ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Гренуіль де Маре
2018.05.25 21:24
Ти варила з троянди варення,
А думки сновигали по хаті:
Від «якби вже скоріше померти»
До «ще лампу ось розмалювати б».

Ти укотре хапалася неба –
Небо знов прикидалось фантомом
І цідилось байдуже крізь тебе,

Іван Потьомкін
2018.05.25 18:16
Не кожному, хто просить, подаю.
З часом навчився розрізнять професію й нужду…
…Попервах, як із найщасливіших країв
Мене фактично відпустили голим,
В центрі Єрусалима стрівсь мені прохач.
Хоча тої пори самому годилося б простягувати руку,
Не спиняюч

Микола Соболь
2018.05.25 15:49
Гортаю неминучу прохолоду
(До спогадів не тулиться тепло).
Художник день нове готує тло –
Пасьянсову перемішав колоду…
Та прийде час коли вже все одно.

Митарство словоблудне та спокуси –
Минули. У дорогу вируша,

Олена Музичук
2018.05.25 07:52
Зріє зело у городі.
Господи-Боже, єси.
Іскри роси на укропі,
наче веселка краси.

Вірую, вірю і знаю,
як, і коли, і чому
йду я стезею до раю,

Ночі Вітер
2018.05.24 11:29
Потреба в сповіді? Та храм згорів до тла.
Священник рясу кинув у багаття,
І хрест зів’яв, покорчило метал
Від сповідей і від химери щастя.

Не вірю я ні в біль в очах твоїх,
Ні в слово, що минулим пліснявіє,
Ні в праведне, ні в первородний гріх,

Тата Рівна
2018.05.24 09:24
Скрики скрипки
Скрипи ліжка
Хрипи втомленого тіла
Це – Великдень, – каже книжка.
Розговілись, як зуміли.

Ігор Деркач
2018.05.24 08:05
Коли, наповнений солодкою любов’ю,
Схиляв я голову свою перед тобою,
Моливсь на тебе, мила, думав: ти моя...
Ти знаєш, як відносився до слави я.
Ти знаєш світ, його падіння, злети -
Всю суєту, що докучає всім поетам.
Мене стомили бурі, я не відчув

Ігор Шоха
2018.05.24 07:25
Сиджу у темниці тісній і сирій.
За ґратами – воля. Орел молодий –
Мій вірний товариш махає крилом
І їжу криваву клює під вікном.

Клює тай киває мені у вікно,
Неначе зі мною задумав одно.
І зве мене поглядом, криком своїм,

Ярослав Чорногуз
2018.05.23 23:37
Усе частіш у вікна заглядає
В зелених шатах весняна краса.
Усе частіше я себе питаю:
Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

Мовчання поміж нами затяглося,
Чекаємо, хто перший зробить крок…
Була любов чи просто нам здалося,

Вікторія Лимарівна
2018.05.23 22:33
Сонечко вийшло – пройшла непогода…
Гарна дівоча приваблива врода.
Як усміхнешся – сердЕнько співає!
Рідна онуко, тебе я вітаю!!!
Дзвоник останній - дороги безмежні
Світ відкривають - і ти незалежна!

Маєш життєві шляхи прокладати:

Анастасія Поліщук
2018.05.23 21:31
І все безперервно, по колу, невпинно:
Будинок, робота, кафе, може, ринок,
Дорога назад навмання.
Як не дивно, повернешся знову в будинок.
З почином!
Ти можеш іти на концерти, в театри,
На площі, до парку читати Петрарку,
До сотні речей можеш мати

Сонце Місяць
2018.05.23 15:44
всілякий ґречний героїзм
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн

ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він

Сергій Гупало
2018.05.23 13:36
Не бачиш виходу і гірший кожен день?
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.

Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по

Анонім Я Саландяк
2018.05.23 11:21
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) Сниться... ... сільце – знаєте де подвір’я михайлюків?.. навпроти сметани – через дорогу – але там живуть другі люди – бо сметани з лемків - а я пам’ятаю - що їх переселять пізніше... а то є ще за а

Петро Скоропис
2018.05.23 09:45
От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Збігло піввіку.

Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з мі

Ночі Вітер
2018.05.23 09:07
Пополола, підгорнула, -
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.

В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Рецензії

 Мандри в космосі 50.2. Мала антологія ночі. Три ночі Ляшкевича і... (вибрані тексти Поетичних Майс
Володимир Ляшкевич (1963)
Березень

Бачить бджілка уві сні
Сновидіння чарівні,
Як літає серед квіту,
Скорому радіє літу.
Пахощі! І відусіль!..
А назустріч дядько Джміль.
Він до бджілки позіхає,
Каже – меду ще немає!
Нікуди і поспішати,
Нумо аж до травня спати!
2008

             Я Анонім
        … на східцях хмародера
           (спроба абсурдної аналітики)

    На першій сходинці маленькій дитинці читав казочку весняну, аби сон не сполохати… Непоказну: ” А назустріч дядько Джміль” волохатий… А на другій: “Літні марева і сни…”. Щось хотів сказати… але бачу, що не в’яжу лика, ще раз перечитав… та й прикусив язик я…:
Володимир Ляшкевич
* * *
Літні марева і сни,
невагомі дні - минущі,
і як ми,
прекрасносущі
без огуди і вини,

теплі зливи і блакить
знов упізнаного раю,
де дзвенить
святого краю
мого жайворова мить, -

не згасайте в далині,
за тростинами озерця -
сивиною,
сумом серця
начаровані мені,

не зникайте у сльоті,
у безжальності покосах,
у біді,
багряних росах,
як солдати на війні.

Літні марева і сни.
Дні сьогоднішні й грядущі.
Віщуни
прекраснодушні,
неземної далини...
2009
    На сходинці третій пригадав собі, що дещо подібне ( як його “Нічний Поштар”), занадилось мені останніми ночами… дивні сни: приснилося якось, що ми з Валерієм Васильовичем Лобановським їмо моркву і не дивимося футбол… Судіть самі :
Володимир Ляшкевич
Нічний Поштар

Коли у сни Твої листи приходять невідомо звідки,
я ними дихаю, та рідко запам’ятовую – прости.
Якби не ті раптові ранки, що змушують забути все,
вдягати не своє лице - нутром потойбіч од горлянки -

я встиг би не відповісти, а перейти Твої чертоги,
не оббиваючи пороги, з Тобою вічність провести!
Та ранки змінюють усе, у дзеркалі знаходжу відчай
повернутого з Потойбіччя, котрим погорджує земне.

Годинника гучне буття і новодень речей туземних,
досьє утіх і мрев недремних, і набуття серцебиття -
усе на місці, я вже тут! і спраглий далі чашу пити
і славити, і матом крити і люд, і блуд, і сервітут...

Верни мене нічний Поштар - у вичитані мною снива!
Відкрий осонні брами Дива, де ані марева, ні чар,
ні забуття у сон-траві, - лише далечина розквітла,
і я піду, і біллю світла не дорікатиму Тобі...
2009
    Нараз зробилися мені вже не такими, як колись, - “не ті раптові ранки”: “встав зранку порожньо у голові підняти б рівень оптимізму у крові валерій васильович казали гречно багато кофеїну небезпечно корисно їсти моркву не у сні бо буде так як сталося мені а наші дочки потакали в такт так-так так-так так-так так-так ну а моя так взагалі…”. Чи не пора уже збиратися… іти, “і я піду, і біллю світла не дорікатиму Тобі...” , все ж сподіваючись (лукаво), що “тіло ночі має червоні, червоні губи… і білі зуби…”.
   О, ніби-то класненький абсурдик вийшов собі!

    А ось уже і Володимирів хмародерчик виставився:
Володимир Ляшкевич
Usgue ad nihilum (одному поету)

І
Нарешті, досягнувши дна,
стрічаєш таїнства урочі.
В'язка, холодно-сонна глибина
нагадує самотні ночі
і дні. На дні
вовтузишся, аби
клейким намулом оповити тіло.
Те саме, що могло, та не зуміло,
а ще і так не личило тобі!
Тож осуди його. Суди за діло!

ІІ
Довкола риби, глянь, слизькі,
упізнаєш знайомі риси?
На диво схожі на оті, людські, -
вичікують, святі задерши ризи,
чи то пак плавники, нема різниці.
Їх ваблять не річні твої зіниці,
що стільки бачили там, угорі,
де правлять - риби знають - дзвонарі, -
їх родичі, хоч іншої водиці.

ІІІ
Розплющив очі? Примирив
повіки з ношею сумління?
Можливо ти дзвонар? І риб порив
до тебе значить тільки поклоніння.
Ти ж не рибалка душ - які усюди:
і там, на березі, і тут, у твані?
Ти навіть не бував на полюванні?
Тоді не бійся - здобич тут не люди.
Відкрий для поклоніння сущим груди.

ІV
Вдихни води. Знайди навік
тут покій, ти в надмірній требі
згубив падінням і утратам лік.
Перепочинь. Своїми при потребі
назви міста, понад якими Понт.
В очищені від зайвого квартали
проникни сутністю, - сади-портали
на дні досяжним роблять горизонт.
Повір, такого не буває в небі.

V
А до вподоби інше, те -
з "Amore, more, ore, re
amigus cognoscitur"? Буде -
посеред амфор, де вино густе,
де Месаліна зріла, без облуди
чекає імператора нового.
Її жага стосується земного.
Ти тільки відчини для неї груди.
In sensu strictiore hos pro reo.

VI
А в храмі Посейдона жде
на тебе істина Атлантів.
Хто не посіяв, той пожне.
Знання - дорожче діамантів!
Усе осягнеш ти і, з нагород
отримавши найголовнішу - Вічність, -
забудеш учорашню анемічність,
пронизуючи хіттю товщу вод.
Умножить безмір глиб твоїх талантів!

VII
Ти ще вагаєшся. Чому?
У себе там такого натворив!
Собі гидкий, а, значить, і Йому!
Він – Справедливість, хто би не просив...
І чорт візьми - ніякий Там не Сад!
Чим вище, тим і більшають страждання!
А зараз, тільки викажи бажання
і буде так!
Кажи!
Відчуй! - я Брат!..
Ти повертаєшся?..
Туди, де жив...

VIII
...Зелене на очах, як та трава, -
життя. Над ним, при тілі храму,
мов позабутих молитов слова,
Спаситель - на всесвітню драму
глядить останнім поглядом людини.
..."Поет ожив!" - сміх муз і дощ травиці.
Поет ожив і кида зори ниці
на схилені в збиранні квіту спини,
на звабні ніжки, на тугі сідниці...

Затим у ніжній синяві, вгорі,
поза дзвіниці мовчазним сирітством,
привиділися сиві дзвонарі -
і закружило, замело дитинством.

На мить подальше все здалось злодійством.
2000
    … кажуть (хмародер) має ліфти, а не східці… Та як же без сходів? Ну, очевидно, хоч би технічні (на всяк випадок) мусить мати…
    “Usgue ad nihilum” * – саме та хмаринка, яку та висока споруда зазвичай “дере” (щоб оправдати свою назву), а на ній уже сидить (живе) нігіліст “однин поет” , аж ноги звісив, балабамкає… Гукай хоч трісни – не почує, за ногу шарпаю – гай, гай…
    А уже ж треба нам (йому, власне) швидко бігти сходами вниз, на саме дно, бо так назва твору (ота хмаринка) зобовязує, “аж до нуля” :
Нарешті, досягнувши дна,
стрічаєш таїнства урочі.
В'язка, холодно-сонна глибина
нагадує самотні ночі
і дні. На дні
вовтузишся, аби
клейким намулом оповити тіло.
Те саме, що могло, та не зуміло,
а ще і так не личило тобі!
Тож осуди його. Суди за діло!

    Він там (здається) залишився, витає собі в небесах… “Тож осуди його… !” (разом із тілом) – але ні – він, “один поет” уже тут, вірніше… як він так може… “клейким намулом” вимастивши “тіло” , витати в небесах… і бути тут – на дні?
Довкола риби, глянь, слизькі,
упізнаєш знайомі риси?
На диво схожі на оті, людські, -
вичікують, святі задерши ризи,
чи то пак плавники, нема різниці.
Їх ваблять не річні твої зіниці,
що стільки бачили там, угорі,
де правлять - риби знають - дзвонарі, -
їх родичі, хоч іншої водиці.

А-а-а! Я думаю: чого він там (не чув мене) на тій хмарці… я його за ногу шарпаю… – “дзвонар “ : баламкає (не ногами) в той дзвін, але начебто уже:
Розплющив очі? Примирив
повіки з ношею сумління?
Можливо ти дзвонар?
– Як? Не дивлячись на таку поважну місію, сам про себе каже – ти? Вже добре, що не Ви… І риб порив
до тебе значить тільки поклоніння.
Ти ж не рибалка душ - які усюди:
і там, на березі, і тут, у твані?
Ти навіть не бував на полюванні?
Тоді не бійся - здобич тут не люди.

- А хто ж..?
Відкрий для поклоніння сущим груди.
- Знову Бога хапати за бороду..? Зовсім з глузду зїхав там, на тій хмаринці?..
   Та ні! Прийшов до тями (начебто), тепер я розумію, як він так швидко опинився тут, на дні: на якусь мить втративши орієнтацію, “згубив падінням” … і навіть може бути - вже розуміє, який усе це мотлох, “такого не буває в небі” між хмарочок:
Вдихни води. Знайди навік
тут покій, ти в надмірній требі
згубив падінням і утратам лік.
Перепочинь. Своїми при потребі
назви міста, понад якими Понт.
В очищені від зайвого квартали
проникни сутністю, - сади-портали
на дні досяжним роблять горизонт.
Повір, такого не буває в небі.

Та й ну шукать товариша… “в любові” (краще, звісно, подругу)… одним словом пустився зовсім берега, упавши з хмарки (той поет):
А до вподоби інше, те -
з "Amore, more, ore, re
amigus cognoscitur"**? Буде -
посеред амфор, де вино густе,
де Месаліна зріла, без облуди
чекає імператора нового.
Її жага стосується земного.
Ти тільки відчини для неї груди.
In sensu strictiore hos pro reo***.

Хоч воно (також слизьке, але не як риба, бо тепле…) і “стосується земного” , але “у більш вузькому розумінні” … власне кажучи - це (все ж) неземне, бо:
А в храмі Посейдона жде
на тебе істина Атлантів.
Хто не посіяв, той пожне.
Знання - дорожче діамантів!
Усе осягнеш ти і, з нагород
отримавши найголовнішу - Вічність, -
забудеш учорашню анемічність,
пронизуючи хіттю товщу вод.
Умножить безмір глиб твоїх талантів!

    І що? Давай знов сходами уверх? Знов на хмаринку пертись?:
Ти ще вагаєшся. Чому?
У себе там такого натворив!
Собі гидкий, а, значить, і Йому!
Він – Справедливість, хто би не просив...
І чорт візьми - ніякий Там не Сад!
Чим вище, тим і більшають страждання!
А зараз, тільки викажи бажання
і буде так!
Кажи!
Відчуй! - я Брат!..
Ти повертаєшся?..
Туди, де жив...

Де жив? Та не на хмарці все ж! … і виринаєш із води… вдихнув повітря? Давно пора! І ось:
...Зелене на очах, як та трава, -
життя. Над ним, при тілі храму,
мов позабутих молитов слова,
Спаситель - на всесвітню драму
глядить останнім поглядом людини.
..."Поет ожив!" - сміх муз і дощ травиці.
Поет ожив і кида зори ниці
на схилені в збиранні квіту спини,
на звабні ніжки, на тугі сідниці...

Затим у ніжній синяві, вгорі,
поза дзвіниці мовчазним сирітством,
привиділися сиві дзвонарі –

    Все ж таки на ту хмаринку вже хтось всадився, і бачу не один (святе місце порожнім не буває). Як добре, що йому, “одному поету” , уже:
і закружило, замело дитинством.
Тобто (для мене особисто) «на всю катушку» шаленний рок в цю мить лунає!

На мить подальше все здалось злодійством.

    … Ну не те, щоб аж “злодійством” , такою собі грою у поета на тлі загальної мотлоховості цього простору у проміжках між маніакальних нападів непереборного бажання ухопити Бога за бороду…
    І… для самого себе на сам кінець підсумую: якщо звучить ще рок старий… Аж до небес! Ну, і ти уже... старий облізлий пес, а тіло аж конвульсії беруть... то можеш думати: о, є-є-єс! За мою душу чортенята вже чуби деруть!

*Usque ad nihilum – аж до нуля.
**Amicus verus cognoscitur amore, more, ore, re – Справжній товариш пізнається любовю, відношенням, словом, ділом.

*** In sensu strictiori (strictiore) - В більш вузькому розумінні. - інформація з інтернету.
Травень не 2012
 Я Саландяк –  За межею рами.
худ. Я Саландяк.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-10 12:55:48
Переглядів сторінки твору 1636
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПРО ПОЕЗІЮ
Автор востаннє на сайті 2018.05.25 17:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-11 12:38:31 ]
Як на мене, тонке відчуття творчості Володимира Ляшкевича! Випурхнула зграйка твоїх відкриттів, Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-12 07:21:05 ]
Знаєш, Богдан, читаючи сторінку Володимира Ляшкевича у мене склалось відчуття ніби я бігаю сходами уверх - вниз...“Usgue ad nihilum” якраз добре підійшло для сформулювання цих відчуттів...
Будь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-12 12:33:40 ]
Якщо чесно - то я не розумію навіщо це все написано?

але якщо вже є, то має бути так, щоб було зрозуміло читачу, хто є хто, або - де чиє?

Бо особисто я усе ж перевіряла на сторінці В.Ляшкевича чи це його твори.

Тобто у мене є такі зауваження:

1. Якщо "Три ночі Ляшкевича - то має бути не 4, а таки 3 вірші.

2.Ось це - сторонньому читачу видасться, що це вірш Аноніма, в той же час, коли це вірш Ляшкевича.

Я Анонім
… на східцях хмародера
(спроба абсурдної аналітики)

На першій сходинці маленькій дитинці читав казочку весняну, аби сон не сполохати… Непоказну: ” А назустріч дядько Джміль” волохатий… А на другій: “Літні марева і сни…”. Щось хотів сказати… але бачу, що не в’яжу лика, ще раз перечитав… та й прикусив язик я…
* * * ??????????????? (тут має бути прізвище автора. а саме В.Ляшкевича.)
Літні марева і сни,
невагомі дні - минущі,
і як ми,
прекрасносущі
без огуди і вини.....

3.Знову те саме - порушення авторських прав - а до речі, Ярославе, - дозвіл автора є???!!!

....
О, ніби-то класненький абсурдик вийшов собі!

А ось уже і Володимирів (? тут я мусила вернутися трохи вище і подивитися чи Лобановський не Володимир часом, бо не зрозуміла до кого відноситься запанібратське слово "Володимирів" - а фанатом футболу я не є - ...) хмародерчик виставився:
• Usgue ad nihilum (одному поету) ТУТ ТЕЖ МАЄ БУТИ ПРІЗВИЩЕ АВТОРА

І
Нарешті, досягнувши дна,
стрічаєш таїнства урочі.
В'язка, холодно-сонна глибин

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-12 12:39:32 ]
тут те ж саме ????????????
На сходинці третій пригадав собі, що дещо подібне ( як його “Нічний Поштар”), занадилось мені останніми ночами… дивні сни: приснилося якось, що ми з Валерієм Васильовичем Лобановським їмо моркву і не дивимося футбол… Судіть самі :
Нічний Поштар (ДЕ ПРІЗВИЩЕ АВТОРА???????????)

Коли у сни Твої листи приходять невідомо звідки,
я ними дихаю, та рідко запам’ятовую – прости.
Якби не ті раптові ранки, що змушую

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-12 13:59:05 ]
Отже:"запанібратське слово "Володимирів"", "дозвіл автора є???!!!" - притензії приймаються від Володимира Ляшкевича!
Що до Валерія Васильовича Лобановського - з тексту випливає, що приснилося мені... Раджу уважніше перечитати.
Дякую за зауваження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-12 15:00:15 ]
Я уважна, Славчику, дуже!!!!!!!!!!!!!!))))))))))))))
ці претензії від мене, як від читача, який не зразу зумів "в'їхати" у написане)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-12 13:29:54 ]
Три ночі ...і роздуми на східцях хмародера (четвертий)! Така повна назва.
Навіщо все це написано? - А я Ксеню знаю?!Посеред ночі?..
Що до авторського права, згідний, виправив...
Що до певного абсурду...я радий... що мене буквально зрозуміти важко, це не арифметика а спроба абсурдного аналізу...
Завжди радий твоїм зауваженням, підказкам майстра в Поетичних Майстернях...
Всього найкращого


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-12 15:06:33 ]
хоть з чимось згідний - це радує, знаючи твій характер:)
звідки ж мені було знати повну назву, яка не відображена на сторінці повністю, треба було ще раз вказати її перед початком тексту)

мої претензії грунтуються на тому, що ти заставив мене, читача, зайвий раз бігати_перепровіряти де чий текст і хто як зветься, і кому що сниться:)

Натхнення і тобі, на творчість)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-12 17:57:38 ]
Так, "зайвий раз бігати" (східцями) - це і є основна ідея... А повна назва читається... читаючи перший та другий заголовки...
Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-13 22:34:55 ]
Дякую за можливість попобігати:)
Це корисно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 16:25:41 ]
О, щиро дякую за таку увагу. Черговий раз пробуючи перероджуватись, з вашою допомогою бачу нові обрії для подальшого вдосконалення ). Старе вже не чіпатиму, бо нового ж безмір )
А малярське рішення файне, можливо не вистачає тільки струн - крізь і Вгору )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-30 14:07:52 ]
І вам усього найкращого бажаю!