ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Безголів’я
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Безголів’я
Жінка із очима більшими за океан забуття виглядає срібну дорогу до раю. Підійдеш до неї, тихо попросиш щастя. Великим кухонним ножем, загостреним тисячами років застосування, вона швидко і безболісно відріже тобі голову. Тобі трохи лоскотно і сумно, бо ти утратив найріднішого порадника – голову. Ти не плачеш, бо нічим. Віртуальну порожнечу змінила фактична, і якби не кров, що скрапує штани і мешти, ти міг би і не помітити фізіологічної пертурбації своєї особистості. Коли кров трохи загусне, ти поволі звикаєш до безголів’я, тим більше, що воно не таке страшне, як здавалося спочатку.
Хіба мало безголових у цьому світі?
Тобі би ще водонепроникного плаща та вороного коня і ти – уже вершник без голови. Також не поганий варіант, вважаючи на відсутність диких степів, але наявність наших доріг, еталонів бездоріжжя по західним міркам. На цих дорогах багато таких як ти, тільки на залізних скакунах. Несуться, йдуть на обгін, на таран безголові камікадзе у моторизованих бляшанках і нема від них порятунку, бо вони безсмертні у своїх віковічних звичках вмикати найвищу передачу замість обережного «тихше їдеш – далі будеш». Далі жінки із кухонним ножем ще ніхто не заїжджав. Але чим вона може допомогти уже безголовим? Хіба що контрольною колотою дірою в область сідниць, двох півкуль мислення замість мозкових.
У своєму безголовому житті ти колись зустрінеш таку же безголову жіночку, одружишся з нею і будете ви кохатися чистим фізіологічним актом, не забрудненим емоціями і душевними переживаннями. Звичайно трохи жаль, що ти не зможеш її поцілувати, але коли ти міг це робити, ти був щасливішим, ніж зараз? Не говорити, не бачити, не чути, а головне не думати – у кожному із цих конкретних випадків це ціла людська трагедія, але якщо усе це поєднати докупи, то у світі неправедності і очевидного глупства можна довго існувати у стані сомнамбулічного задоволення. Я не знаю, є у мене голова чи ні, але жінок із кухонними ножами у руках намагаюсь уникати. А раптом у мене є голова і мені жаль її втрачати. Чому? Сам не знаю. Усе це лиш догадки, бо продовження шиї ще не гарантує наявності голови.
Непродумані рішення, спонтанні вчинки, головотяпство, безшабашна поведінка, дах знесло, з глузду з’їхав, повне затемнення, перемкнуло контакти, шарики за ролики, відключило, не пам’ятаю, сам не знаю як, провокація внутрішнього голосу, якби ж то я знав, живемо один раз – усе це варіації не тему безголів’я і навіть ті, що пишуть про це, як то автор, ті, що підтримають це чи ні, як то читачі, усі ми не застраховані від того стану безумного забуття, коли твоя хата скраю, ти нікому нічого не винен і взагалі ідіть ви усі… далеко, далеко за високі гори, за сині моря, туди, де люди дружать зі своїми головами, а позбувшись їх, помирають.
Хіба мало безголових у цьому світі?
Тобі би ще водонепроникного плаща та вороного коня і ти – уже вершник без голови. Також не поганий варіант, вважаючи на відсутність диких степів, але наявність наших доріг, еталонів бездоріжжя по західним міркам. На цих дорогах багато таких як ти, тільки на залізних скакунах. Несуться, йдуть на обгін, на таран безголові камікадзе у моторизованих бляшанках і нема від них порятунку, бо вони безсмертні у своїх віковічних звичках вмикати найвищу передачу замість обережного «тихше їдеш – далі будеш». Далі жінки із кухонним ножем ще ніхто не заїжджав. Але чим вона може допомогти уже безголовим? Хіба що контрольною колотою дірою в область сідниць, двох півкуль мислення замість мозкових.
У своєму безголовому житті ти колись зустрінеш таку же безголову жіночку, одружишся з нею і будете ви кохатися чистим фізіологічним актом, не забрудненим емоціями і душевними переживаннями. Звичайно трохи жаль, що ти не зможеш її поцілувати, але коли ти міг це робити, ти був щасливішим, ніж зараз? Не говорити, не бачити, не чути, а головне не думати – у кожному із цих конкретних випадків це ціла людська трагедія, але якщо усе це поєднати докупи, то у світі неправедності і очевидного глупства можна довго існувати у стані сомнамбулічного задоволення. Я не знаю, є у мене голова чи ні, але жінок із кухонними ножами у руках намагаюсь уникати. А раптом у мене є голова і мені жаль її втрачати. Чому? Сам не знаю. Усе це лиш догадки, бо продовження шиї ще не гарантує наявності голови.
Непродумані рішення, спонтанні вчинки, головотяпство, безшабашна поведінка, дах знесло, з глузду з’їхав, повне затемнення, перемкнуло контакти, шарики за ролики, відключило, не пам’ятаю, сам не знаю як, провокація внутрішнього голосу, якби ж то я знав, живемо один раз – усе це варіації не тему безголів’я і навіть ті, що пишуть про це, як то автор, ті, що підтримають це чи ні, як то читачі, усі ми не застраховані від того стану безумного забуття, коли твоя хата скраю, ти нікому нічого не винен і взагалі ідіть ви усі… далеко, далеко за високі гори, за сині моря, туди, де люди дружать зі своїми головами, а позбувшись їх, помирають.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію