ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Хто насправді господар у квітнику?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто насправді господар у квітнику?
Це була маленька грядка – одна з багатьох на досить великій земельній ділянці. Спочатку вона нічим не відрізнялась від сусідів. Скраю росли висаджені акуратним рядочком білі нарциси, далі величалось два кущі півоній та трійко червоних тюльпанів. Весною господині сіяли насіння чорнобривців, а далі – петрушку, моркву та кріп. Після травневих приморозків висаджували розсаду помідорів. Урожаю майже ніколи не було та усі власники городів із неймовірною впертістю щороку формували свої наділи за усталеним порядком.
Якось одна з грядок помітила щось незвичне – замість помідорів, було висаджено суниці. Це зруйнувало звичні правила, тож обуренню не було меж! Грядка із суницями не знала де подітись від нападок своїх сусідок! Та дарма вони заздрили, бо поки помідори знемагали від фітофтори і понуро стояли зчорнілі та нещасні від горя, власниця суниць нещадно їх виполювала – майже усі кущики виявились неплодоносними.
Наступного року, господиня суничної грядки вирішила зруйнувати звиклу схему посадки рослин. Найперше насадила сортових ірисів – квіти були великі й запашні.
Півонії розташувала півколом, а між ними – групами тюльпани різних кольорів, білі лілії та гладіолуси. Тепер вже не лише сусідські грядки, а й господині заметушились, бо як без кропу, моркви та петрушки?!
Квітник пишнився ціле літо. На той час мода на помідори минула, зате з’явилась – на перець і баклажани. В пошані також залишалась картопля – вона незмінно посідала «перше» місце у рейтингу овочів.
Заокеанські жуки в білих у чорну смужку камізелях часом забувались і потрапляли на город із квітами. Це неодмінно викликало невдоволення великого павука, що снував павутину між стеблами лілій, працьовитих бджілок та поважних джмелів. Вони швидко вказували задавакам їхнє місце, мовляв «летіть на свою грядку із картоплею». Метелики, сидячи на квітах, тріпотіли крильцями та потирали лапки від задоволення. Що й казати, у квіткове царство таким зухвальцям зась!
Ще за рік, господиня грядки не дорахувалась з десятка тюльпанів. Їх спожив ненажерливий сліпак*, який замешкав під квітничком і взимку урізноманітнював своє меню вітамінами з Голландії. Вона також не помітила вже звиклих для очей гірок землі, що їх териконами насипав чорненький кротик. Сліпачисько мав такий прикрий характер, що бідака мусив шукати іншу територію для проживання. Однак, як кажуть, «святе місце порожнім не буває». Грядочку почали обживати колонії мурах, а на альпійську гірку заявила свої права жаба (абсолютно безпідставно, до речі). Вона була така велика і огидна, що власниця грядки тікала чимдуж звідти, аж курилося! От і спитайте, хто ж насправді господар у квітнику? :)
*сліпак - представник роду гризунів, родич крота :)
13.05.13
Якось одна з грядок помітила щось незвичне – замість помідорів, було висаджено суниці. Це зруйнувало звичні правила, тож обуренню не було меж! Грядка із суницями не знала де подітись від нападок своїх сусідок! Та дарма вони заздрили, бо поки помідори знемагали від фітофтори і понуро стояли зчорнілі та нещасні від горя, власниця суниць нещадно їх виполювала – майже усі кущики виявились неплодоносними.
Наступного року, господиня суничної грядки вирішила зруйнувати звиклу схему посадки рослин. Найперше насадила сортових ірисів – квіти були великі й запашні.
Півонії розташувала півколом, а між ними – групами тюльпани різних кольорів, білі лілії та гладіолуси. Тепер вже не лише сусідські грядки, а й господині заметушились, бо як без кропу, моркви та петрушки?!
Квітник пишнився ціле літо. На той час мода на помідори минула, зате з’явилась – на перець і баклажани. В пошані також залишалась картопля – вона незмінно посідала «перше» місце у рейтингу овочів.
Заокеанські жуки в білих у чорну смужку камізелях часом забувались і потрапляли на город із квітами. Це неодмінно викликало невдоволення великого павука, що снував павутину між стеблами лілій, працьовитих бджілок та поважних джмелів. Вони швидко вказували задавакам їхнє місце, мовляв «летіть на свою грядку із картоплею». Метелики, сидячи на квітах, тріпотіли крильцями та потирали лапки від задоволення. Що й казати, у квіткове царство таким зухвальцям зась!
Ще за рік, господиня грядки не дорахувалась з десятка тюльпанів. Їх спожив ненажерливий сліпак*, який замешкав під квітничком і взимку урізноманітнював своє меню вітамінами з Голландії. Вона також не помітила вже звиклих для очей гірок землі, що їх териконами насипав чорненький кротик. Сліпачисько мав такий прикрий характер, що бідака мусив шукати іншу територію для проживання. Однак, як кажуть, «святе місце порожнім не буває». Грядочку почали обживати колонії мурах, а на альпійську гірку заявила свої права жаба (абсолютно безпідставно, до речі). Вона була така велика і огидна, що власниця грядки тікала чимдуж звідти, аж курилося! От і спитайте, хто ж насправді господар у квітнику? :)
*сліпак - представник роду гризунів, родич крота :)
13.05.13
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію