, щоб піднялись гори
Там, де умилась синя даль.
Ми кидаємо в море землю,
Хвилини, миті, а не прах.
Та чи пора гатити греблю?
Чи розлилась вона в віках?
Оті години дум і діб
В поту, розкошах, бідноті.
Тепер спинити їх не смієш.
Об скали б’ють вони круті,
Й біжать туди, у час майбутній.
Пливуть то чисті, то мутні.
Їм в спину вітер дме напутній,
Збирає думи з віч сумні.
Й зникають з обрію у вічність.
Приходить ніч у сонний світ.
Так і життя тіка за північ,
У синю даль майбутніх літ.
худ. Я Саландяк – титулка О Гуски…папір, гуаш.
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10958
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"…брехня (розмови з О.М.)"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 41.7. Нестор - Марш. Камінь поетів - не форматні сторінки (вибрані тексти не Поети"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 41.7. Нестор - Марш. Камінь поетів - не форматні сторінки (вибрані тексти не Поети"
Про публікацію