ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Львівська (1985) /
Проза
Пристрасть
На щоках густа пелена щетини. Це так мило. Тебе би це образило, якби почув, що милий. Ні, це мужньо та справді по-чоловічому. Волосинка за волосинкою, як вовняна ковдра вкривають твої обпечені зимою щоки, опускаються на підборіддя і ніжно пестять губи. Цікаво, як воно тебе поцілувати, коли ти пахнеш снігом. Коли кожна клітинка на моїх вустах, бажає бути обпеченою твоїм бажанням. Твій подих стає ще гарячішим і здається, що не тільки поцілунок злітає, але й слово, що десь затрималося між рожевим обрієм відчинених вуст. Яка хвилююча мить стоїть безсоромно без одягу, зовсім нагою у своїх почуття, посміхається та кокетливо відхиляє волосся. Нафарбовані вії тремтять, мають обов'язок приховати дівочу примху та не розчулитися чорними ріками по щоках. Я чекаю твого доторку, того, що уявився мені, коли ти лиш ступив на поріг моєї фантазії. Ще тоді це бажання зародилося на першій шпальті мого списку на іменини.
Щоночі бачу тебе у затінку свого ліжка, як стомлено вдихаєш повітря ще дитячої кімнати, сумно оглядаєш ведмедів, що стережуть мій сон, на пів шляху до волосся спиняєш руку. Твій шепіт десь губиться, плутається в пелені темного волосся. Ніколи не думала, що така дрібниця, наче знак лінивства або особливо ніжної шкіри, може окупувати нічні кошмари.
Чи знаєш ти про мою слабкість, про ту, що боюся висловити в голос та виглядати сміховинно в твоїх очах. Хм... а скількох дівчат ти полонив. Знаючи тебе крадькома, думаю, що навіть не звернув увагу на обірвані погляди, на відведені в обік на очі, зашаріле обличчя та дурненькі жарти. Ти надто глибокий, щоб спізнати межі твого характеру. Та й для чого мені така морока, ще закохаюся, а ти ж невільний. Проте й обручки на правій руці я не бачила, то може варто оприлюднити своє сороміцьке бажання торкнутися твоєї власності. Одна хвилина: занурити пальці, легенько провести по щоці, повільно торкнутися правого вуха, затамувати подих і віддатися двом власникам моєї пристрасті.
Щось мені намріялося, під хвилею романтичного голівудського кіно: твої широкі плечі, що не одну тисячу гривень витратили на дорогі спортзали. Обов'язково - відмінно білі зуби, які коштують дорожче ніж моя річна зарплата. Блиск очей, хоч той ефект від контактних лінз, але враження таке, що увесь палаєш від кохання кожну хвилину півторагодинного фільму і без сумніву перчинка, написана по сценарію найдорожчими авторами. За ті хвилини фільму, не сформоване розуміння любові, може довести до фіктивної закоханості у вигадано вродливого, сучасного принца. А потім - нічні мрії, втеча у самотність і не спроможність полюбити дивака, що хрестився, проїжджаючи церкву.
Нав'язаний образ, який так легко бере в полон життя молодої чи зрілої жіночої представниці - це ніщо інше, як факт не стійкої позиції, низької самооцінки та переконання голубого екрану. В такому разі чи вартує займати своїх дітей мультфільмами, віддавати у ясла, а в той час впрягатися у візок заробляння грошей, коли наша вічність росте з деформованим відчуттям краси та прекрасного.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пристрасть
На щоках густа пелена щетини. Це так мило. Тебе би це образило, якби почув, що милий. Ні, це мужньо та справді по-чоловічому. Волосинка за волосинкою, як вовняна ковдра вкривають твої обпечені зимою щоки, опускаються на підборіддя і ніжно пестять губи. Цікаво, як воно тебе поцілувати, коли ти пахнеш снігом. Коли кожна клітинка на моїх вустах, бажає бути обпеченою твоїм бажанням. Твій подих стає ще гарячішим і здається, що не тільки поцілунок злітає, але й слово, що десь затрималося між рожевим обрієм відчинених вуст. Яка хвилююча мить стоїть безсоромно без одягу, зовсім нагою у своїх почуття, посміхається та кокетливо відхиляє волосся. Нафарбовані вії тремтять, мають обов'язок приховати дівочу примху та не розчулитися чорними ріками по щоках. Я чекаю твого доторку, того, що уявився мені, коли ти лиш ступив на поріг моєї фантазії. Ще тоді це бажання зародилося на першій шпальті мого списку на іменини.
Щоночі бачу тебе у затінку свого ліжка, як стомлено вдихаєш повітря ще дитячої кімнати, сумно оглядаєш ведмедів, що стережуть мій сон, на пів шляху до волосся спиняєш руку. Твій шепіт десь губиться, плутається в пелені темного волосся. Ніколи не думала, що така дрібниця, наче знак лінивства або особливо ніжної шкіри, може окупувати нічні кошмари.
Чи знаєш ти про мою слабкість, про ту, що боюся висловити в голос та виглядати сміховинно в твоїх очах. Хм... а скількох дівчат ти полонив. Знаючи тебе крадькома, думаю, що навіть не звернув увагу на обірвані погляди, на відведені в обік на очі, зашаріле обличчя та дурненькі жарти. Ти надто глибокий, щоб спізнати межі твого характеру. Та й для чого мені така морока, ще закохаюся, а ти ж невільний. Проте й обручки на правій руці я не бачила, то може варто оприлюднити своє сороміцьке бажання торкнутися твоєї власності. Одна хвилина: занурити пальці, легенько провести по щоці, повільно торкнутися правого вуха, затамувати подих і віддатися двом власникам моєї пристрасті.
Щось мені намріялося, під хвилею романтичного голівудського кіно: твої широкі плечі, що не одну тисячу гривень витратили на дорогі спортзали. Обов'язково - відмінно білі зуби, які коштують дорожче ніж моя річна зарплата. Блиск очей, хоч той ефект від контактних лінз, але враження таке, що увесь палаєш від кохання кожну хвилину півторагодинного фільму і без сумніву перчинка, написана по сценарію найдорожчими авторами. За ті хвилини фільму, не сформоване розуміння любові, може довести до фіктивної закоханості у вигадано вродливого, сучасного принца. А потім - нічні мрії, втеча у самотність і не спроможність полюбити дивака, що хрестився, проїжджаючи церкву.
Нав'язаний образ, який так легко бере в полон життя молодої чи зрілої жіночої представниці - це ніщо інше, як факт не стійкої позиції, низької самооцінки та переконання голубого екрану. В такому разі чи вартує займати своїх дітей мультфільмами, віддавати у ясла, а в той час впрягатися у візок заробляння грошей, коли наша вічність росте з деформованим відчуттям краси та прекрасного.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію