ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші

 * * *
Не знаю колискової...
А донька
Прохає колискової, аж плаче.
Бліде обличчя в доньки
І гаряче.
Мов кволе пташеня – її долонька.

Не знаю колискової...
Навіки
Я загубив її,
Мов кінь – підкову.
Я подаю дитині різні ліки,
А донька плаче:
"Тату, колискову...".

Не знаю колискової...
Та знаю,
Яка вона потрібна в цю хвилину:
Піду і колискову пошукаю.
Знайду –
Приколишу свою дитину.



1986





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-29 01:32:29
Переглядів сторінки твору 2461
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 6.349 / 6  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.910
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автор востаннє на сайті 2024.04.22 17:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-29 12:59:30 ]
Так ніжно і тепло може колисати тільки рідний тато... Для дитини - все,що треба... Навіть колискову вивчить... Чудо! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-01-29 14:12:40 ]
Ох, як щемно...
Як на мене, тут щось набагато глибше...
Ой, не проста це колискова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-29 14:20:06 ]
Стільки ніжності і батьківської любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-29 15:27:07 ]
іноді направду так важко знайти втішні слова для рідної людини - ніби і є вони, ось, тутечки, і наче немає - усі здаються не такими...
глибокі думки у вірші висловлено - недарма кажуть "малі діти - малий клопіт, а великі..."
великих те ж треба приколихувати часом)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 18:41:55 ]
Мені здається, що цей вірш для дорослих набагато важливіший, з підтекстом...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-29 19:49:21 ]
...своєрідне самовиховання дорослого чоловіка, батька - бути справжнім батьком. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2013-01-29 20:23:38 ]
дуже!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 20:29:12 ]
Дорогі мої ГАЛИНО, пані ЛЮБО, БОГДАНЕ, КСЕНЮ, пане ВАСИЛЮ! Цілую й обіймаю за відгуки!

Із цим віршем узагалі вийшло якесь диво... Учора переглядала електронну версію набраних додатково віршів тата для майбутнього збірника. Вірші допомагали набирати друзі. Я давала збірки не підряд за роками, а, наприклад, 1964 року і 1978 року тощо і просила розташовувати так: рік виходу збірки, а під ним ідуть вірші із цієї збірки...
Знайшла цей вірш - він був останнім у переліку віршів за 1986 рік, а після нього йшов перелік віршів за 1969 рік... Завжди звіряю набране з оригіналом. А тут нібито все логічно: колискова для мене маленької, значить, вірш поставили вище (у 1986 рік) помилково, що це вірш 1969 року. Тоді мені було два роки - логічно, що тато "шукає" колискову, а 1986 року мені вже виповнилося 19 років, то яка колискова?! Якби ж не пізній час, то я би передивилася всі збірки, аби знайти, коли вірша було написано й опубліковано... І вже сьогодні після обіду все стало на свої місця. Цей вірш написано й уперше опубліковано саме 1986 року й присвячено мені 19-річній!!! Яка я балда :):):) А було ж відчуття, що в рядках "навіки я загубив її", "яка вона потрібна в цю хвилину" щось криється...

Отже, які ви мудрі, прозорливі, досвідчені і ще багато-багато які!!! Ви все зрозуміли одразу! (А батько, до речі, ніколи не показував мені цього вірша, ніколи. І надрукований він тільки в одній збірочці з мізерним накладом.)
Безмежно дякую вам! Ви зрозуміли й відчули Низового краще, ніж його дочка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-29 20:40:46 ]
Годину тому вернувся з Буковеля в Яремче, де ми проживаємо, і зразу ж пірнув у ПМ. Цей вірш для мене, дідуся чотирьох онуків, близький і рідний. І нема в ньому жодної нотки фальшу... Тільки любов... Тільки любов...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 20:51:36 ]
Людочко, я навіть не уявляла, наскільки тато мене відчував у будь-який період мого життя, у будь-якій ситуації, як жалів мене,як розумів без слів... Я завжди була для нього маленькою дівчинкою, якій так необхідна "колискова"...татове плече, татова порада, татова любов, татове мудре слово... А для дорослої 19-річної доньки нелегко знайти колискову...
Права пані Люба - ох і непроста ця колискова, який глибинний вірш... Права Ксеня - як втішити дорослу дитину, дівчину... Правий пане Василь - який підтекст... Праві Галина і Богдан - це ж як треба любити й розуміти свою дочку...
І як права ти, Людочко, що Низовий усе своє життя прагнув бути справжнім батьком і мені, і Ігорю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-31 21:40:39 ]
Лесю...:) батьки дорослих дітей... все"дно батьки. а діти, навіть, дорослі... І - дорослі теж, будь по якому, потребують "колискових" - розуміння, поваги, любові від батьків. Кому пожалітися, як не батькам? від кого, на свої сумніви і болі, отримати поради, розуміння, "колискові" як не від батьків?
Мені батька не вистачає й досі, бо втратила я його в 30 років... А розумітися ми почали в останній рік його життя, я, як доросла маленька донька, він - як мудрий, всерозуміючий батько. Але нам не вистачило того року!... не вистачило. я тепер так само жалкую і за своїми вчинками тоді, коли він у мене був. і мені його тепер так не вистачає його слів, його мудрості тепер.
...я так само хотіла б повернути ті часи! Але... На жаль... ми не в змозі змінити долю. Може це єдине, що зробить нас мудрішими тепер. Без них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 20:55:40 ]
Тетяно, я рада, що Ви відгукнулися саме на цей вірш.
Я впевнена, що так само і Ваш батько живе своєю маленькою Тетянкою...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 21:03:07 ]
Пане Мирославе, щаслива, що з Яремче одразу завітали до дідуся Низового :)
Нехай Ваші діти й онуки завжди знають, що кожної хвилинки Ваше серце і Ваші думки з ними!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 21:55:04 ]
Дійсно, не проста це колискова. І не для дітей, мабуть. Наскільки просто та глибоко, а це мені найбільше подобається в поезії. Дякую Івану Низовому і Вам Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 22:40:49 ]
Так, Олександре, як сказала Ксеня, важко знайти важливі, потрібні слова для близької людини, але серце все одно їх підкаже.
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-17 00:01:07 ]
До сліз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-17 13:22:38 ]
Улянко, обіймаю...