ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.04.24 18:46
Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
грізних вод, що бентежать, лякають.
У руках дужих - весла,та Бога молю,
щоб дістатися берега. Знаю,
течія понесе на каміння, а там -
водоспаду бурхливі потоки,
та я впевнено вірю, що запросто нам
подолати і небо ши

Микола Дудар
2019.04.24 14:20
В твоїх(!) руках ключі від щастя
Казав татусь: - по самі вуха…
Не відмовляйся, бо невдастя
Вважай що це маленька пруха
Середня та, що попереду…
Але і там свої нюанси
На ложку дьогтю - ложка меду
Коли навкруг - одні романси

Олександр Сушко
2019.04.24 12:53
ОбрАзи, біль і страх - крихка слюда,
Живим - живе, минуле ж - чорна скверна.
Безпам'ять...забуває люд Майдан,
Вже не кипить від гніву кров у венах.

Війна - десь там, під пеклом, вдалині,
А тут немає місця для тривоги.
В колеги віршик - у медах

Світлана Майя Залізняк
2019.04.24 12:09
Ява: моральний зсув чи перспектива скону...
Чвалав - підперти - Ох... Сороки - в оборону.
Опір'єна верба, і проростає зелень.
Країна принишкає... ще скрикує "ой леле"...

Котурни шоколадні.
Фонтанний крововилив.
Ми голуба чи яструба у лементі зл

Ніна Виноградська
2019.04.24 11:54
Сміється день вишнево й абрикосово,
Весна буяє і чекає див.
Відлунює пташиним сміхом, росами,
І паростками трав і лободи.

Вона сьогодні великодньо світиться
Із пасками на рідному столі.
І нікому вже нині пожалітися,

Іван Потьомкін
2019.04.24 09:18
Неймовірно, що соловей співа не про кохання.
* Як добре, що звірі й птахи не довіряють нам – пізнали б долю дерев, кущів і квітів. А їх же набагато менше...
* Гора замислилась і стала схожа на мудреця.
* За день до смерті був йому Голос: «Не обжени себ

Світлана Ковальчук
2019.04.24 08:50
п'ять гіль
зачатих брунню на зелене
вино і дощ
і свято і весна

і ти
у вічній вічності до мене
і я

Олександр Сушко
2019.04.24 05:35
Втомилась ластівко? Лягай,
Зроблю масаж тобі й котові.
Опісля виборів розмай,
А настрій просто пречудовий.

Життя, неначе той квартал
Веселий, дев'яносто п'ятий.
Дебелі блохи є в кота,

Шон Маклех
2019.04.23 22:55
Хороші міцні двері,
Що не пускають до хати чужинців,
Що дозволяють піти нескінченною дорогою,
Що ставлять межу між схованкою спогадів
І полем, де росте важкими зернами хліб,
Завжди майструють з мертвого дерева:
Дерева, що бачило юрми прочан,
Збігов

Шон Маклех
2019.04.23 22:09
Замуровую вікна
У моєму домі,
Що збудований з каменю
Жовтого, як помаранчеве сонце,
Білого, як вицвіле небо,
Сірого, як падолистові будні,
Темного, як глибини моєї свідомості.

Ніна Виноградська
2019.04.23 21:30
Розлетілись вітри по світах, ніби діти від неньки,
Понесли дух змагальний з собою і радість свобод.
Вже не втримають їх ні снігів, ні дощів походеньки,
Бо ведуть за собою мій зболений рідний народ.

Щоб устав із колін і сльозу пересолену витер,
На о

Вікторія Лимарівна
2019.04.23 20:36
Здійснює Ранок промову до Ночі:
Тільки думки її на шкереберть!
У пересерді, заплющивши очі,
Зникне так хутко, втікатиме геть:
Встигнути треба, часУ ж бо – ледь-ледь.

Нерви напружені, у єйфоріі!
Голос до вищих сягає октав!

Марія Дем'янюк
2019.04.23 18:03
Ой, куди ви біжете, мої черевички?
- На узліссі вже з'явилось листячко сунички!
Там ростуть духмяні трави і цвітуть кульбабки,
Дзвоники бринять привітно: дружньо й по порядку!
Там берези ніжні віти небо обіймають,
І усміхнені ялини весноньку вітають

Ігор Герасименко
2019.04.23 14:08
Яка ця зелень соковита,
яка п`янка вона у трав.
То юний Квітень аквавіту
у Сонця і Землі украв.

Не перестане з них доїти
не літри - кубометри трав.
То ж добиратися до літа

Світлана Майя Залізняк
2019.04.23 13:50
Є художник моторний - віхтем
намалює оте й оце.
Ще й тримає: не варто бігти!
Грію вишпортане слівце...

Придивлюся... протру єдвабом.
Не хвалю ті ерзаци, ні.
Кіміфуса чи Кобо Абе

Тетяна Левицька
2019.04.23 12:20
Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
пелюсткову чарівність лілеї,
Мавку в озері мрій, божевільну любов
й капучіно у ліжко від Неї.

Я шукаю в тобі теплий промінь очей,
трепіт серця, цілунку хмільного.
Птаха сильне крило в хмарнім небі, а ще
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Проза

 Душа
Ходила Душа світом, дивилася на нього широко розплющеними очима, милувалася ним і тягнулася юними чистими почуттями до розмаїття його краси. Зустріла Душа свою Долю – молоду, вродливу і пішли вони разом, тримаючись за руки, роздаючи дорогою усім охочим крихти свого великого щастя, що переповнювало їх серця. Наче усе було добре, але заздрісні люди почали шептатися у них за спинами: - Дивіться – вона і вона, і разом. Нетрадиційні відносини. Хіба так можна?
Засмутилася Душа, але виду не подала, таїла у собі образу. А незабаром і Доля дізналася про плітки і одного разу, не витримавши тих підступних насмішок, пішла із дому.
Спорожніло на душі у Душі. Так їй сумно стало, що не помітила, як з’явилися у неї Діти – гризотні думи. Не давали вони Душі покою. Куди вона, туди і вони. Чіплялися за спідницю, просилися на руки, лізли у голову і навіть у серці найбільш тужливі знаходили собі притулок. Зовсім поникла Душа, але одного разу завітав до неї Хміль, червонощокий, гамірний, трохи нахабний. Веселіше стало Душі і Діти кудись розбіглися. Сміх, жарти, пісні залунали у домі і змінилася Душа. Сподобався їй Хміль і стала вона усе частіше шукати із ним зустрічі. Це було не так уже і важко, бо був той Хміль багатоликим і велелюдним. При першому ж бажанні з’являвся і приносив полегшення. Минуло трохи часу і помітила душа, поки немає Хмелю, до хати приходить страшна потворна істота – Похмілля. Була воно як задуха, як сива безвихідь, як нестерпна отруйниця, від якої кожна клітинка Душі несамовито волала: - Хочу хмелю!... І хотіла Душа того чи ні, але мусила підкорятися цим бажанням. Уже більше нічого не цікавило Душу. Інколи, після Хмелю і перед Похміллям до Душі приходили Розпач і Розкаяння, але були вони не надто переконливими. Лопотіли щось про минуле, про надії і мрії, про нове життя, але такими несмілими і тихими голосами, що Душа не чула їх. А із Хмелем зустрічатися ставало важче, бо любив він жити на широку ногу, а у домівці Душі – лиш порожні кути та павутиння на них. Одного разу,
коли Хміль довго не приходив, потворне Похмілля липкими руками стало стискувати шию Душі. Стало тій страшно. Вибігла Душа на балкон, глянула униз і диво – побачила свою Долю, що колись покинула її. Молода і гарна(так здавалося), стояла Доля далеко унизу і привітно махала рукою, ніби кликала до себе.
- Іду! – крикнула Душа і зробила крок уперед. Назустріч їй летіли спомини тих часів, коли вона була молодою і щасливою. - І зараз такою стану – подумала Душа і в останню мить раптом побачила те, чого не розгледіла із висоти: на землі стояла її Доля, але не юна і чиста, як колись, а стара, із впалими щоками, беззубим ротом і чорними дірами замість очей. То була Смерть.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-22 10:39:57
Переглядів сторінки твору 1127
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.477 / 5.5  (5.261 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.314 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.849
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2019.04.19 22:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-05-22 11:51:43 ]
Класно!
Єдине, що - "гризотні думи" у мене асоціюються з хворобами, а не з дітьми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-22 17:33:31 ]
у нас так і кажуть - "гризуся" своїми дітьми)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:36:21 ]
Щиро дякую, Олександре. Вибачайте за трохи пізню реакцію. Деякі проблеми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-22 12:26:15 ]
О, ті пліткарі! Не одну Душу і не одну Долю вони згубили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:36:56 ]
Це точно. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-22 15:45:32 ]
Олександре, вітаю! Цікавий твір, заслуговує на увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:38:31 ]
Дякую, Леся. Не мав можливості відразу відповісти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-22 17:38:31 ]
Написано з душею. Відносно "нетрадиційних відносин" згадалася своя проза, яку я закинула і у якій щось таке майне...
Уміло пишете, Олександре, хочеться читати...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:43:15 ]
Дякую, Ксеніє. Нетрадиційні відносини - це образ плітки, бо і Душа, і Доля можуть можуть бути і чоловіками. Ще раз дякую за Вашу увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-23 23:11:55 ]
надзвичайно цікаво і актуально...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:39:54 ]
Життя, особливо у такому ракурсі, завжди актуально.Дякую.