ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.02.23 00:18
Спочатку плакала, а потім
не проронила ні слівця, -
на чай запрошена жеброта,
з привабним обрисом лиця.
Зайшла до мене, мов на страту,
і почувалась, як трофей,
бо тужний погляд по кімнаті
блукав у пошуку дверей.

Вероніка Новікова
2019.02.22 23:07
Сонце заходить. І спопеляє все.
Хочеш, візьму за руку, чи за живе?
Не відвертайся, зараз надто відверто
все перейшло із задуму в явний сенс.

Хочеш, мечем притиснуся до стегна:
тіло до тіла, холодно і рутинно.
Хочеш, тягтиму вниз, до самого дна.

Володимир Бойко
2019.02.22 21:08
Коли тебе хоч день я не побачу –
То сам не свій, на цілий світ лихий.
Тьмяніє світло дня в очах незрячих,
Думок чітких заплутується стрій.

Мені потрібна ти, немов повітря,
Хоча б ковток, нехай він і гіркий,
Впіймати б погляд твій зрадливо-хитрий

Олександр Сушко
2019.02.22 15:04
Ця історія – чиста правда, друзі. Навіть імена героїв не вигадані, а справжні. А починалося все так. Груба у хаті почала куріти. Збігав до лісу, наламав молодих соснових гілляк, переодягнувся в сажотруса і поліз на дах. Відбив на лежакові кілька цегл

Микола Дудар
2019.02.22 14:55
Розпалю краще віршем камін
увімкну сірником святодійство
і ковтатиме сльози вже він
і гулятиме димом над містом…
Крізь подібне тепло не пройти
ні добавити ані відняти
сірниковий мільйонний мотив
нічієї до ранку кімнати…

Олександр Бобошко Заколотний
2019.02.22 11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки

Юрій Сидорів
2019.02.22 10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп,
Не знаючи втоми, веде пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами - сонцем доглянутий степ.

Редактору титрів не зайвий лікнеп.
Йому б тільки крейду і дошку довірив.
Автобусних фільмів дорожній вертеп,

Віктор Кучерук
2019.02.22 07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.

Серго Сокольник
2019.02.21 22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***

Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,

Ігор Деркач
2019.02.21 21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?

І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,

Олексій Кацай
2019.02.21 19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,

Віктор Кучерук
2019.02.21 19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,

Юлія Зотова
2019.02.21 14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!

Тетяна Левицька
2019.02.21 08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.

Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Проза

 Душа
Ходила Душа світом, дивилася на нього широко розплющеними очима, милувалася ним і тягнулася юними чистими почуттями до розмаїття його краси. Зустріла Душа свою Долю – молоду, вродливу і пішли вони разом, тримаючись за руки, роздаючи дорогою усім охочим крихти свого великого щастя, що переповнювало їх серця. Наче усе було добре, але заздрісні люди почали шептатися у них за спинами: - Дивіться – вона і вона, і разом. Нетрадиційні відносини. Хіба так можна?
Засмутилася Душа, але виду не подала, таїла у собі образу. А незабаром і Доля дізналася про плітки і одного разу, не витримавши тих підступних насмішок, пішла із дому.
Спорожніло на душі у Душі. Так їй сумно стало, що не помітила, як з’явилися у неї Діти – гризотні думи. Не давали вони Душі покою. Куди вона, туди і вони. Чіплялися за спідницю, просилися на руки, лізли у голову і навіть у серці найбільш тужливі знаходили собі притулок. Зовсім поникла Душа, але одного разу завітав до неї Хміль, червонощокий, гамірний, трохи нахабний. Веселіше стало Душі і Діти кудись розбіглися. Сміх, жарти, пісні залунали у домі і змінилася Душа. Сподобався їй Хміль і стала вона усе частіше шукати із ним зустрічі. Це було не так уже і важко, бо був той Хміль багатоликим і велелюдним. При першому ж бажанні з’являвся і приносив полегшення. Минуло трохи часу і помітила душа, поки немає Хмелю, до хати приходить страшна потворна істота – Похмілля. Була воно як задуха, як сива безвихідь, як нестерпна отруйниця, від якої кожна клітинка Душі несамовито волала: - Хочу хмелю!... І хотіла Душа того чи ні, але мусила підкорятися цим бажанням. Уже більше нічого не цікавило Душу. Інколи, після Хмелю і перед Похміллям до Душі приходили Розпач і Розкаяння, але були вони не надто переконливими. Лопотіли щось про минуле, про надії і мрії, про нове життя, але такими несмілими і тихими голосами, що Душа не чула їх. А із Хмелем зустрічатися ставало важче, бо любив він жити на широку ногу, а у домівці Душі – лиш порожні кути та павутиння на них. Одного разу,
коли Хміль довго не приходив, потворне Похмілля липкими руками стало стискувати шию Душі. Стало тій страшно. Вибігла Душа на балкон, глянула униз і диво – побачила свою Долю, що колись покинула її. Молода і гарна(так здавалося), стояла Доля далеко унизу і привітно махала рукою, ніби кликала до себе.
- Іду! – крикнула Душа і зробила крок уперед. Назустріч їй летіли спомини тих часів, коли вона була молодою і щасливою. - І зараз такою стану – подумала Душа і в останню мить раптом побачила те, чого не розгледіла із висоти: на землі стояла її Доля, але не юна і чиста, як колись, а стара, із впалими щоками, беззубим ротом і чорними дірами замість очей. То була Смерть.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-22 10:39:57
Переглядів сторінки твору 1072
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.477 / 5.5  (5.261 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.314 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.849
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2019.02.11 10:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-05-22 11:51:43 ]
Класно!
Єдине, що - "гризотні думи" у мене асоціюються з хворобами, а не з дітьми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-22 17:33:31 ]
у нас так і кажуть - "гризуся" своїми дітьми)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:36:21 ]
Щиро дякую, Олександре. Вибачайте за трохи пізню реакцію. Деякі проблеми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-22 12:26:15 ]
О, ті пліткарі! Не одну Душу і не одну Долю вони згубили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:36:56 ]
Це точно. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-22 15:45:32 ]
Олександре, вітаю! Цікавий твір, заслуговує на увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:38:31 ]
Дякую, Леся. Не мав можливості відразу відповісти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-22 17:38:31 ]
Написано з душею. Відносно "нетрадиційних відносин" згадалася своя проза, яку я закинула і у якій щось таке майне...
Уміло пишете, Олександре, хочеться читати...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:43:15 ]
Дякую, Ксеніє. Нетрадиційні відносини - це образ плітки, бо і Душа, і Доля можуть можуть бути і чоловіками. Ще раз дякую за Вашу увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-23 23:11:55 ]
надзвичайно цікаво і актуально...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-24 11:39:54 ]
Життя, особливо у такому ракурсі, завжди актуально.Дякую.