ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2019.02.17 01:12
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Знаю, серце твоє крижане не зумію зігріти.
Знаю, вперте мовчання не буде ніяк до лиця.

Може, завтра зійдуть нанівець всі важливі слова.
І роздмухає хтось н

Вероніка Новікова
2019.02.17 00:27
Бачу тебе просту, гілля смаглявих рук,
в жилах свята вода, сповнена темних звуків.
Груди твої гіркі - грона зимових вин,
полум'я губить глузд поміж твоїх колін.

Хто ти мені така? Згуба моя й усе.
Може заснув би з ким, тільки печеш у серці.
Жінка

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
Бузиною заварюють в Хотові
Для гурманів чаї бергамотові.
Дозріває полин
Між дерев і рослин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

Віктор Ковіпа
2019.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Чубенко (1964) / Вірші / Переклади: Ян Бжехва (Jan Brzechwa)

 Квочка (переклад з польської)
Є десь квочка, слухай хлопче,
Що на всіх звисока квокче,
Має ж бо переконання:
Головне - це виховання!
Звала раз гостей до хати
Щоби чемності навчати.
Спершу йшов осел і притьмом
В сінях глек розбив копитом.
Квочка в крик, аж мов до бійки:
"Ну й осел, дивіться тільки!"
Йшла корова й за порогом
Зачепила шибку рогом.
Квочки в гніві строга мова:
Закричала: "От, корова!"
Йшла свиня із калабані,
Квочка в непритомнім стані:
"Гляньте, бруд який за нею:
Ну ти ба, свиня свинею!"
Нагодивсь баран тут нині,
Тихо всівся на жердині,
Жердка лопа, квочка: "Щоб вам!
От істота твердолоба!"
Й додала: "Всесильний Боже,
Цим ніхто не допоможе.
Геть усі, бо з мене годі!"
Гості всі й пішли відтоді.

А до вас усіх питання:
Добре в квочки виховання?

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст :



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-02-06 12:46:46
Переглядів сторінки твору 5409
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.930 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.431 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.683
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автор востаннє на сайті 2015.10.04 22:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Чубенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-07 09:23:51 ]
Дякуючи шановному товариству поліпшив свій переклад. І замінив попередній варіант. Навіть особу чоловічої статі вставив, хоча дуже сумніваюся, що тількиїй це буде цікаво:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-07 12:29:04 ]
Погоджують з Оленою - весело і дотепно! Ваш другий варіант - дуже близький до оригіналу.
Якщо дозволите, ще декілька штрихів від мене:
"Звала раз гостей до хати" пропоную "Кликала гостей до хати". Бо гостей запрошують, кличуть. А звати гостей - якось російськувато.
"Перши(м йш)ов осел" - "Наперед - осел...". Таким чином позбуваєтеся збігу трьох приголосних.
строга мова - якось не комфортне слово "строга".
Жердка лопа, квочка: "Щоб вам!От істота твердолоба!" - жердка трісла, квочка:"Пробі! От істоти твердолобі!" - бо баран вже був останнім, тому можна дати узагальнення в множині.
"Цим ніхто вже не поможе" - "Цим ніхто не допоможе". А закінчення я би дала трохи дидактичніше, хоч і з дещо іншим відтінком, ніж у оригіналі "Й не приходять вже відтоді", бо й так зрозуміло, що вона їх вигнала і вони пішли.
Творіть! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Чубенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-07 23:41:04 ]
Пані Галино, спасибі!

Щодо Ваших зауваг.
Пошукав у словниках і знайшов "звати" у значенні "кликати" і у Грінченка, і у словнику Андрія Ніковського, ще в деяких.
Знайшов і приклади:
- Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш)
- А ніхто його не звав пригостити, крім убогих (П. Грабовський)
Запропонований Вами варіант " кликати" гарний, однак мені шкода втратити оте "раз", яке є і у автора.

Збіг трьох приголосниих у " спершу йшов осел" дійсно ріже слух, дивно, що я не бачив:)
Однак, не можу відмовитися від дієслова "йшов", мені здається важливо це підкреслити, тому виправляю на варіант зі збігом двох приголосних "спершу йшов осел". А Вам - дяка.

Про "строга".
Ось стаття зі словника:
СУВО́РИЙ (про голос, погляд і т. ін. - у якому не відчувається м'якості, лагідності), ТВЕРДИ́Й, СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, СТРО́ГИЙ рідше; ВАЖКИ́Й (про погляд). Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Донченко); Він усе ще не відривав пильного, майже суворого погляду від рудого, що розігрував блазня (Є. Гуцало); Мати знала той твердий голос своєї дочки і трохи стривожилась (І. Нечуй-Левицький); О, Львове, обитель лева! Пророком народ твій був, Він силу твою сталеву Ще з давніх-давен відчув (Л. Забашта); - Ти хто будеш? - наближаючись, збільшуються допитливі строгі очі.. - Бідняк я (М. Стельмах).

Вживається рідше, так сказано, тому певно і ріже слух.
Я тут подумаю, спочатку нічого кращого не придумується.

Тепер тут, як Ви пропонуєте: "жердка трісла, квочка:"Пробі! От істоти твердолобі".
Це було одне з найважчих місць для перекладу, як і перші два рядки.
У автора тут надзвичайно гарно: Grzęda pękła. Kwoka wściekła
Coś o łbie baranim rzekła, тобто три рими, дві з яких в середині одного рядка.
Коли я подібне зустрічаю, завжди намагаюся зберегти таке внутрішнє римування, інакше втрачається мелодійність.
Моє рішення не найкраще, рими неточні, але нічого вдіяти не можу.
Однак, з причин, які я назвав, маю так залишити.

А якщо говорити про "Coś o łbie baranim rzekła", тобто " щось про баранячого лоба сказала", то справедливо буде вважати, що квочка кожного гостя нагороджувала персональною характеристикою, тож несправедливо було б позбавити цього барана:)

"Цим ніхто не допоможе" приймається, спасибі.

Щодо "Й не приходять вже відтоді": тут втрачаються "гості". Мушу залишити.
А була б можливість дописати ще рядок, то Ваш би дуже придався:)

Дуже вдячний Вам за Ваші відгуки і допомогу.
Віктор, з повагою