ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Омара Хайяма
Омар Хайям Рубайят (24)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Омар Хайям Рубайят (24)
* * *
О, як же богословські ти визубрив вершки!
Ось і заплутавсь в них: де Бог, а де божки?
Почнеш молитись -- лобом міцніш об землю трахни,
Щоб витрясти усю полову із башки!
* * *
Тюльпан у лузі смутком переймався --
Дощ пелюсток на нього осипався:
"О, не мені знімать чадру із рози!
Шкода -- до цноти вітерець підкрався."
* * *
Смиренно й ревно я весь піст поклони бив
І для спасіння все, що тільки міг, робив.
Вітри пустивши, раз молитву я споганив;
Й ось зараз довгий піст ковтком вина згубив.
* * *
Тебе й нас порівнять -- служитиме взірцем
Нам циркуль: ніжка в центрі, інша -- з олівцем.
Спочатку часу плин розводить нас по колу,
Та все ж зустрінемось колись в лице лицем!
* * *
Життя коротке в нас, тому спіши любить
Й божественне вино у колі друзів пить.
Спасибі продавцю!.. Та дивно все ж: ну що
Прекрасніше вина задумав він купить?!
* * *
Будь каменем твердим я -- шліфувать почнуть;
Будь, наче віск, м'яким -- в ту ж мить в руках зімнуть:
Будь луком зігнутим -- стриножать тятивою;
Будь, мов стріла, прямим -- зламають чи зігнуть!
* * *
Вуста і поряд родимка -- які чудовні,
Що ними вже давно душа і серце повні!
Невже настільки коло губ мале,
Що центр його знаходиться вже зовні?
* * *
О, серце, не страждай -- яка в цьому потреба!
Осталось мить лишень терпіть байдужість неба.
І ми, і світ -- ніщо; і плач, і сміх -- ніщо;
Й це добре: за 'Ніщо' й платить нічим не треба!
* * *
Вже доля нам з тобою й вина спожить не дасть;
Ні, вже не розцілує, скоріше -- жить не дасть.
"Покайся! -- мені кажуть. -- Пора уже надходить."
В чім каятись? Господь вже і згрішить не дасть!
* * *
Є час, щоб веселитись, і час, щоб горювать;
Час в покриви нас кутать і час, щоб їх зривать.
Коли мудрець ти -- все приймаєш, як належне, --
То виявляється, що легко і вмирать.
О, як же богословські ти визубрив вершки!
Ось і заплутавсь в них: де Бог, а де божки?
Почнеш молитись -- лобом міцніш об землю трахни,
Щоб витрясти усю полову із башки!
* * *
Тюльпан у лузі смутком переймався --
Дощ пелюсток на нього осипався:
"О, не мені знімать чадру із рози!
Шкода -- до цноти вітерець підкрався."
* * *
Смиренно й ревно я весь піст поклони бив
І для спасіння все, що тільки міг, робив.
Вітри пустивши, раз молитву я споганив;
Й ось зараз довгий піст ковтком вина згубив.
* * *
Тебе й нас порівнять -- служитиме взірцем
Нам циркуль: ніжка в центрі, інша -- з олівцем.
Спочатку часу плин розводить нас по колу,
Та все ж зустрінемось колись в лице лицем!
* * *
Життя коротке в нас, тому спіши любить
Й божественне вино у колі друзів пить.
Спасибі продавцю!.. Та дивно все ж: ну що
Прекрасніше вина задумав він купить?!
* * *
Будь каменем твердим я -- шліфувать почнуть;
Будь, наче віск, м'яким -- в ту ж мить в руках зімнуть:
Будь луком зігнутим -- стриножать тятивою;
Будь, мов стріла, прямим -- зламають чи зігнуть!
* * *
Вуста і поряд родимка -- які чудовні,
Що ними вже давно душа і серце повні!
Невже настільки коло губ мале,
Що центр його знаходиться вже зовні?
* * *
О, серце, не страждай -- яка в цьому потреба!
Осталось мить лишень терпіть байдужість неба.
І ми, і світ -- ніщо; і плач, і сміх -- ніщо;
Й це добре: за 'Ніщо' й платить нічим не треба!
* * *
Вже доля нам з тобою й вина спожить не дасть;
Ні, вже не розцілує, скоріше -- жить не дасть.
"Покайся! -- мені кажуть. -- Пора уже надходить."
В чім каятись? Господь вже і згрішить не дасть!
* * *
Є час, щоб веселитись, і час, щоб горювать;
Час в покриви нас кутать і час, щоб їх зривать.
Коли мудрець ти -- все приймаєш, як належне, --
То виявляється, що легко і вмирать.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію