ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Швед (1986) /
Проза
Павутинка із зеленим горлечком
Задушливий, вечірній дизель-поїзд, що в двох своїх синіх вагонах повільно волочив додому втомлених міською суєтою пасажирів. Я часто пересувалась до своєї роботи таким транспортом у місто Черкаси, не наймала квартири, бо жила від обласного центру за 10 кілометрів, у селі. По 30 хвилин дороги приміським поїздом вранці та ввечері, п’ять днів на тиждень, шість років навчання в університеті і два роки роботи, я знала пасажирів по іменах, розклад потягів напам’ять і кожного станційного собаку по кличці.
Того ж таки вечора ( дня і року не згадати, бо всі дні були, як один) звично сіла до вікна і про щось розмовляла зі своєю знайомою. Навпроти нас сиділа сімейна пара людей у зрілому віці. Вони трохи слухали наші теревеньки, а, може, вдавали, що читають книги. Всі ми їхали тихо-мирно. Тьмяне освітлення у вагоні додавало своєрідної атмосфери: невиразні ліхтарі, що були увімкнені через один по салону, освітлювали голови і плечі пасажирів, мов мішки картоплі у моєму погребі. Інколи, ці мішки картоплі підкашлювали, вставали і виходили, на зміну їм приходили нові. Всі вони пхалися, сунулися і ставили біля себе такі ж важкі клунки, як і їх думки та втома. Я була така, як і вони. Інтенсивніше шевеління серед пасажирів розпочиналось тоді, коли відкривали двері вагону їх господарі – кондуктори. Простягнута рука людини в синьому з касовим апаратом під пахвою – данина Міністерству транспорту. А потім знову… простягнута рука. Тільки жебраків. Раптом глухий удар біля моєї лівої скроні. Звук швидкий, без луни, лиш з тріском. Я не зрозуміла, що відбувається в цю мить, тільки озирнулась на своїх сусідів. Сивочоле подружжя дивилось на мене, як на ляльку у музеї воскових фігур. Бабуся прошептала: « ти в сорочці, дитино, народилася». Моя подруга, що сиділа подалі від вікна, затулила голову своєю сумкою. Виявляється, хтось кинув з вулиці пляшку з-під пива у вікно потягу, який уже встиг набрати високу швидкість. Ця пляшка глухо гупнула якраз навпроти моєї скроні, її горличко виглядало у кількох сантиметрах від мене. Скло вікна ( а воно, ж ви знаєте, не тоненьке у потягах) потріскалось у дрібну мозаїку-павутинку. Пляшка так і лишилась у ньому. Всі наступні пасажири стали озиратись в мій бік. Я лише поправила пасмо волосся біля тієї ж скроні: « а могла б уже й не поправити ті коси ніколи», – подумалось мені.
Не злякалась, бо все трапилось раптово. Тепер, я втратила звичку тулитись до скла вечірнього потяга, коли їздила сама. Або їздитиму не сама, або не тулитимусь до вікна. Усіляке трапитись може.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Павутинка із зеленим горлечком
Задушливий, вечірній дизель-поїзд, що в двох своїх синіх вагонах повільно волочив додому втомлених міською суєтою пасажирів. Я часто пересувалась до своєї роботи таким транспортом у місто Черкаси, не наймала квартири, бо жила від обласного центру за 10 кілометрів, у селі. По 30 хвилин дороги приміським поїздом вранці та ввечері, п’ять днів на тиждень, шість років навчання в університеті і два роки роботи, я знала пасажирів по іменах, розклад потягів напам’ять і кожного станційного собаку по кличці.
Того ж таки вечора ( дня і року не згадати, бо всі дні були, як один) звично сіла до вікна і про щось розмовляла зі своєю знайомою. Навпроти нас сиділа сімейна пара людей у зрілому віці. Вони трохи слухали наші теревеньки, а, може, вдавали, що читають книги. Всі ми їхали тихо-мирно. Тьмяне освітлення у вагоні додавало своєрідної атмосфери: невиразні ліхтарі, що були увімкнені через один по салону, освітлювали голови і плечі пасажирів, мов мішки картоплі у моєму погребі. Інколи, ці мішки картоплі підкашлювали, вставали і виходили, на зміну їм приходили нові. Всі вони пхалися, сунулися і ставили біля себе такі ж важкі клунки, як і їх думки та втома. Я була така, як і вони. Інтенсивніше шевеління серед пасажирів розпочиналось тоді, коли відкривали двері вагону їх господарі – кондуктори. Простягнута рука людини в синьому з касовим апаратом під пахвою – данина Міністерству транспорту. А потім знову… простягнута рука. Тільки жебраків. Раптом глухий удар біля моєї лівої скроні. Звук швидкий, без луни, лиш з тріском. Я не зрозуміла, що відбувається в цю мить, тільки озирнулась на своїх сусідів. Сивочоле подружжя дивилось на мене, як на ляльку у музеї воскових фігур. Бабуся прошептала: « ти в сорочці, дитино, народилася». Моя подруга, що сиділа подалі від вікна, затулила голову своєю сумкою. Виявляється, хтось кинув з вулиці пляшку з-під пива у вікно потягу, який уже встиг набрати високу швидкість. Ця пляшка глухо гупнула якраз навпроти моєї скроні, її горличко виглядало у кількох сантиметрах від мене. Скло вікна ( а воно, ж ви знаєте, не тоненьке у потягах) потріскалось у дрібну мозаїку-павутинку. Пляшка так і лишилась у ньому. Всі наступні пасажири стали озиратись в мій бік. Я лише поправила пасмо волосся біля тієї ж скроні: « а могла б уже й не поправити ті коси ніколи», – подумалось мені.
Не злякалась, бо все трапилось раптово. Тепер, я втратила звичку тулитись до скла вечірнього потяга, коли їздила сама. Або їздитиму не сама, або не тулитимусь до вікна. Усіляке трапитись може.
2013
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію