ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
СЛОВА БЛАГОДАРНОСТИ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СЛОВА БЛАГОДАРНОСТИ.
Главное - уметь благодарить...
Солнце - за его внимание,
Звёзды - за неяркий свет в ночи,
Друга - за плечо и понимание,
Бабушку - за тёплый хлеб в печи.
Главное - уметь благодарить...
Главное - уметь благодарить...
Воду - за волну и за крещение,
Рощу - за покой в зените дня,
Землю - за любовь и всепрощение,
И костёр - за теплоту огня.
Главное - уметь благодарить...
Можно быть талантливым, бездарным,
Многое свершить иль натворить...
Главное - быть жизни благодарным,
Главное - уметь благодарить...
Как часто мы произносим слово "СПАСИБО" и почти никогда не задумываемся над его истинным значением?! А ведь, как известно, слова – это озвученные мысли, а мысли – материальны и имеют такую природу – воплощаться, даже если мы ничего не знаем об этом. Законы мироздания никто не отменял, и мы можем или с пониманием ими пользоваться, или от незнания, а ещё хуже от невежества (нежелания ведать, то есть знать) наносить вред, как себе, так и окружающим нас людям. Многим известно, что слова не только несут в себе образ, но и могут выступать в роли передатчика того или иного действия. А наш язык – русский, весь образный и за каждым словом стоит некий образ или действие, заложенное в него. Говорить или не говорить людям "СПАСИБО", дело каждого, но все должны знать, какой смысл заложен в это слово, и какой посыл он даёт другому человеку, произнося его. "СПАСИБО" означает – "СПАСИ БОГ". На данное слово у людей возникал вопрос – от чего спасать, да и с какой стати? Поэтому, на "СПАСИБО" отвечали – НЕ ЗА ЧТО (то есть – я ничего плохого не сделал тебе, чтобы меня спасать) или – "ПОЖАЛУЙСТА" (положи лучше – пожалуй – сто рублей). Самое интересное, что и в русском, и в украинском, и в белорусском, и в немецком, и в английском слово, "ПОЖАЛУЙСТА" – просительное. Однако во всех языках приобрело и значение ответной реакции на "СПАСИБО". Что уже никак не странно, если понимать истинное значение слова "СПАСИБО". Так же слово "СПАСИБО" используется в качестве слова-оберега: «Идиот, придурок, тупица!» – прозвучало в наш адрес. Мы в ответ: спасибо – спаси-бог. Включается механизм защиты. Ведь мы обратились не к какому-то богу, а к самому чистому и истинному, что есть в нас, к своему внутреннему свету, который тут же отразит по нашей просьбе любое воздействие и посягательство на нашу целостность. В итоге – никто не пострадал. Информация вернулась к своему творцу. Мы не пустились во взаимные оскорбления и сохранили человеческое достоинство. Или другой пример: нам открыто льстят, поют дифирамбы, стремясь хитростью навязать, что-то своё. Произнося слово "СПАСИБО", мы призываем своего внутреннего защитника и опять остаёмся в выигрыше. Лесть и похвала, не проникнув к нам, вернётся к автору, и он оставит попытки прилипнуть к нам таким способом. Воспитанные же люди говорили и говорят – "БЛАГОДАРЮ"! Слово "БЛАГОДАРЮ" образовано из двух слов благо и дарить-дарю. Произнося данное слово, вы делитесь частью вашего блага, и лично вы сами, а не кто-то другой отвечаете добром на добро. Не спасибо, а благодарю! От кого мы хотим спастись? От того, кто даёт нам благо? Произнося "СПАСИБО", мы же не желаем на самом деле спасаться от добра и блага на нас исходящего! Но тогда в следующий раз можно и не получить его. А когда хотим поблагодарить за услугу, то правильно сказать – "БЛАГОДАРЮ"! То есть добром на добро, а благом на благо! Красивое и этичное слово БЛАГОДАРЮ, теперь не всегда можно услышать в ответ на оказанную услугу или добро. Забываем ОБРАЗный язык сами и детей своих не всегда учим правилам хорошего поведения, не говоря уже о истинном значении того или иного слова. Еще до 20 века русская литература пестрела словами: БЛАГОДАРЮ, БЛАГОДАРСТВУЙТЕ, БЛАГОДАРСТВУЮ, БЛАГОДЕТЕЛЬ, БЛАГОДУШИЕ, БЛАГОДАТЬ, БЛАГОДЕНСТВИЕ… "БЛАГОДАРИТЬ" – подарить благо! Благодарность привлекает внимание людей. Вас будут долго и тепло вспоминать. Людей удивляет, когда им дарят благодарность. Они ловят себя на мысли, что им приятно, им здорово, им радостно! Мы достойны благодарения, мы достойны, чтобы нам говорили – благодарю! Будем же всегда благодарны! Будем благодарны за то, что у нас есть, и что мы получим больше. Давайте говорить благодарю за всё хорошее в нашей жизни. Если каждый из нас будет выражать свою благодарность вокруг себя, этому примеру последуют остальные!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію