ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Чобітки...
Одна з двох студенток придбала пару чобіт і так вже ними тішилась-милувалась! Та на біду, зустріла ще одну коліжанку, яка файненько спаплюжила її вибір! І «не гарні, і не ходитимеш у них!»… І якось так непомітно, чобітки враз стали немилі серцю їхньої господині. Взяла вона їх і понесла в магазин. Продавчиня не заперечувала, прийняла товар назад, але попередила, що гроші поверне, як ці чобітки знайдуть нового покупця. Юнка щораз забігала поцікавитись, чи не продались вони часом, але гроші повертати ніхто не поспішав…
В черговий свій візит до магазину, раптом почула: «Доки будеш ходити, авантюристка!». Дитина мало не зомліла!
– Це я авантюристка?! Віддайте гроші!
Та її вже ніхто не слухав, зате покупці дивились в ш’тири ока.
Присоромлена поверталась додому. Чобітки коштували як три її стипендії. Що вона мамі скаже?
Ось так похнюпившись, брела вона вулицею, аж назустріч – її подруга, із якою, власне, вона й здійснила цю покупку.
– Чого похнюпилась? Ідемо, зараз виправимо ситуацію, – впевнено схопила та її за руку і потягнула за собою.
В магазині продавчиня – фарбована перекисом водню білявка, втупила немигаючий погляд у двійко дівчат. Вони, натомість, впевнено ступили крок назустріч: «Доброго дня! Ми прийшли по свої гроші!»
– Які гроші?! Аферисти! – на її лемент знову позбігались люди. Це було чергове фіаско!
Та не думала продавчиня, що студенти усілякі трапляються, тож спала собі спокійненько. А подруга студенточки вирішила проконсультуватись у юриста і так гарненько по телефону все для себе з’ясувала. Озброєні знаннями, дівчата вкотре рушили у магазин – продавчиня вчергове витріщилась на них. Після невеличкої переспівки, до них під’єдналась ще одна фарбована білявка – завідувач даного магазину. Вона пообіцяла розібратись, принагідно записала дані про навчальний заклад дівчат. Відразу по тому, зателефонувала до директора. Лишень дівчатонька переступили поріг свого училища, як керівничка викликала їх на килим. Однак, історія з чобітьми не викликала у неї жодного співчуття, тож вона покліпавши очима, змушена була доповісти начальству, що випадок побутовий – «хай розбираютья самі!».
Ситуація нагадувала пат на шаховій дошці…
Та залишався ще один шанс – це спроба розхитати репутацію магазину і таким чином домогтися свого. Дівчата рушили в редакцію місцевої газети.
Ой, що то за шум учинився! Як усі забігали! Скликали комісію із представників фірми-виробника, персоналу крамниці із завідувачкою та продавчинею включно! Студенток офіційно запросили на зустріч. В домовлений час вони ступили на ворожу територію. Як заповітний документ, пред’явили офіційним особам чек про купівлю ні в чому не винних шкіряних, чорного кольору, чобітків. Фарбована продавчиня із ображеним виглядом принесла сто карбованців. Дівчата, під загальну гнітючу мовчанку, вийшли на вулицю. Там було сухо – сніг давно розтанув, на деревах весело виводили рулади пташки, весняний вітер цілував обличчя.
Магазин «Взуття» через півроку закрили.
3. 05. 2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чобітки...
"Для торжества зла необхідною є лише одна умова - щоб хороші люди сиділи склавши руки."
Е. Берк
Дівчата були безтурботними студентками, в голові яких роїлось більш думок про хлопців та модний одяг, ніж про навчання. В центральній частині міста якраз відкрився новий взуттєвий магазин. А що була зима, то покупці гурмою посунули у крамницю – за чобітьми. Юнки були ще ті модниці! Тож і їх не обминула лиха доля туди завітати. На вітринах красувалось взуття чорного кольору із високими холявами. А що, якраз практичне і до всього пасуватиме!Одна з двох студенток придбала пару чобіт і так вже ними тішилась-милувалась! Та на біду, зустріла ще одну коліжанку, яка файненько спаплюжила її вибір! І «не гарні, і не ходитимеш у них!»… І якось так непомітно, чобітки враз стали немилі серцю їхньої господині. Взяла вона їх і понесла в магазин. Продавчиня не заперечувала, прийняла товар назад, але попередила, що гроші поверне, як ці чобітки знайдуть нового покупця. Юнка щораз забігала поцікавитись, чи не продались вони часом, але гроші повертати ніхто не поспішав…
В черговий свій візит до магазину, раптом почула: «Доки будеш ходити, авантюристка!». Дитина мало не зомліла!
– Це я авантюристка?! Віддайте гроші!
Та її вже ніхто не слухав, зате покупці дивились в ш’тири ока.
Присоромлена поверталась додому. Чобітки коштували як три її стипендії. Що вона мамі скаже?
Ось так похнюпившись, брела вона вулицею, аж назустріч – її подруга, із якою, власне, вона й здійснила цю покупку.
– Чого похнюпилась? Ідемо, зараз виправимо ситуацію, – впевнено схопила та її за руку і потягнула за собою.
В магазині продавчиня – фарбована перекисом водню білявка, втупила немигаючий погляд у двійко дівчат. Вони, натомість, впевнено ступили крок назустріч: «Доброго дня! Ми прийшли по свої гроші!»
– Які гроші?! Аферисти! – на її лемент знову позбігались люди. Це було чергове фіаско!
Та не думала продавчиня, що студенти усілякі трапляються, тож спала собі спокійненько. А подруга студенточки вирішила проконсультуватись у юриста і так гарненько по телефону все для себе з’ясувала. Озброєні знаннями, дівчата вкотре рушили у магазин – продавчиня вчергове витріщилась на них. Після невеличкої переспівки, до них під’єдналась ще одна фарбована білявка – завідувач даного магазину. Вона пообіцяла розібратись, принагідно записала дані про навчальний заклад дівчат. Відразу по тому, зателефонувала до директора. Лишень дівчатонька переступили поріг свого училища, як керівничка викликала їх на килим. Однак, історія з чобітьми не викликала у неї жодного співчуття, тож вона покліпавши очима, змушена була доповісти начальству, що випадок побутовий – «хай розбираютья самі!».
Ситуація нагадувала пат на шаховій дошці…
Та залишався ще один шанс – це спроба розхитати репутацію магазину і таким чином домогтися свого. Дівчата рушили в редакцію місцевої газети.
Ой, що то за шум учинився! Як усі забігали! Скликали комісію із представників фірми-виробника, персоналу крамниці із завідувачкою та продавчинею включно! Студенток офіційно запросили на зустріч. В домовлений час вони ступили на ворожу територію. Як заповітний документ, пред’явили офіційним особам чек про купівлю ні в чому не винних шкіряних, чорного кольору, чобітків. Фарбована продавчиня із ображеним виглядом принесла сто карбованців. Дівчата, під загальну гнітючу мовчанку, вийшли на вулицю. Там було сухо – сніг давно розтанув, на деревах весело виводили рулади пташки, весняний вітер цілував обличчя.
Магазин «Взуття» через півроку закрили.
3. 05. 2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію