ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXXIV, побудлива
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXXIV, побудлива
1.
рівно в шість
про сон
життя забуло
крок душі
голодним маршем
вулиць
світ ожив
і ціни надуває
стережись
і не проґав трамваю
2.
кров
стоїть
немов
за серцем жінка
міста їдь
шукає відпочинку
за поріг
сміття і ніч
виносить
стоси снів
в яких
згорає осінь
3.
ще живем
про це щебече
преса
тьма проблем
бракує
світла
весел
звідусіль
шпигують
ось вам качка
хліб і сіль
розжуйка і подачка
скільки справ
згорить
з опалу
доле
стільки страв
зникатиме
зі столу
гра
в слова
давно уже
не жалить
шлюз
овва
чогось
комусь
не стало
4.
чути дзвін
холодний
аж колючий
плаче він
мов за запоєм
участь
позбирав
на правду
дзвону мало
і гора
думок на плечі
впала
5.
груди-сейф
у нім лігво причини
це не кейф
а горе
для мужчини
не інфаркт
бо серця
вже немає
просто факт
з горілки він конає
глузду суш
мистецтво
не напитись
душ злих душ
то роги
то копита
буц та й туп
трясуться руки
зранку
вмився труп
і просить
в біса склянку
6.
місто мрій
з бетону і металу
серця крій
залежить
від кварталу
до думок
два янголи пристали
ні на крок
чекають на поталу
голова
добротна кухня
ґвари
де слова
просмажені
до шкварок
ваша тьма
скуштуйте
ночі грінку
болю шмат
і на жінках
печінку
сонце
їж
он тіні
он підлива
онде
ніж
працює
без надриву
наминай
то свіже їдло
госте
запивай
і чокайся
при тості
7.
без причин
ця тиша
не зів'яне
є
почин
для вдачі-каравану
дзвякіт
ляск
і дзявкання палітра
сонцепас
жене
отари вітру
де
зірок
рясні інконостаси
де
за крок
шипить пустеля часу
8.
просто в лоб
інакше суть не вміє
ще не гоп
а в серці веремія
де той муж
немає
стуку в п’ятках
місто-вуж
на шиї
мов краватка
місто-міст
між стінами
і спліном
долі ліс
опалення
каміну
тепло тут
не хочу
прогоріти
та ідуть
за мною
світла діти
гомонять
щось тихо
між собою
кров моя
як хвиля
без прибою
ще ковток
очікує на сушу
мов рядок
поезії
на душу
26 Квітня, 2013
рівно в шість
про сон
життя забуло
крок душі
голодним маршем
вулиць
світ ожив
і ціни надуває
стережись
і не проґав трамваю
2.
кров
стоїть
немов
за серцем жінка
міста їдь
шукає відпочинку
за поріг
сміття і ніч
виносить
стоси снів
в яких
згорає осінь
3.
ще живем
про це щебече
преса
тьма проблем
бракує
світла
весел
звідусіль
шпигують
ось вам качка
хліб і сіль
розжуйка і подачка
скільки справ
згорить
з опалу
доле
стільки страв
зникатиме
зі столу
гра
в слова
давно уже
не жалить
шлюз
овва
чогось
комусь
не стало
4.
чути дзвін
холодний
аж колючий
плаче він
мов за запоєм
участь
позбирав
на правду
дзвону мало
і гора
думок на плечі
впала
5.
груди-сейф
у нім лігво причини
це не кейф
а горе
для мужчини
не інфаркт
бо серця
вже немає
просто факт
з горілки він конає
глузду суш
мистецтво
не напитись
душ злих душ
то роги
то копита
буц та й туп
трясуться руки
зранку
вмився труп
і просить
в біса склянку
6.
місто мрій
з бетону і металу
серця крій
залежить
від кварталу
до думок
два янголи пристали
ні на крок
чекають на поталу
голова
добротна кухня
ґвари
де слова
просмажені
до шкварок
ваша тьма
скуштуйте
ночі грінку
болю шмат
і на жінках
печінку
сонце
їж
он тіні
он підлива
онде
ніж
працює
без надриву
наминай
то свіже їдло
госте
запивай
і чокайся
при тості
7.
без причин
ця тиша
не зів'яне
є
почин
для вдачі-каравану
дзвякіт
ляск
і дзявкання палітра
сонцепас
жене
отари вітру
де
зірок
рясні інконостаси
де
за крок
шипить пустеля часу
8.
просто в лоб
інакше суть не вміє
ще не гоп
а в серці веремія
де той муж
немає
стуку в п’ятках
місто-вуж
на шиї
мов краватка
місто-міст
між стінами
і спліном
долі ліс
опалення
каміну
тепло тут
не хочу
прогоріти
та ідуть
за мною
світла діти
гомонять
щось тихо
між собою
кров моя
як хвиля
без прибою
ще ковток
очікує на сушу
мов рядок
поезії
на душу
26 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію