ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Вірші забрані з відділу поезія
З Рубрики У Роздумах
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Рубрики У Роздумах
Підступи до раю
---------------
Окреслено межу... обіцяне безсмертя знає,
Де важіль перекинуто на бік від тіла та гріха.
І каторжно, не в крок, дорога в рай без крил витає -
Де босоніжжя душ вогонь очищення вдиха.
Заповнюється крок по зближення... і перелите
Дзюркоче стисло. Скрегіт, здвиг на відстані ступні.
Циганять в крадькома черству мовчання скибу миті,
Витискують ступню на спалах поступу східні.
Занурена очима, в невблаганні похить свічі,
Вона тамує подих - і стіни вже хитають тінь.
За руки височінь трима поруччя, нишкне відчай,
Коли зникає кволо діл... а з ним і стін крутінь.
Для чого небо і блаженний едем, як без тіла:
Не влитися у пригоршню спроможности воді,
І не шукати правди, недоведеної ділом,
Та чатувати злудою - прийдешнім "А тоді...":
Дивитися вікном, у нове відчиняти двері,
Народжувати світ і проводжати там де сон,
Думками повзати по білосніжному папері,
І цілувати святощі замолених ікон.
Вдягатись променем і тінь собою одягати,
Любити, вірити, надіятись, рости, цвісти,
Бути коханими, і так від пристрасті кохати,
Щоби ні попіл втрат, ні стукіт серця не згребсти.
Полізли руки павуком, коли досліпла свічка -
Плетуться по поруччю, десь кусає лікті млість.
По плетеві небесному, спинаючись до вічка,
Де гріє око істини та гложе безвіч кість.
9 Серпня 2006
нАрКоТиК
--------
Десь у спілість заносяться пригоршні вишні,
Тут прокусами змій здріють згини руки.
На іконі обрамлено висох Всевишній,
Затискає каліцтво знова п`ястуки.
Напічнявівши, сонце приховує втечу,
Ну а пружність судини - рух вістря керми.
Повен голки кадій трутизни марних течій
Звідкіля плаче сутність очима сарни.
Розляглася дорога до серця і далі,
Кожен поштовх несе у запамороч тлінь.
Одягнувши "За Жах!" ордени і медалі,
На устах проступа смерти наглої тінь.
Вже шкоробиться світ - то спада, то взлітає,
Ще пів поділки зваб і сягне небосхил.
Тільки в небо ключі спазмом тіло ломає...
Збожеволено гне необачність коси.
Прокидається рань від відспіву швидкої.
Ще повзе над лицем по цераті замок...
І невтомлено жаль, що прийшов за Тобою,
Вихиля на дорогу одушілий ковток.
28 Липня 2006
***
Старий варіант ( перед реанімацією ):
Світ зновá постарів, спорожнивши питóме...
Та двох сонець крутíнь заносúлась у шкраб.
Сплячих стін поводир перевóдив рухомість,
Розпирав небосхил - недокинутий трап.
Напихалась нераз через край всякість смíття,
То знова в порожнéчі вистоював час.
І летіли секунди - здавалось століття,
Розбивався безвíком - годин перелаз.
Хочеш я поділюсь - сонця два забагато,
Принеси власний світ, де ховався сірник.
Власне так повставав цей наш лет непочатий...
Ну скажи, що "не так"... бо до "так" я вже звик.
3 Листопада 2006
***
Не стукай
---------
Не стукай, як в серце входиш,
об душу язик обскрібши.
Відпружся, бо пальцем водиш
навколо. Подумай ліпше:
Відраза на дно осіла -
зростатиме... аж зігнеться
у пальцях завинно в силу,
у думці на Жаль зітреться.
... А Ти, протираєш вічко,
завмер у спокуті штивно.
Слова, мов лягли під січку...
за тридцять лиш срібних... Дивно.
30 Грудня 2006
***
Не...
------
Не зарікайтесь у правилах тону:
Збіг інтонацій - ознака "Попав".
Не задивляйтесь при грі на оскому:
Зрадите погляд - напишуть "Пропав".
Не зазіхайте на те, що не ваше:
Надто важкий крім свого хрест чужий.
Не переходьте дороги не знавши:
Те що перéхід є кращим за "Стій!"
Не наливайте порожність до шклянок:
Будете пити з них певно самі...
Накип душі, наче листя... Омана,
Як опадає - то бути зимі.
11 Листопада 2006
***
ПередВеликдень.
---------------
Церковний дзвін накликує молебінь,
На запах ладану все надить прихожан.
І ті, ступаючи крізь брами неба,
Збирають поглядом весь біль Христових Ран.
Це він пече і стегматично плаче,
Вбиває цвях і коронує в терня знов,
Здрига у кожнім подиху... А значить
Така ціна Тобі - Одвічная Любов.
В Тобі з ікон святі ховають душі,
В пересторозі грішності, завчас мовчать -
Про те, яким прийдешнім стане хліб насущний -
Накладена давно Всевишнього Печать.
Горять живі та мертві очі свічі.
В ній сльози Істини шукають каяття...
І тіло їхнє Істина калічить,
Та накриває плащеницею життя.
4 Жовтня 2006
***
Компаньйони ( українська версія/переклад )
-----------
За Тобою слідкують Вони з-за плеча,
приписавши мені років десять завчас.
Вони всілись, як прийняте "зілля для чар",
завдяки попихáм, що так схожі на фарс.
І приймаються з рук вони цих... та чужих,
щоб як "брат і сестра" здаватися зрячим.
Вони в настрої, в рóздяпах, в стані свербкúх,
та найгірші на вхід у ряд Фібоначі.
Прийде день, Ти в сільце їхнє втрапиш, нáче...
Маленькі мої компаньйони - думкú:
гарячі... немов танцівниці вмілі;
на розтяг такі, що хоч світ огорни;
і тихі... неначе саркома по тілі.
11 Січня 2007
***
Дорога через ніч
----------------
Припавша кирка місяця -
Розбитий час... Копальня ночі:
То завмира, то біситься,
То зводить зір, то хмар толочить.
Розчесані жаринами,
Тремтять зірки. Так непорушно:
В`юки доріг за спинами,
В подолі рук на видих душно.
На відстані у похить вій
Не проковзнути в мить прозрінню:
Іти пів-дотиком до мрій -
В наступне впертись покоління.
9 Листопада 2006
***
Втрачений Шанс
--------------
Коли здавалось би кінець -
Фатальність, що не за горами,
Вниз посилає нам Творець
Ледь зрозумілі телеграми.
У кожнім слові Ключ Старий
У двері, що на час закриті,
Що просяться на стук: "Відкрий!" -
Світам Новим нестримні миті.
А ми, закутавшись у страх,
Благаєм в Істини прозріння...
І Ключ Старий, що у словах,
Обмінюєм на невезіння.
5 Травня 2006
***
Віддзеркалення дійсності (або - якби не Ти)
------------------------
Якби не Ти: об мене б терлись леви,
Їм кігті би гострив переполох;
А може і без світла, кришталево,
Крізь плоть в мені просвічувався Бог.
Не звикнути б душі до тьми і болю,
І не збирати серця черепки,
Не вириватися грудьми на волю,
Забувши про наставлення руки.
Я міг би небо птахом відчиняти,
І зачиняти даль його крилом;
З-за пазухи габу для моря гнати,
Та ударяти нею об весло.
Не забивав би у щодень поклонів,
Та не шукався папороті цвіт;
До вух не лізли би прокльони,
Дзеркалився простим добром їх літ.
Я б кулею не став для ран солдату,
Від похоронки не роздерши дім;
Сльозою б не всихав у Тебе - Мати,
І гнав би блискавкою в поле грім.
Я би не вішав на засову двері,
На шию зашморг, орден на грудях;
Розгладжував би час і мезентерій,
І завагався б заганяти цвях.
При покликах вогню зі шкла би видув
Два сонця - щоб за день не перейти;
Куточком ока розпочав кориду,
Де кров`ю протікав не Він, а Ти.
Я б жадібно ковтав безсилля віри,
У краплі не втопивши всі світи -
І нею би себе не обезмірив...
Не знав лиш - де упасти, де цвісти.
Я з невагомості стелив би плити,
Де питель посходилась з німоти.
Якби не Ти, я міг би жити й жити...
Було б чужим життя... якби не Ти.
4 Серпня 2006
***
Мені не байдуже
---------------
Мені не байдуже, коли мій Друг в потребі,
І не однаково, коли Він у біді.
Коли постійно кровоточуть рани неба,
Чи бій крила пташиний по живій воді.
Зворушливо, коли не спить і жде дитина,
Шукаючи губами смак грудей... Щемить -
Коли хтось забуває слово "Батьківщина",
І не приховує того, що "не болить".
Збиває пульс від материнських сліз пролитих -
Перекарбованих у ласку їх руки.
Мороз по шкірі, як батьків ховають діти,
І серце розрива, коли це навпаки.
Чомусь не так, коли в одних кінці з кінцями,
А іншим не дано знайти їм береги...
І недовірливо, коли Служитель Храму
Розпродає молитву за чужі гріхи.
Все губиться, коли не дивляться у вочі,
Ножем по шклі, коли говорять поза них.
Не сплять думки дрейфуючі... Крізь шпари ночі
Я відчуваю кожен їхній стоп і здвиг.
В очах запал, як за словами “можу” й “мушу”
Приходять, з часом, - “бачу”, “хочу” і “роблю”...
За все єство, котре вбира Вселенську Душу,
Мені не байдуже - бо я її люблю.
21 Червня 2006
***
Проколи віри
------------
Наго в дзеркалі, у ньому тіло гапить.
Тіло звином, наче видертий папір.
Вбого зморщилось і думку холод квапить
Наколотися на все чим впитий зір:
Коронуються у терня спазми скроні,
Цвяхи протупцьовують... до рук і ніг.
Розрізає тиша слух на перепони -
Зкрапує душею світла оберіг.
Проторочують все тлінне тями спиці -
З поцілунку в`яже зрада гаманець...
Позлітались янголів голодні птиці -
Видзьобався для сльози очей скіпець.
Стало б воску, а вогню без міри досить...
А не стане - буде розсипатись сіль.
Ті, хто рани за Христа на тілі носить,
Знають, як нести хрести життя крізь біль.
Знає і життя кому і скільки... Колко
Перекроюватись і зшиватись знов -
Щоб нанизами на подих вістрям голки
Розривати серце вірою в любов.
20 Серпня 2006
***
Небесне Запитання
-----------------
Небеса в небесах,
Як же Вас осягнути?
Коли світ у гріхах
До спокуси прикутий.
Коли світ у гріхах
І лиш крапля надії...
І нанизує страх
На мовчання події.
І нанизує страх -
Провисають карнизи...
Мрії зранений птах -
Там, де крила - там зрізи...
Мрії зранений птах -
В нього очі опалі...
І лиш тільки у снах
Висота кличе далі.
І лиш тільки у снах
Ми вже там... А по суті-
Небеса в небесах...
Тільки ми на розпутті.
19 Травня 2006
***
Равликуємо
----------
Равликами, порізно -
По кутках убогих.
Той, хто перший в пролежнях -
Пазуха у Бога.
Хто процідить слово "Так" -
Стане першим в лазі.
Як вже є - тіла навзнак
Ніжаться... у сказі.
Хтось казав, що завтра гріх
Вибачать коліна...
Та просвічує поріг
Нас... і голі стіни.
18 Жовтня 2006
***
Приплив Сьогодення
-------------------
Бачу берег Сучасності!
Капітанам голів:
"Мис Розбитої Гласності"...
(Там, де правда без слів)
...На безлюдному острові:
Око дре океан,
В одновимірнім просторі...
Без дверей... лиш паркан.
Протираються прозірки
Нерухомим думкам,
І зарікся на позирки
Знову від Сам-На-Сам.
Бастіони невпалості
Не витримують бій,
Докона в досконалості...
Надвигадливість. Мрій!
Там, де вимір принадами
З небокраю стіка,
Ухопившись за гадане,
Ковзне в пальцях рука.
Жалюгідно, в неспокої
Протир вибився з ран.
Там, де яма глибокая -
Затікає стоп-кран.
Все, що поруч нагачено, -
Наче платівки хрип...
Путівцями тлумачено
Мову здавнену риб.
9 Січня 2007
***
Гріховність
-----------
Навертає тіло гріх,
обпеклися глеки зради...
Все ховаючись у сміх,
біль танцює доки всяде.
Вниз, по тями рівчаках,
кров стікає у провини...
Грає істина терпка,
струни рвуться без причини.
Рвуться й часу ланцюги...
Та у вільному падінні
б`ють судоми-батоги
по вже мертвому сумлінню.
2 Березня 2007
***
Не Тобі
---------
Спасибі Тобі, мій Друже -
За те, що Тебе нема...
За потиск руки байдужий,
За погляд, що не втрима...
Ховає кишеня дулю,
Дарує усмішка схиб.
Я серця свого не стулю,
Хоч голос душі охрип.
Тупіє краєчок вуха,
Серединка на проліт,
У горлі давно вже сухо,
А глибше - шкребоче кіт.
Той кіт, він як кіт, одначе -
Гуляє сам по собі...
Заплющивши очі, бачу
В передирках сон і біль.
Запізно кидатись в очі -
Зарано від рани зліг
Твій Син, Милоседний Отче,
За наш Первородний Гріх.
5 Квітня 2007
Поетам
------
З кухлі світу думкú -
хай Душа вже нап`ється...
Як засієм словами,
так посходять рядки.
Наливаючись сонцем,
тепло переб`ється
розділовими знаками
від ліній руки.
Знову стрінем весну,
мов коханець коханку,
потаємно вдихаючи
пригублений зміст.
Та нехай все життя
переходить ва-банку,
бо для нас не існує
поміж присрастей піст.
Це так легко іти,
не спиняючи кроків,
і так важко губити,
нам всім тих -
хто не в крок...
Світ втомився чекати
наступних Пророків -
від Пророків
про рóки
нам на рóки байóк.
Та колись ми прийдем
там, де Сонце сідає.
І піднéсемо руки...
і опустимо світ.
Як в поетовім серці
раптом біль затихає -
Значить час відштовхнутись...
Та чи лишиться слід?
27 Квітня 2007
***
Читаю газету
------------
Подумав, що в серце... язик зрикошетив.
Прикинув на голову... сіпнуло руку.
Печінку на виїд, забився в газету -
бігцем перетравлюю зміст передруку.
Грімливо на шпальтах, мов лунь канонади -
помпезні сенсації, крики реклами.
В параді важливості першими - вади.
Словами замовника зшито регламент.
Листаю події, мов краплені карти:
як падають коні і вершники з ними,
усе навпаки в діях суму та жартів,
збирається сміх під нанесення гриму.
Пропахла інтимом політика хвасту,
все тицькає влада народу забавки.
Готуються справи на власному щасті.
Де люди осліпли - там визріли стáвки.
Грошиста верхівка гойдає законом,
втирає сідниця у крісло посілість.
Від виміру зірки поважність пагону,
у пролежнях серця турбота та милість.
Комусь недоїсти, комусь недоспати,
комусь перейтись коридором "Відвертість"...
Де приспана правда, де крицею грати -
виглядують очі ще свіжої смерті.
27 Грудня 2006
***
Kафе `Душа у Тілі`
-----------------
Маестро осені по клавішах листів опалих
Перетосовував акорди шамотою спазмів...
Вслід переносився очима вулиць час оспалий,
Перефарбовуючи їхні погляди в сарказми.
Злітались ангели в нічне кафе "Душа у Тілі"-
Одні, як блискавці... дивилися мов нетлі другі.
В плащі з дощу ховали власні крила - чорні й білі,
Столи позаливав безперестанний перегугіт.
Думки приносили в горнятках з параграми свідчих,
До стінок прикипало серце повне страсті...
Ті ангели в перезірках вдавали шкулких слідчих -
Витрушували попіл слів з передчуттів напасті.
Облуплювались від баталій аргументів стіни
І проступали холодом по них форпости поту...
При звабах грілося містичне тіло месаліни,
Котра від слідчих у табу ховала власну цноту.
За барним столиком гойдались тіні пережитків -
В шухляду тями не складались трагі-маски втрати...
Проникливість бентежила гостей, що на підпитку,
Як змахи вістря палача на гласнім місці страти.
Збігали хутко пошуками сенсу пересуди,
І не знаходила для сили місця горда воля.
Її з кафе під руки виносила спіль облуди,
І розпинала нею перехрестя "Вибір-Доля".
З в`юками ніцих сновигали безпритульні злидні,
Та проминали не спиняючись на "Стій" достатки...
Убозтво нишпорилось у смітті... і були видні
У здвигах вилиць їхніх самоти гіркі припадки.
Скотилась рань по колії залізного базали,
В ній ледь жевріли ще жарини міста рукотворні...
Від втоми жалюзі позападали... і зникали
В осонні білі ангели, в комоді тіней чорні.
Змивала метаграмні столики недбало пустка,
І при замруженні відпружнювала зчепи нервів.
Вони звисали у дзюравих недовіри згустках,
Котру сточили світлом струменисті сонця черви.
За поштовхом до серця повножило кров стреміла,
Турбот збігалися зі сну потоки очманілі...
І лиш "Душа", що з йонів, без оглядки трепотіла...
В ту ніч, коли згоріли з німоти слова "у Tілі".
9 Липня 2006
---------------
Окреслено межу... обіцяне безсмертя знає,
Де важіль перекинуто на бік від тіла та гріха.
І каторжно, не в крок, дорога в рай без крил витає -
Де босоніжжя душ вогонь очищення вдиха.
Заповнюється крок по зближення... і перелите
Дзюркоче стисло. Скрегіт, здвиг на відстані ступні.
Циганять в крадькома черству мовчання скибу миті,
Витискують ступню на спалах поступу східні.
Занурена очима, в невблаганні похить свічі,
Вона тамує подих - і стіни вже хитають тінь.
За руки височінь трима поруччя, нишкне відчай,
Коли зникає кволо діл... а з ним і стін крутінь.
Для чого небо і блаженний едем, як без тіла:
Не влитися у пригоршню спроможности воді,
І не шукати правди, недоведеної ділом,
Та чатувати злудою - прийдешнім "А тоді...":
Дивитися вікном, у нове відчиняти двері,
Народжувати світ і проводжати там де сон,
Думками повзати по білосніжному папері,
І цілувати святощі замолених ікон.
Вдягатись променем і тінь собою одягати,
Любити, вірити, надіятись, рости, цвісти,
Бути коханими, і так від пристрасті кохати,
Щоби ні попіл втрат, ні стукіт серця не згребсти.
Полізли руки павуком, коли досліпла свічка -
Плетуться по поруччю, десь кусає лікті млість.
По плетеві небесному, спинаючись до вічка,
Де гріє око істини та гложе безвіч кість.
9 Серпня 2006
нАрКоТиК
--------
Десь у спілість заносяться пригоршні вишні,
Тут прокусами змій здріють згини руки.
На іконі обрамлено висох Всевишній,
Затискає каліцтво знова п`ястуки.
Напічнявівши, сонце приховує втечу,
Ну а пружність судини - рух вістря керми.
Повен голки кадій трутизни марних течій
Звідкіля плаче сутність очима сарни.
Розляглася дорога до серця і далі,
Кожен поштовх несе у запамороч тлінь.
Одягнувши "За Жах!" ордени і медалі,
На устах проступа смерти наглої тінь.
Вже шкоробиться світ - то спада, то взлітає,
Ще пів поділки зваб і сягне небосхил.
Тільки в небо ключі спазмом тіло ломає...
Збожеволено гне необачність коси.
Прокидається рань від відспіву швидкої.
Ще повзе над лицем по цераті замок...
І невтомлено жаль, що прийшов за Тобою,
Вихиля на дорогу одушілий ковток.
28 Липня 2006
***
Старий варіант ( перед реанімацією ):
Світ зновá постарів, спорожнивши питóме...
Та двох сонець крутíнь заносúлась у шкраб.
Сплячих стін поводир перевóдив рухомість,
Розпирав небосхил - недокинутий трап.
Напихалась нераз через край всякість смíття,
То знова в порожнéчі вистоював час.
І летіли секунди - здавалось століття,
Розбивався безвíком - годин перелаз.
Хочеш я поділюсь - сонця два забагато,
Принеси власний світ, де ховався сірник.
Власне так повставав цей наш лет непочатий...
Ну скажи, що "не так"... бо до "так" я вже звик.
3 Листопада 2006
***
Не стукай
---------
Не стукай, як в серце входиш,
об душу язик обскрібши.
Відпружся, бо пальцем водиш
навколо. Подумай ліпше:
Відраза на дно осіла -
зростатиме... аж зігнеться
у пальцях завинно в силу,
у думці на Жаль зітреться.
... А Ти, протираєш вічко,
завмер у спокуті штивно.
Слова, мов лягли під січку...
за тридцять лиш срібних... Дивно.
30 Грудня 2006
***
Не...
------
Не зарікайтесь у правилах тону:
Збіг інтонацій - ознака "Попав".
Не задивляйтесь при грі на оскому:
Зрадите погляд - напишуть "Пропав".
Не зазіхайте на те, що не ваше:
Надто важкий крім свого хрест чужий.
Не переходьте дороги не знавши:
Те що перéхід є кращим за "Стій!"
Не наливайте порожність до шклянок:
Будете пити з них певно самі...
Накип душі, наче листя... Омана,
Як опадає - то бути зимі.
11 Листопада 2006
***
ПередВеликдень.
---------------
Церковний дзвін накликує молебінь,
На запах ладану все надить прихожан.
І ті, ступаючи крізь брами неба,
Збирають поглядом весь біль Христових Ран.
Це він пече і стегматично плаче,
Вбиває цвях і коронує в терня знов,
Здрига у кожнім подиху... А значить
Така ціна Тобі - Одвічная Любов.
В Тобі з ікон святі ховають душі,
В пересторозі грішності, завчас мовчать -
Про те, яким прийдешнім стане хліб насущний -
Накладена давно Всевишнього Печать.
Горять живі та мертві очі свічі.
В ній сльози Істини шукають каяття...
І тіло їхнє Істина калічить,
Та накриває плащеницею життя.
4 Жовтня 2006
***
Компаньйони ( українська версія/переклад )
-----------
За Тобою слідкують Вони з-за плеча,
приписавши мені років десять завчас.
Вони всілись, як прийняте "зілля для чар",
завдяки попихáм, що так схожі на фарс.
І приймаються з рук вони цих... та чужих,
щоб як "брат і сестра" здаватися зрячим.
Вони в настрої, в рóздяпах, в стані свербкúх,
та найгірші на вхід у ряд Фібоначі.
Прийде день, Ти в сільце їхнє втрапиш, нáче...
Маленькі мої компаньйони - думкú:
гарячі... немов танцівниці вмілі;
на розтяг такі, що хоч світ огорни;
і тихі... неначе саркома по тілі.
11 Січня 2007
***
Дорога через ніч
----------------
Припавша кирка місяця -
Розбитий час... Копальня ночі:
То завмира, то біситься,
То зводить зір, то хмар толочить.
Розчесані жаринами,
Тремтять зірки. Так непорушно:
В`юки доріг за спинами,
В подолі рук на видих душно.
На відстані у похить вій
Не проковзнути в мить прозрінню:
Іти пів-дотиком до мрій -
В наступне впертись покоління.
9 Листопада 2006
***
Втрачений Шанс
--------------
Коли здавалось би кінець -
Фатальність, що не за горами,
Вниз посилає нам Творець
Ледь зрозумілі телеграми.
У кожнім слові Ключ Старий
У двері, що на час закриті,
Що просяться на стук: "Відкрий!" -
Світам Новим нестримні миті.
А ми, закутавшись у страх,
Благаєм в Істини прозріння...
І Ключ Старий, що у словах,
Обмінюєм на невезіння.
5 Травня 2006
***
Віддзеркалення дійсності (або - якби не Ти)
------------------------
Якби не Ти: об мене б терлись леви,
Їм кігті би гострив переполох;
А може і без світла, кришталево,
Крізь плоть в мені просвічувався Бог.
Не звикнути б душі до тьми і болю,
І не збирати серця черепки,
Не вириватися грудьми на волю,
Забувши про наставлення руки.
Я міг би небо птахом відчиняти,
І зачиняти даль його крилом;
З-за пазухи габу для моря гнати,
Та ударяти нею об весло.
Не забивав би у щодень поклонів,
Та не шукався папороті цвіт;
До вух не лізли би прокльони,
Дзеркалився простим добром їх літ.
Я б кулею не став для ран солдату,
Від похоронки не роздерши дім;
Сльозою б не всихав у Тебе - Мати,
І гнав би блискавкою в поле грім.
Я би не вішав на засову двері,
На шию зашморг, орден на грудях;
Розгладжував би час і мезентерій,
І завагався б заганяти цвях.
При покликах вогню зі шкла би видув
Два сонця - щоб за день не перейти;
Куточком ока розпочав кориду,
Де кров`ю протікав не Він, а Ти.
Я б жадібно ковтав безсилля віри,
У краплі не втопивши всі світи -
І нею би себе не обезмірив...
Не знав лиш - де упасти, де цвісти.
Я з невагомості стелив би плити,
Де питель посходилась з німоти.
Якби не Ти, я міг би жити й жити...
Було б чужим життя... якби не Ти.
4 Серпня 2006
***
Мені не байдуже
---------------
Мені не байдуже, коли мій Друг в потребі,
І не однаково, коли Він у біді.
Коли постійно кровоточуть рани неба,
Чи бій крила пташиний по живій воді.
Зворушливо, коли не спить і жде дитина,
Шукаючи губами смак грудей... Щемить -
Коли хтось забуває слово "Батьківщина",
І не приховує того, що "не болить".
Збиває пульс від материнських сліз пролитих -
Перекарбованих у ласку їх руки.
Мороз по шкірі, як батьків ховають діти,
І серце розрива, коли це навпаки.
Чомусь не так, коли в одних кінці з кінцями,
А іншим не дано знайти їм береги...
І недовірливо, коли Служитель Храму
Розпродає молитву за чужі гріхи.
Все губиться, коли не дивляться у вочі,
Ножем по шклі, коли говорять поза них.
Не сплять думки дрейфуючі... Крізь шпари ночі
Я відчуваю кожен їхній стоп і здвиг.
В очах запал, як за словами “можу” й “мушу”
Приходять, з часом, - “бачу”, “хочу” і “роблю”...
За все єство, котре вбира Вселенську Душу,
Мені не байдуже - бо я її люблю.
21 Червня 2006
***
Проколи віри
------------
Наго в дзеркалі, у ньому тіло гапить.
Тіло звином, наче видертий папір.
Вбого зморщилось і думку холод квапить
Наколотися на все чим впитий зір:
Коронуються у терня спазми скроні,
Цвяхи протупцьовують... до рук і ніг.
Розрізає тиша слух на перепони -
Зкрапує душею світла оберіг.
Проторочують все тлінне тями спиці -
З поцілунку в`яже зрада гаманець...
Позлітались янголів голодні птиці -
Видзьобався для сльози очей скіпець.
Стало б воску, а вогню без міри досить...
А не стане - буде розсипатись сіль.
Ті, хто рани за Христа на тілі носить,
Знають, як нести хрести життя крізь біль.
Знає і життя кому і скільки... Колко
Перекроюватись і зшиватись знов -
Щоб нанизами на подих вістрям голки
Розривати серце вірою в любов.
20 Серпня 2006
***
Небесне Запитання
-----------------
Небеса в небесах,
Як же Вас осягнути?
Коли світ у гріхах
До спокуси прикутий.
Коли світ у гріхах
І лиш крапля надії...
І нанизує страх
На мовчання події.
І нанизує страх -
Провисають карнизи...
Мрії зранений птах -
Там, де крила - там зрізи...
Мрії зранений птах -
В нього очі опалі...
І лиш тільки у снах
Висота кличе далі.
І лиш тільки у снах
Ми вже там... А по суті-
Небеса в небесах...
Тільки ми на розпутті.
19 Травня 2006
***
Равликуємо
----------
Равликами, порізно -
По кутках убогих.
Той, хто перший в пролежнях -
Пазуха у Бога.
Хто процідить слово "Так" -
Стане першим в лазі.
Як вже є - тіла навзнак
Ніжаться... у сказі.
Хтось казав, що завтра гріх
Вибачать коліна...
Та просвічує поріг
Нас... і голі стіни.
18 Жовтня 2006
***
Приплив Сьогодення
-------------------
Бачу берег Сучасності!
Капітанам голів:
"Мис Розбитої Гласності"...
(Там, де правда без слів)
...На безлюдному острові:
Око дре океан,
В одновимірнім просторі...
Без дверей... лиш паркан.
Протираються прозірки
Нерухомим думкам,
І зарікся на позирки
Знову від Сам-На-Сам.
Бастіони невпалості
Не витримують бій,
Докона в досконалості...
Надвигадливість. Мрій!
Там, де вимір принадами
З небокраю стіка,
Ухопившись за гадане,
Ковзне в пальцях рука.
Жалюгідно, в неспокої
Протир вибився з ран.
Там, де яма глибокая -
Затікає стоп-кран.
Все, що поруч нагачено, -
Наче платівки хрип...
Путівцями тлумачено
Мову здавнену риб.
9 Січня 2007
***
Гріховність
-----------
Навертає тіло гріх,
обпеклися глеки зради...
Все ховаючись у сміх,
біль танцює доки всяде.
Вниз, по тями рівчаках,
кров стікає у провини...
Грає істина терпка,
струни рвуться без причини.
Рвуться й часу ланцюги...
Та у вільному падінні
б`ють судоми-батоги
по вже мертвому сумлінню.
2 Березня 2007
***
Не Тобі
---------
Спасибі Тобі, мій Друже -
За те, що Тебе нема...
За потиск руки байдужий,
За погляд, що не втрима...
Ховає кишеня дулю,
Дарує усмішка схиб.
Я серця свого не стулю,
Хоч голос душі охрип.
Тупіє краєчок вуха,
Серединка на проліт,
У горлі давно вже сухо,
А глибше - шкребоче кіт.
Той кіт, він як кіт, одначе -
Гуляє сам по собі...
Заплющивши очі, бачу
В передирках сон і біль.
Запізно кидатись в очі -
Зарано від рани зліг
Твій Син, Милоседний Отче,
За наш Первородний Гріх.
5 Квітня 2007
Поетам
------
З кухлі світу думкú -
хай Душа вже нап`ється...
Як засієм словами,
так посходять рядки.
Наливаючись сонцем,
тепло переб`ється
розділовими знаками
від ліній руки.
Знову стрінем весну,
мов коханець коханку,
потаємно вдихаючи
пригублений зміст.
Та нехай все життя
переходить ва-банку,
бо для нас не існує
поміж присрастей піст.
Це так легко іти,
не спиняючи кроків,
і так важко губити,
нам всім тих -
хто не в крок...
Світ втомився чекати
наступних Пророків -
від Пророків
про рóки
нам на рóки байóк.
Та колись ми прийдем
там, де Сонце сідає.
І піднéсемо руки...
і опустимо світ.
Як в поетовім серці
раптом біль затихає -
Значить час відштовхнутись...
Та чи лишиться слід?
27 Квітня 2007
***
Читаю газету
------------
Подумав, що в серце... язик зрикошетив.
Прикинув на голову... сіпнуло руку.
Печінку на виїд, забився в газету -
бігцем перетравлюю зміст передруку.
Грімливо на шпальтах, мов лунь канонади -
помпезні сенсації, крики реклами.
В параді важливості першими - вади.
Словами замовника зшито регламент.
Листаю події, мов краплені карти:
як падають коні і вершники з ними,
усе навпаки в діях суму та жартів,
збирається сміх під нанесення гриму.
Пропахла інтимом політика хвасту,
все тицькає влада народу забавки.
Готуються справи на власному щасті.
Де люди осліпли - там визріли стáвки.
Грошиста верхівка гойдає законом,
втирає сідниця у крісло посілість.
Від виміру зірки поважність пагону,
у пролежнях серця турбота та милість.
Комусь недоїсти, комусь недоспати,
комусь перейтись коридором "Відвертість"...
Де приспана правда, де крицею грати -
виглядують очі ще свіжої смерті.
27 Грудня 2006
***
Kафе `Душа у Тілі`
-----------------
Маестро осені по клавішах листів опалих
Перетосовував акорди шамотою спазмів...
Вслід переносився очима вулиць час оспалий,
Перефарбовуючи їхні погляди в сарказми.
Злітались ангели в нічне кафе "Душа у Тілі"-
Одні, як блискавці... дивилися мов нетлі другі.
В плащі з дощу ховали власні крила - чорні й білі,
Столи позаливав безперестанний перегугіт.
Думки приносили в горнятках з параграми свідчих,
До стінок прикипало серце повне страсті...
Ті ангели в перезірках вдавали шкулких слідчих -
Витрушували попіл слів з передчуттів напасті.
Облуплювались від баталій аргументів стіни
І проступали холодом по них форпости поту...
При звабах грілося містичне тіло месаліни,
Котра від слідчих у табу ховала власну цноту.
За барним столиком гойдались тіні пережитків -
В шухляду тями не складались трагі-маски втрати...
Проникливість бентежила гостей, що на підпитку,
Як змахи вістря палача на гласнім місці страти.
Збігали хутко пошуками сенсу пересуди,
І не знаходила для сили місця горда воля.
Її з кафе під руки виносила спіль облуди,
І розпинала нею перехрестя "Вибір-Доля".
З в`юками ніцих сновигали безпритульні злидні,
Та проминали не спиняючись на "Стій" достатки...
Убозтво нишпорилось у смітті... і були видні
У здвигах вилиць їхніх самоти гіркі припадки.
Скотилась рань по колії залізного базали,
В ній ледь жевріли ще жарини міста рукотворні...
Від втоми жалюзі позападали... і зникали
В осонні білі ангели, в комоді тіней чорні.
Змивала метаграмні столики недбало пустка,
І при замруженні відпружнювала зчепи нервів.
Вони звисали у дзюравих недовіри згустках,
Котру сточили світлом струменисті сонця черви.
За поштовхом до серця повножило кров стреміла,
Турбот збігалися зі сну потоки очманілі...
І лиш "Душа", що з йонів, без оглядки трепотіла...
В ту ніч, коли згоріли з німоти слова "у Tілі".
9 Липня 2006
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію