ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Життєві історії-2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життєві історії-2
Відрядження із далеких 80-тих.
Припортове місто. Початок червня. Помешкання – кімната у старому, занедбаному часом і байдужим керівництвом, гуртожитку. На столі три пляшки горілки, трохи закуски. Бригада із трьох чоловік відпочиває у вихідний день. – Будьмо! – випили, закусили. – Будьмо! – випили, закусили. Звичайна картина активного відпочинку далеко від дому. Після третього «Будьмо!» керівник, як людина більш стримана, залишає колег та прямує на пляж, на тепленький пісок до ніжних грайливих хвиль Чорного моря. Двоє, що залишилися: досвідчений, загартований тривалими відрядженнями, монтажник 6-го, найвищого за кваліфікаційною сіткою, розряду і водій середнього віку, менш вправний у пиятиці, бо вперше виїхав у відрядження, а удома під контролем дружини тиранічного типу не особливо і розслабишся. Ведучи теревені про все і ні про що, вони подовжують особисте змагання на міцність шлунку і ясність голови. Після нетривалого двобою водій, як людина менш тренована, тихенько сповзає зі стільця на підлогу, де і знаходить умиротворення своєму бійцівському духу. Його опонент у класичній позі – голова в тарілці, правда без салату, руки по обидва боки на столі. Через деякий час переможець приходить до тями, фіксує відсутність водія, зривається з місця і біжить до моря. Знаходить там керівника, підбігає до нього з майже істеричним криком:
- Николай! Где этот?… далі слідує смачний набір народної лексики.
- Панимаеш, он…(знову набір) ушел, забрал ключ, я комнату даже не закрыл!
Кімната зазвичай замикалася ключем, той вішався на потайний гвіздок у стіні і таким чином створювалася ілюзія недоторканності приватного, нехай і тимчасового, помешкання. Керівник, знаючи запальний характер свого підлеглого, тільки розводить руками, знизує плечима і навіть для чогось зазирає під рушничок, що лежить поруч на піску, наче там міг таїтися отой невдаха-водій. У цю мить із морської пучини, наче морж із ополонки(округлені, немов здивовані, очі; наїжачені вуса) намальовується відпочиваючий,
портретно дуже схожий на водія. Монтажник, крутнувшись на місці, плигає у бік відпочиваючого і, виставивши в ділянку його живота два розтулені пальці, цікавиться, але так, що чути за двісті метрів:
- Где ключ?!!!
- Ка-ка-кой ключ? – заїкаючись з несподіванки, питається відпочиваючий.
Далі – німа сценка на кілька секунд. Саме стільки часу потрібно нашому сищику, щоб зорова інформація нервовими шляхами дійшла до аналітичного центру осмислення
ситуації, там в процесі якихось складних біохімофіхичних реакцій плавно перерости в усвідомлення того, що водій, до якого зібралося стільки запитань, і та людина, що стоїть перед ним, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
- Да пашол ти! – замість логічного вибачення не дає поблажки своїм голосовим зв'язкам монтажник. Вибачення перед випадковою особою не вписується в кодекс його етичних норм. Керівник для запобігання подальшого непорозуміння потихенько відводить нашого героя в сторону, трохи заспокоює, після чого вони разом прямують до гуртожитку. Кімната розчинена навстіж, прямо з дверей важко не помітити пару стоптаних домашніх тапок, що визирають з під стола. Продовження тапок – сам загублений водій, що весь цей час мирно посапував на підлозі.
- Ты где был! – трохи зменшивши свій запал, запитує розбудженого водія монтажник. Той спросоння довго усвідомлює своє місце знаходження, потім відповідає:
- Где, где? В комнате…где.
- Ну ты смотри, без нас ни шагу. Можешь потеряться.
Трохи протверезившись, він давно уже зрозумів безпідставність своїх претензій, але внутрішнє переконання у своїй правоті, що ніколи надовго не залишає людей такого типу, не дає йому визнати свою анекдотичну помилку, освячену надмірним вживанням оковитої. Висновки такі ж, як і у попередній життєвій історії: і смішно, і грішно.
19 квітня 2013р.
Припортове місто. Початок червня. Помешкання – кімната у старому, занедбаному часом і байдужим керівництвом, гуртожитку. На столі три пляшки горілки, трохи закуски. Бригада із трьох чоловік відпочиває у вихідний день. – Будьмо! – випили, закусили. – Будьмо! – випили, закусили. Звичайна картина активного відпочинку далеко від дому. Після третього «Будьмо!» керівник, як людина більш стримана, залишає колег та прямує на пляж, на тепленький пісок до ніжних грайливих хвиль Чорного моря. Двоє, що залишилися: досвідчений, загартований тривалими відрядженнями, монтажник 6-го, найвищого за кваліфікаційною сіткою, розряду і водій середнього віку, менш вправний у пиятиці, бо вперше виїхав у відрядження, а удома під контролем дружини тиранічного типу не особливо і розслабишся. Ведучи теревені про все і ні про що, вони подовжують особисте змагання на міцність шлунку і ясність голови. Після нетривалого двобою водій, як людина менш тренована, тихенько сповзає зі стільця на підлогу, де і знаходить умиротворення своєму бійцівському духу. Його опонент у класичній позі – голова в тарілці, правда без салату, руки по обидва боки на столі. Через деякий час переможець приходить до тями, фіксує відсутність водія, зривається з місця і біжить до моря. Знаходить там керівника, підбігає до нього з майже істеричним криком:
- Николай! Где этот?… далі слідує смачний набір народної лексики.
- Панимаеш, он…(знову набір) ушел, забрал ключ, я комнату даже не закрыл!
Кімната зазвичай замикалася ключем, той вішався на потайний гвіздок у стіні і таким чином створювалася ілюзія недоторканності приватного, нехай і тимчасового, помешкання. Керівник, знаючи запальний характер свого підлеглого, тільки розводить руками, знизує плечима і навіть для чогось зазирає під рушничок, що лежить поруч на піску, наче там міг таїтися отой невдаха-водій. У цю мить із морської пучини, наче морж із ополонки(округлені, немов здивовані, очі; наїжачені вуса) намальовується відпочиваючий,
портретно дуже схожий на водія. Монтажник, крутнувшись на місці, плигає у бік відпочиваючого і, виставивши в ділянку його живота два розтулені пальці, цікавиться, але так, що чути за двісті метрів:
- Где ключ?!!!
- Ка-ка-кой ключ? – заїкаючись з несподіванки, питається відпочиваючий.
Далі – німа сценка на кілька секунд. Саме стільки часу потрібно нашому сищику, щоб зорова інформація нервовими шляхами дійшла до аналітичного центру осмислення
ситуації, там в процесі якихось складних біохімофіхичних реакцій плавно перерости в усвідомлення того, що водій, до якого зібралося стільки запитань, і та людина, що стоїть перед ним, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
- Да пашол ти! – замість логічного вибачення не дає поблажки своїм голосовим зв'язкам монтажник. Вибачення перед випадковою особою не вписується в кодекс його етичних норм. Керівник для запобігання подальшого непорозуміння потихенько відводить нашого героя в сторону, трохи заспокоює, після чого вони разом прямують до гуртожитку. Кімната розчинена навстіж, прямо з дверей важко не помітити пару стоптаних домашніх тапок, що визирають з під стола. Продовження тапок – сам загублений водій, що весь цей час мирно посапував на підлозі.
- Ты где был! – трохи зменшивши свій запал, запитує розбудженого водія монтажник. Той спросоння довго усвідомлює своє місце знаходження, потім відповідає:
- Где, где? В комнате…где.
- Ну ты смотри, без нас ни шагу. Можешь потеряться.
Трохи протверезившись, він давно уже зрозумів безпідставність своїх претензій, але внутрішнє переконання у своїй правоті, що ніколи надовго не залишає людей такого типу, не дає йому визнати свою анекдотичну помилку, освячену надмірним вживанням оковитої. Висновки такі ж, як і у попередній життєвій історії: і смішно, і грішно.
19 квітня 2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію